Ухвала

від 09.10.2013 по справі 801/3611/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3611/13-а

09.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/3611/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 30.05.13

за позовом Фірми "Енергетична компанія Юг" (вул. Лізи Чайкіної, 1, кв. 415, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95050)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Енергетична компанія Юг" звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005861502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 18358грн., в тому числі за основним платежем у сумі 15856грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2502грн., № 0003971501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18235грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 адміністративний позов Фірми "Енергетична компанія Юг" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0005861502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 15856 грн. та штрафними санкціями - 2502 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0003971501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 18235 грн.

Стягнуто на користь Фірми "Енергетична компанія Юг" (ідентифікаційний код 31173568) витрати зі сплати судового збору у розмірі 365(триста шістдесят п'ять) грн. 94 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд.1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми діючого законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку апелянта зазначені висновки відповідача є обґрунтованими, оскільки при формуванні податкового кредиту, позивачем порушено норми діючого законодавства, що встановлено в акті перевірки позивача, та операції позивача з контрагентом має ознаки нікчемності, оскільки не направлені на реальне настання наслідків по укладеним договорам.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом першої інстанції встановлено, що фірма "Енергетична компанія Юг" (ідентифікаційний номер 31173568), зареєстрованою 28.09.2000 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ (а.с.8-9, т.2).

Посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фірми "Енергетична компанія Юг" з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182) за період червень, липень 2011 року, про що складено акт від 07.03.2013 року №1534/15.2/31173568 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- порушення п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18235 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року на суму 6730 грн., 3 квартал 2011 року на суму 11505 грн.

- порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 15856 грн., в тому числі за червень 2011 року - на суму 5852 грн., за липень 2011 року - на суму 10004 грн., підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет сума 15856 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період який перевірявся позивач мав взаємовідносини з суб'єктом господарювання з ознаками "фіктивності" - КП "Альянс", господарська діяльність якого не спрямована на реальне настання правових наслідків. В обґрунтування зазначеної позиції посадова особа відповідача посилається на дані акту про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин КП "Альянс" з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено два податкових повідомлення-рішення: №0005861502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 15856 грн. та штрафними санкціями - 2502 грн.; та №0003971501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 18235 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До матеріалів справи залучені податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, а саме: №188 від 22.06.2011 року на суму 35109,36 грн., у тому числі ПДВ - 5851,56 грн.; №241 від 28.07.2011 року на суму 60025,26 грн., у тому числі ПДВ - 10004,21 грн.; (а. с. 109-110, т.1).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та КП "Альянс", що, на думку посадової особи відповідача, підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача.

06.05.2011 року між позивачем та Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі - ДМУ МДЦ "Артек") укладено договір №324, за умовами якого позивач бере на себе обов'язок з випробовування та електровимірювання обладнання на об'єктах ДПУ МДЦ "Артек" (а.с.38, т.1).

ДМУ МДЦ "Артек" було складено і надано позивачу графік черговості виконаних робіт, дефектні акти (а.с.92-108, т.1).

Відповідно до цього договору позивач виконував роботи на об'єктах ДПУ МДЦ "Артек", що підтверджується актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт (а.с.126-131, 138-143, 150-155, 162-167, 174-179, 186-191, т.1).

За результатами виконаних робіт позивачем було складено податкову накладну №11 від 27.07.2011 року на суму 112071,12 грн., у тому числі ПДВ 18678,52 грн. (а.с.111, т.1). Виконані роботи були сплачені ДПУ МДЦ "Артек", що підтверджується випискою з банку ПАТ "Кредобанк" (а.с.239, т.1).

З метою виконання умов договору від 06.05.2011 року між позивачем та КП "Альянс" було укладено наступні договори підряду.

01.06.2011 року між позивачем та КП "Альянс" укладено договір №77/762, за умовами якого КП "Альянс" зобов'язується виконати роботи з електричного вимірювання електрообладнання на об'єктах ДПУ МДЦ "Артек" (табір "Янтарний", дитячий садок №11, табір "Морський", їдальня "Теремок", РСУ, котельна), вартість робіт з ПДВ складає 35109,36 грн. (а.с.124, т.1).

Відповідно до цього договору КП "Альянс" у червні 2011 року виконував роботи на об'єктах ДПУ МДЦ "Артек", що підтверджується актами прийому виконаних будівельних робіт, договірною ціною, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.125, 132-137, 144-149, 156-161, 168-173, 180-185, 192-197, т.1).

01.07.2011 року між позивачем та КП "Альянс" укладено договір №83/911, за умовами якого КП "Альянс" зобов'язується виконати роботи з електричного вимірювання електрообладнання на об'єктах ДПУ МДЦ "Артек", вартість робіт складає 60025,26 грн. (а.с.198, т.1).

Відповідно до цього договору КП "Альянс" у липні 2011 року виконував роботи на об'єктах ДПУ МДЦ "Артек", що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт, договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.199-213, т.1).

Виконані КП "Альянс" роботи були сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №164 від 24.06.2011 року, №207 від 28.07.2011 року, №240 від 08.09.2011 року, випискою з банку ПАТ "Кредобанк" (а.с.120-121, 240-244, т.1).

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами КП "Альянс" в розмірі 15856 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 у справі № 801/3611/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко