Рішення

від 16.10.2013 по справі 921/856/13-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2013 р.Справа № 921/856/13-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Бачик М.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А", м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоконструкція", м. Тернопіль

про стягнення 65 622,79 грн. заборгованості та пені

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача в судовому засіданні 28.08.2013 р. роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору : Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Валон-А" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоконструкція" про стягнення 65 622,79 грн., з яких: 59 200,00 грн. заборгованості та 6 422,79 грн. пені.

Ухвалою суду від 20.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.08.2013р.

В судовому засіданні 28.08.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 14591) в частині нарахування пені в сумі 4 427,84 грн.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених в позовній заяві та пояснень, даних в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.2013р. не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 20.08.2013 р. не виконав.

Ухвалою суду від 28.08.2013р., розгляд справи відкладено на 16.09.2013р. в зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2013 р. зменшені позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2013р. визнав основний борг в сумі 59 200 грн., однак просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахованої пені та за юридичні послуги адвоката з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 15334 від 16.09.2013 р.).

Для надання можливості позивачу ознайомитись із відзивом на позов в судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2013р.

Ухвалою суду від 02.10.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Галамай О.З. на лікарняному, розгляд справи відкладено на 14.10.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2013р. зменшені позовні вимоги підтримав, заперечив проти відзиву на позов, вважаючи дані заперечення безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2013р. проти позову заперечив частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Для надання можливості позивачу подати необхідні докази у справу, з метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2013р.

В судове засідання 16.10.2013р. представники сторін в судове засідання не з'явились, представник позивача необхідних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог в частині нарахування пені не надав.

В судовому засіданні 16.10.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між ТОВ "Валон-А" (Продавець) та ТОВ "Енергоконструкція" (Покупець) укладено договір поставки № 19 від 05.03.2012р. (надалі - Договір), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію в повній відповідності з технічною характеристикою на умовах, по ціні та в кількості і у відповідності з якістю, як передбачена даним договором та зазначена в Рахунках - фактурах.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. Договору ціна на продукцію встановлюється в гривнях і зазначається в Рахунках. Загальна сума Договору становить 3 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець, після підписання даного договору, проводить попередню оплату, зазначену в Рахунках - фактурах в розмірі не менше 50% вартості продукції.

Згідно з п. 3.2. Договору остаточний розрахунок за продукцію Покупець проводить на протязі трьох банківських днів після повідомлення Продавця про готовність продукції до поставки.

На виконання умов Договору позивачем виписано відповідачеві Рахунок - фактуру №СФ-0000685 від 15.10.2012р. на суму 66 800,00 грн. Відповідач здійснив часткову передоплату по ньому в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 546 від 17.10.2013р.

В подальшому позивач на виконання умов Договору поставки № 19 від 05.03.2012р. відвантажив відповідачеві продукцію (комплектні трансформаторні підстанції), а саме: 02.11.2012р. згідно видаткової накладної № РН-но00005 на суму 35 500,00 грн. та 09.11.2012р. згідно видаткової накладної № РН-но00017 на суму 33 700,00 грн.

Зазначена продукція на загальну суму 69 200,00 грн. одержана відповідачем через його представника Паук В.М. на підставі довіреностей № 267 від 02.11.2012р. та № 278 від 09.11.2012р.

Однак відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за одержаний товар повністю не виконав, заборгувавши позивачу 59200,00 грн.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія № 57 від 28.05.2013р. про оплату заборгованості залишена останнім без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 59 200,00 грн.

Зазначена заборгованість також визнана представником відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позов (вх. № 15334 від 16.09.2013 р.).

Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення строку оплати за поставлений товар, позивачем нараховано пеню в розмірі 4 427,84 грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 14591 від 28.08.2013р.)).

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1 720,50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 19 від 05.03.2012р., позивач відвантажив відповідачеві продукцію (комплектні трансформаторні підстанції) на загальну суму 69 200,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № но-4 від 02.11.2012р. та № но-11 від 09.11.2012р., видатковими накладними № РН-но00005 від 02.11.2012р. та № РН-но00017 від 09.11.2012р.

Зазначена продукція одержана відповідачем через його представника Паук В.М. на підставі довіреностей № 267 від 02.11.2012р. та № 278 від 09.11.2012р.

Пунктами 3.1. - 3.2. даного Договору поставки сторони передбачили, що після підписання даного договору, Покупець проводить попередню оплату, зазначену в Рахунках - фактурах в розмірі не менше 50% вартості продукції. Остаточний розрахунок за продукцію Покупець проводить на протязі трьох банківських днів після повідомлення Продавця про готовність продукції до поставки.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачеві за отриманий товар 59 200,00 грн.

Відповідач доказів оплати боргу суду не представив. У наданому суду відзиві на позов (вх. № 15334 від 16.09.2013 р.) та у судових засіданнях представник відповідача заборгованість за отриманий товар в сумі 59 200,00 грн. визнав повністю.

Відтак основна заборгованість відповідача за одержаний товар в сумі 59 200,00 грн. підлягає до стягнення на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 427,84 грн., слід зазначити наступне.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.3. Договору поставки № 19 від 05.03.2012р. в разі несвоєчасного чи неповного перерахування Покупцем Продавцю вартості продукції, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Як вбачається із поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 14591 від 28.08.2013р.) в частині нарахування пені, за порушення строків виконання грошових зобов'язань, відповідно до п. 6.3. Договору, позивачем нараховано відповідачеві пеню в розмірі 4 427,84 грн.

Проте, позивачем всупереч вимог суду не надано суду обґрунтованого розрахунку пені з зазначенням періоду, за який нараховується пеня, та не подано суду повідомлення про готовність продукції до поставки згідно п.3.2 Договору.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у випадку, коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд наділений повноваженнями залишити позов без розгляду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; - позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку позовних вимог, що унеможливлює перевірити правильність нарахування позивачем суми пені та періоду, за який вона нараховуються згідно норм матеріального права, суд дійшов висновку в цій частині стягнення штрафних санкцій позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ст.81 ГПК України. Проте, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до господарського суду з вищезазначеними вимогами в загальному порядку.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає задоволенню частково в розмірі 3 000,00 грн., з огляду на наступне.

Ст. 44 ГПК України передбачено, що до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (надалі - "Закон").

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 13, 14, 15 Закону "Про адвокатура та адвокатську діяльність".

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатура та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Господарським судом встановлено, що 01.06.2012р. між ТОВ "Валон-А" (Клієнтом) та адвокатом ОСОБА_4 укладено угоду №б/н про надання правової допомоги.

Адвокат ОСОБА_4, який безпосередньо здійснював представництво інтересів позивача на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ХМ № 0007 від 27.08.2013р., має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 372 від 29.12.2005р.

Матеріалами справи, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 25.07.2013р., підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 4 000,00 грн.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачами на підставі договорів, суд дійшов висновку, що позивачами понесені витрати в сумі 4 000,00 грн. на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне використати надане йому право обмежити розмір сум, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Враховуючи, що надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, суд вбачає за необхідне зазначити, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягає до стягнення слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом №6/VI від 12.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Отже, користуючись правом обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд, з урахуванням встановлених обставин справи, визнає, що відшкодування судових витрат, сплачених позивачем за отримання послуг адвоката за угодою про надання правової допомоги від 01.06.2012р., підлягає в розмірі 3 000,00 грн.

Правова позиція суду щодо обмеження відшкодування за рахунок відповідача витрат позивачів на послуги адвоката кореспондується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 25.07.2011р. по справі №5002-22/3663.1-2010(2-23/5545-2009).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,77 грн. покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись cт.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, п.5 ст.81, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоконструкція" (46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, код ЄДРПОУ 21159437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" (29000, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 9, код ЄДРПОУ 14152239) - 59 200 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 3 000 (три тисячі) грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 77 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4 427,84 грн. - залишити без розгляду.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.10.2013р.

Суддя Галамай О.З.