Рішення

від 14.10.2013 по справі 919/1072/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року справа № 919/1072/13 за позовом фізичної особи-підприємця товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконтинент»

(08325, Київська область, Бориспільский район, с. Щасливе,31Б)

до товариства з обмеженою відповідальністю «СІБУТЕКС»,

(99008, м. Севастополь, вул. Комуністична,50, кв.10)

про стягнення заборгованості за договором поставки,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Копилова В.В., довіреність б/н від 11.10.2013;

представника відповідача - не з'явився,

Суть спору :

17.09.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Хімконтинент» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СІБУТЕКС», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №25/04/13 від 25.04.2013 у розмірі 42376,89 грн., з яких: 40017,50 грн. основного боргу, 358,51 грн. 3% річних та штраф у розмірі 2000,88 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 530, 625, Цивільного кодексу України, статті 179, 193 Господарського кодексу України, умови Договору поставки №25/04/13 від 25.04.2013, мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товар за договором поставки №25/04/13 від 25.04.2013.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.09.2013 зазначена справа була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначена до розгляду в судовому засіданні на 14.10.2013.

У судове засідання 14.10.2013 з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.09.2013 не виконав.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце знаходження відповідача є м. Севастополь, вул. Комуністична,50, кв. 10.

Копія ухвали про порушення провадження надсилалась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак була повернута підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 14.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімконтинент» (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СІБУТЕКС» (далі - Покупець) було укладено договір поставки №25/04/13 (далі - Договір) /а.с. 10-12/, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі відповідно до вимог міжнародних Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати - «Інкотермс-2010».

У пункті 1.2. Договору визначено, що предметом поставки за цим Договором є хімічні добавки для виробництва сухих будівельних сумішей та лако-фарбної продукції, визначені за своїми родовими та індивідуальними ознаками згідно з діючими стандартами та встановленими виробником технічними умовами.

Згідно п.2.3. Договору, підтвердженням кількісних та якісних показників кожної окремої поставки зі сторони постачальника є видаткова накладна та відповідні сертифікати якості до поставленого товару або завірені належним чином копії.

Відповідно до п.4.1. Договору, ціна на товар визначається на кожну товарну партію окремо.

Сторони домовилися, що Покупець сплачує за кожну поставлену партію товару протягом 14 календарних днів з дня відвантаження. Датою поставки товару є дата його фактичної передачі (відвантаження) Постачальником Покупцю, що підтверджується накладною на партію товару (п. 5.1. Договору).

У пункті 10.1 Договору сторони визначили, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 10.04.2014, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 40017,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №236 від 26.04.2013 на суму 40017,50 грн., (а.с. 13), проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та не сплатив вартість поставленого товару, в зв'язку із чим сума заборгованості становить 40017,50 грн.

Претензією від 01.08.2013 позивач запропонував відповідачу в строк до 07.08.2013 погасити суму заборгованості за договором у розмірі 40017,50 грн. (а.с. 15), однак вказана претензія була залишена без задоволення.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини 1 статті 627 названого Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось, Покупець зобов'язався відповідно до пункту 5.1 Договору, здійснювати розрахунок за товар на протязі 14 календарних днів з дня відвантаження, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення основної суми заборгованості у розмірі 40017,50 грн. відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором поставки №25/04/13 від 25.04.2013 на суму - 40017,50 грн.

Враховуючи те, що оплата продавцеві за отриманий товар є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 40017,50 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за користування чужими грошима у розмірі 358,51 грн. та штраф - 2000,88 грн.

Стосовно вимог про стягнення штрафу в розмірі 2000,88 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також, пунктом 7.2. Договору встановлено, що Покупець сплачує Постачальнику штраф за порушення грошових зобов'язань, встановлених п. 5.1. цього Договору, у розмірі 5% від вартості товару, що був фактично поставлений та несплачений на дату, встановлену згідно п.5.1. цього Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (а.с.18), суд зазначає, що він є вірним та відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 358,51 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими коштами (а.с. 19), суд дійшов висновку що він є вірним та відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 42376,89 грн., з яких: 40017,50 грн. основна сума заборгованості, 3% річних у розмірі 358,51 грн. та штраф - 2000,88 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1720,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІБУТЕКС» (99008, м. Севастополь, вул. Комуністична,50, кв.10, ЄДРПОУ 38097185) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконтинент» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна,31Б, ЄДРПОУ 34812584, р/р 2600546115001 в АБ «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092) суму заборгованості за договором поставки №25/04/13 від 25.04.2013 у розмірі 42376,89 грн. (сорок дві тисячі триста сімдесят шість грн. 89 коп.), з яких 40017,50 грн. основна сума заборгованості, 3% річних у розмірі 358,51 грн. та штраф - 2000,88 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІБУТЕКС» (99008, м. Севастополь, вул. Комуністична,50, кв.10, ЄДРПОУ 38097185) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімконтинент» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна,31Б, ЄДРПОУ 34812584, р/р 2600546115001 в АБ «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092) судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 21.10.2013.

Суддя C.О.Щербаков