Ухвала

від 25.09.2013 по справі 801/2174/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2174/13-а

25.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2174/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 15.05.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дель" (вул. Толстого, буд. 17 кв. 3,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.13р. №0002501502, №140

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дель" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.13р. №0002501502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41009,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 7370,50грн., №140, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 47735,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 7541,50грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.13 року позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.02.13р. №0002501502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41009,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 7370,50грн., №140, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 47735,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 7541,50грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дель" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 17, кв. З, ОКПО 36972982) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим ДПС 1036,56грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено документально виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств по операціям з контрагентами. На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дель" 02.02.10р. зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 193, том 1).

У період з 04.02.13р. по 08.02.13р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Компанія "Дель" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" за період 01.09.10р.-31.12.11р., ПП "Пан Буд" за 01.02.12р.-29.02.12р. За результатами перевірки було складено акт від 15.02.13р. №782/15.2/36972982 (а.с.9-27, том 1).

Перевіркою було встановлені порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 593,00грн., у зв'язку із чим донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47735,00грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2010 року - 4135,00грн., 4 квартал 2010 року - 2635,00грн., 1 квартал 2011 року - 10778,00грн., 2 квартал 2011 року - 3209,00грн., 3 квартал 2011 року - 9769,00грн., 4 квартал 2011 року - 4591,00грн., 1 квартал 2012 року - 12618,00грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п..п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 41009,00 грн.;

На підставі зазначених порушень відповідачем, були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.13р. №0002501502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41009,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 7370,50 грн. (а.с. 8, том 1), №140, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 47735,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7541,50грн. (а.с. 7, том 1).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат, сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо отримання послуг від ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд", на загальну суму 206660,00грн., чим порушено пп. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідачем вказується, що порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд". Зазначено, що діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. До того ж, зазначені контрагенти не мають основний стан.

Такі висновки відповідач зробив на підставі:

- акту від 06.04.12р. №21/22/37081614 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Пан Буд", код за ЄДРПОУ 37081614, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.";

- акту від 06.04.12р. №29/22/36165567 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Бренд Строй", код за ЄДРПОУ 36165567, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р."

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" проводять діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

При цьому в акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону (п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3 т. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Між ТОВ "Компанія "Дель" (Замовник) та ТОВ "Бренд Строй" (Підрядник) укладено договір підряду від 03.12.10р. на виконання робіт по зварюванню та фарбуванню металоконструкції для рекламних вивісок, стел та навісів АЗС Замовника (а.с. 33, том. 1).

Загальна вартість проведених робіт, згідно актів виконаних робіт від 09.12.10р. №2354, від 24.12.10р. №2590, від 27.01.11р. №120, від 28.02.11р. №344, від 10.03.11р. №43, від 14.03.11р. №481, від 17.03.11р. №76, від 31.05.11р. №161, від 10.08.11р. №56, від 15.09.11р. №68, від 21.09.11р. №107, від 26.09.11р. №134, від 09.11.11р. №54, склала 133390,00грн. (у т.ч. ПДВ 26678,00грн.) (а. с.35, 38, 40, 45, 50-51, 55, том 1).

Сплата вартості виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 34, 36, 39, 43, 46-48, 52, том 1).

В результаті чого, ТОВ "Бренд Строй" позивачу були виписані відповідні податкові накладні (а.с.199, 201-202, 210, 217, 222, 227, 238, 244, 250, том 1, а.с. 2, 18, 21, 27, 34, 46, том 2).

Між ТОВ "Компанія "Дель" (Замовник) та ПП "Пан Буд" (Виконавець) були укладені договори підряду:

- від 14.02.12р. по монтажу металевого профілю для рекламних вивісок, стел і навісів АЗС "Замовника" на суму 50000,00грн. (у т.ч. ПДВ 10000,00грн.) (а.с. 49, том 2);

- від 20.02.12р. по фарбуванню металевого профілю для рекламних вивісок, стел і навісів АЗС "Замовника" на суму 18300,00грн. (у т.ч. ПДВ 3660,00грн.) (а.с. 50, том 2);

- від 29.02.12р. по зварюванню металоконструкцій для рекламних вивісок, стел і навісів АЗС "Замовника" на суму 3800,00грн. (у т.ч. ПДВ 760,00грн.) (а.с. 51, том 2).

Зазначені роботи були прийняті позивачем, про що свідчать відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт від 14.02.12р. №79, від 20.02.12р. №115, від 29.02.12р. №256 (а.с. 58-60, том 2) та сплачені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 54-57, том 2).

В результаті чого, ПП "Пан Буд" позивачу були виписані відповідні податкові накладні (а.с. 61-63, том 2).

Також позивачем, у періоді, що перевірявся, були укладені договори купівлі-продажу щодо придбання будівельних матеріалів і з іншими контрагентами, зокрема:

- від 04.01.11р. №139 у ТОВ "Фірма Леді+" (а.с. 116, том 1). Загальна вартість товару, згідно видаткових накладних, склала 6924,45грн. (у т.ч. ПДВ 1385,00грн.) (а.с. 117-119, том 1);

- від 24.01.11р. №23 у ПП "Форт" (а.с. 120, том 1). Загальна вартість товару, згідно видаткових накладних, склала 29680,47грн. (у т.ч. ПДВ 5936,00грн.) (а.с. 121-152, том 1).

Використання зазначених будівельних матеріалів і будівельних робіт у своїй господарській діяльності позивачем підтверджується:

- договором підряду від 23.12.10р., укладеним між ПАТ "КБ "Хрещатик" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Підрядник), на виконання робіт з виготовлення і монтажу реклами "Замовника" за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 125а (а.с. 56-58, том 1), актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) (а.с. 124, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 25.02.11р., укладеним між СП "Амтек Лтд" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 60, том 1), актом звірки, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), акт надання послуг (а.с. 116-120, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 16.06.10р., укладеним між ПП ТЕК "Современнік" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 195-196, том 1), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 206, 218, 228, том 1), атом надання послуг (а.с. 232, том 1);

- договором від 08.09.11р. №979 з виконання робіт з виготовлення (з власних матеріалів), монтажу та підключенню трьох світлових вивісок (під світка світоїдами) та трьох банерних конструкцій 8м. х 5м.; 5,5м. х 2,15м. і 5,1м. х 2,15м. на фасаді будівлі за адресою: м. Сімферополь, пр-т. Перемоги, 65, укладеним між ТОВ "Нова торгова компанія" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 39, том 2), актом надання послуг (а.с. 40, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 06.07.11р., укладеним між ТОВ "Крим-Ірей" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 245-246, том 1), актами надання послуг (а.с. 6-7, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції, укладеним між ТОВ "Кримський Автомобільний Дім" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 4, том 2), актом надання послуг (а.с 3, том 2);

- договір від 05.07.11р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти щодо придбання 4-х флагштоків за ціною 15375,00грн. за штуку та прапорів у кількості 4-х штук за ціною 2125,00грн. за штуку, укладеного між Кримським центром професійно-технічної освіти ДСЗ (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Постачальник) (а.с. 8-9, том 2), накладною (а.с. 13, том 2);

- договір від 05.07.11р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти щодо придбання інформаційної вивіски за ціною 40000,00грн. укладеного між Кримським центром професійно-технічної освіти ДСЗ (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Постачальник) (а.с. 10-11, том 2), накладною (а.с. 12, том 2);

- договір про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 29.08.11р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 14, том 2), актом надання послуг (а.с. 15, том 2), платіжними дорученнями про сплату (а.с. 121-122, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 05.05.11р., укладеного між ТОВ "Октябрьський коньячний завод" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 22, том 2), актом надання послуг (а.с. 23, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 01.02.11р., укладеного між ТОВ "Кругозір" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 29-30, том 2), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 28, том 2);

- договором про виготовлення і монтаж рекламної продукції від 07.09.11р., укладеного між ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Виконавець) (а.с. 35, том 2);

- договором підряду від 09.02.12р. №28/09-1 з робіт по влаштуванню композитних панелів, монтажу металевого сайдингу, виробництву та монтажу рекламного логотипу "Crimea grand prix" і влаштуванню неонової стрічки, далі нежитлові споруди за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Суворовське, вул. Промислова, 8, укладеним між ТОВ "Степрейсінг Тім" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Дель" (Підрядник) з додатками (а.с. 64-70, том 2).

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ПП "Команд", ТОВ "Бренд Строй", на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ПП "Пан Буд", ТОВ "Бренд Строй", податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Закон України "Про податок на додану вартість", а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від ПП "Пан Буд", ТОВ "Бренд Строй", позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, то формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.13 у справі № 801/2174/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко