Рішення

від 14.10.2013 по справі 919/958/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року справа № 919/958/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Віолія"

(95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьоного, буд. 24, корпус 3,

ідентифікаційний код: 31173437)

в особі Севастопольської філії Дочірнього підприємства "Торговий дім "Віолія"

(99057, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, буд. 1/2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит"

(99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, буд. 19, кв. 51,

ідентифікаційний код: 23449406)

про стягнення 19 763,44 грн,

за участю представників:

позивача - Новохацької І.П., довіреність №12 від 09.09.2013;

Резніченко О.О., довіреність №11 від 09.09.2013;

відповідача - не з'явився,

Суть спору:

14.08.2013 дочірнє підприємство "Торговий дім "Віолія" в особі Севастопольської філії дочірнього підприємства "Торговий дім "Віолія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" (далі - відповідач) про стягнення 19 763,44 грн, з яких: 18 119,30 грн - основна заборгованість за поставлений та отриманий товар; 1370,12 грн - пеня; 274,02 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної оплати отриманого за договором товару.

Ухвалою суду від 16.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 19.09.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.09.2013 розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.10.2013.

У судовому засіданні 14.10.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання 14.10.2013 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

14.05.2012 між Позивачем (постачальник) і Відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 40/12 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупця косметичні засоби (далі - товар) у кількості, асортименті, за ціною та на умовах, зазначених даним Договором, а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна на товар встановлюється постачальником на кожну партію товару та зазначається в накладних.

Згідно з розділом 4 Договору покупець оплачує товар відповідно до накладних постачальника. Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в повному обсязі через тридцять календарних днів з моменту отримання товару. Вид розрахунків: безготівковий.

Розділом 6 Договору передбачено, що передача (прийом-передача) товару здійснюється за адресою покупця за супровідним документом, а у випадку само вивозу - за місцем знаходження складу постачальника. Прийомка товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, встановленому діючим законодавством. Перехід права власності на товар здійснюється в момент прийому товару покупцем.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк до 31.12.2013.

У випадку невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (пункт 8.1 Договору). За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 8.2 Договору).

14.05.2012 сторони підписали додаткову угоду, відповідно до якої, зокрема, були внесені зміни у розділ 4 Договору «Порядок розрахунків». Так, згідно умов додаткової угоди вищезазначений договір поставки було доповнено пунктами 4.4, 4.5, 4.6, відповідно до яких сторони погодили, що продукція торгової марки «Sun Energy», виробник ПП «ФФ «НВО «Ельфа», відвантажується постачальником на умовах реалізації (пункт 4.4 Договору). Оплата за продукцію торгової марки «Sun Energy» здійснюється за реалізацією даного товару один раз в тридцять календарних днів, відповідно до договору № 40/12 від 14.05.2012 (пункт 4.5 Договору). За закінченням літнього сезону до 30.09.2012 залишки товару за даною продукцією постачальник зобов'язується забрати (пункт 4.6 Договору).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди вона вступає в силу 14.05.2012 і є невід'ємною частиною договору поставки № 40/12 від 14.05.2012, інші умови договору залишаються незмінними.

На час розгляду справи договір поставки № 40/12 від 14.05.2012 разом зі змінами, внесеними додатковою угодою від 14.05.2012, є чинним, оскільки після закінчення його дії жодна із сторін на заявляла свій намір розірвати договір.

Позивач зазначає, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивач передав відповідачу товар на загальну суму 18 881,82 грн за видатковими накладними № РНС-202261 від 04.06.2012 та №РНС-202262 від 04.06.2012 (арк.с. 38, 39-40). На підставі зворотних накладних № 0-000116 від 25.06.2012 на суму 12,60 грн та № 0-000127 від 28.09.2012 на суму 749,92 грн позивачу відповідачем було повернуто товар на загальну суму 762,52 грн. (арк.с. 41,42).

Проте відповідач у порушення пункту 3.1 Договору, статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) не виконав своє зобов'язання щодо оплати товару, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норми абзацу другого частини першої ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського Кодексу України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 881,82 грн за наступними видатковими накладними:

- РНС-202261 від 04.06.2012 на суму - 17 870,61 грн;

- РНС-202262 від 04.06.2012 на суму - 1 011,21 грн.

Товар був прийнятий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на видаткових накладних, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні (арк.с.38, 39-40).

На підставі зворотних накладних № 0-000116 від 25.06.2012 на суму 12,60 грн та №0-000127 від 28.09.2012 на суму 749,92 грн Севастопольській філії Дочірнього підприємства «Торговий дім «Віолія» відповідачем було повернуто товар на загальну суму 762,52 грн. (арк.с. 41,42).

З урахуванням викладеного, несплаченою залишалася сума у розмірі 18 119,30 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Медтранзит» була спрямована претензія (вих. № 12 від 18.06.2013) щодо термінової сплати заборгованості в сумі 18 119,30 грн за договором № 40/12 від 14.05.2012 (а.с. 45-46), яка була отримана відповідачем 01.07.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 48). Однак зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази оплати заборгованості у розмірі 18 119,30 грн відповідачем суду не надані.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 18 119,30 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 370,12 грн та 3% річних у розмірі 274,02 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України , статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідність відповідно до діючого законодавства України. За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, визнав його вірним, тому вимога щодо стягнення пені у розмірі 1370, 12 грн та 3% річних у розмірі 274,02 грн за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки № 40/12 від 14.05.2012 підлягає задоволенню (арк.с. 10).

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина перша статті 230 ГК України).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з товариства з обмеженою відповідальністю «Медтранзит» на користь Дочірнього підприємства «Торговий дім «Віолія» в особі Севастопольської філії Дочірнього підприємства «Торговий дім «Віолія» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19 763,44 грн, з яких: 18 119,30 грн - сума основного боргу; 1370,12 грн - пеня; 274,02 грн - 3 % річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову стягуються з відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтранзит» (99058, м.Севастополь, Гагарінський район, вул. Героїв Бресту, буд. 19, кв. 51, ідентифікаційний код - 23449406, р/р 260080100513 у ВАТ «Банк Морской», МФО 324742 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Дочірнього підприємства «Торговий дім «Віолія» в особі Севастопольської філії Дочірнього підприємства «Торговий дім «Віолія» (99053, м.Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 1/2, ідентифікаційний код - 31173437, р/р 26000060491660 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436) заборгованість за отриманий товар за видатковими накладними № РНС-202261 від 04.06.2012 та № РНС-202262 від 04.06.2012 у розмірі 19 763,44 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три грн 44 коп) , з яких: 18 119,30 грн - основна заборгованість за поставлений та отриманий товар; 1370,12 грн - пеня; 274,02 грн - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2013

Суддя І.А. Харченко