Рішення

від 17.10.2013 по справі 901/2404/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2013Справа №901/2404/13

За позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя" (вул. Дзюбанова, 13, м. Сімферополь, АР Крим, 95006)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи" (вул. Гагаріна, 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 57878,03 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Кадуха П.В., довіреність №337 від 27.02.2013, представник;

від відповідача - Княгницька Ю.А., виписка з ЄДРПО від 09.01.2013, керівник (повноваження перевірені);

від відовідача - Воєводін В.В., довіреність № б/н від 14.10.2013, представник.

Суть спору: 22 липня 2013 року комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи" 56551,95 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №32 оренди нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна від 24 лютого 2006 року в частині повної та своєчасної сплати орендної оплати, що призвело до виникнення заборгованості, несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогами про її примусове стягнення з нарахованою на суму заборгованості пенею.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду суддею А.А. Калініченко та порушено провадження у справі.

За розпорядженням керівництва суду від 02 серпня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді А.А. Калініченко у черговій відпустці справа передана до провадження судді Дворного І.І., який ухвалою від 05 серпня 2013 року прийняв справу до свого провадження та призначив судове засідання.

Відповідач, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, 08 серпня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву у якому повідомив суд, що позивач, в порушення умов договору, передчасно виставив йому рахунок №3233 від 10 липня 2013 року по орендній платі за липень 2013 року з урахуванням індексу інфляції за червень 2013 року та пояснив, що визначити розмір орендної плати за липень 2013 року і виставити відповідний рахунок на початку липня 2013 року неможливо, оскільки оприлюднення Державною службою статистики України індексу інфляції за липень 2013 року відбулось лише 06 серпня 2013 року.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року та 27 серпня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав.

01 жовтня 2013 року відповідач надав суду ще один відзив на позовну заяву, у якому вказав, що вимогу по стягненню орендної плати за липень 2013 року вважає безпідставною та заявленою до настання строку нарахування орендної плати, оскільки відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата нараховується орендарю щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступним після звітного, отже, обов'язок відповідача по оплаті орендної плати за липень 2013 року мав би настати у серпні 2013 року, у той час як позов до суду про стягнення заборгованості, у тому числі за липень 2013 року, подано вже 22 липня 2013 року.

Відповідач наполягає на тому, що умовами договору взагалі не передбачений кінцевий строк виконання зобов'язання по сплаті орендної плати та посилається на ІІ Розділ Господарського процесуального кодексу України, стверджуючи, що на момент звернення позивача з позовом до суду його права порушені не були, що виключає можливість задоволення позовної заяви.

01 жовтня 2013 року суд в порядку приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, про що виніс відповідну ухвалу та в порядку приписів статті 77 названого кодексу у судовому засіданні оголосив перерву.

14 жовтня 2013 року позивач відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 55999,82 грн. основної заборгованості по сплаті орендної плати та 1878,21 грн. пені за період з 11 червня 2013 року по 10 жовтня 2013 року. Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог і в подальшому розглядає справу з урахуванням цієї заяви.

14 жовтня 2013 року по справі оголошувалась перерва.

Крім того, судом встановлено, що 23 квітня 2013 року на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи", оформлених протоколом №22, вирішено припинити діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи" шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» (код 38430484) від якого отримана згода на приєднання (протокол №2 від 22 квітня 2013 року).

Протоколом загальних зборів учасників №3 від 04 липня 2013 року затверджені зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА», які 04 липня 2013 року пройшли державну реєстрацію. Так, з урахування вказаних змін, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» створено шляхом об'єднання майнових вкладів його учасників з метою одержання прибутку і є правонаступником, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи", зареєстрованого Державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 травня 2005 року, номер запису 18821020000003560.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, матеріали справи, статут товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» (з урахуванням змін) свідчать, що товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи", що відповідно до вищевказаної статті 25 Господарського процесуального кодексу України є підставою для заміни сторони у справі її правонаступником.

У судове засідання, що відбулось 17 жовтня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на заявлених позовних вимогах з урахуванням поданої заяви про збільшення їх розміру. Представники відповідача, у свою чергу, проти позову заперечували з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та вказали, що в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі за травень 2013 року та червень 2013 року відсутній предмет спору, оскільки заборгованість оплачена позивачу, а вимога по сплаті орендної плати за липень 2013 року є передчасною, отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2006 року комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя" (за договором орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи" (за договором орендар) уклали типовий договір №32 оренди нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності міста Сімферополя, відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець на підставі наказу Фонду комунального майна, рішення голови Сімферопольської міської Ради №531 від 24 лютого 2006 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) індивідуальне певне майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь , вул. Гагаріна, 15 на 1-му поверсі площею 397,9 кв.м., яке знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена згідно акту оцінки від 01 лютого 2006 року та складає 83270,00 грн.

У розділі 3 договору сторони визначили орендну плату та порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 3.1 орендна плата по даному договору визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється та вноситься орендарем в порядку, визначеному діючим законодавством.

Сторони домовились, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2 договору).

За змістом пункту 3.3 договору, орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується на користь орендодавця у відповідності з діючим законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

Згідно пункту 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Втім, позивач наполягає на тому, що орендар припинив вносити орендні платежі, у зв'язку з чим, за період з травня 2013 року по липень 2013 року виникла заборгованість у розмірі 55999,83 грн., яка відповідачем у добровільному порядку погашена не була.

Даний договір укладений строком на три роки та діє з 24 лютого 2006 року по 23 лютого 2009 року включно. При цьому, умови даного договору зберігають силу на протязі всього строку даного договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлені правила, що погіршують положення орендаря, а в частині виконання зобов'язань орендаря відносно орендної плати - до виконання зобов'язань.

Додатковою угодою від 15 жовтня 2012 року до договору оренди сторони продовжили строк дії договору з 25 листопада 2012 року по 24 жовтня 2015 року (а.с. 13).

У зв'язку з тим, що оплата відповідачем орендної плати своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, позивач, користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, нарахував на суму заборгованості пеню. При цьому, несплата заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів та пені за несвоєчасне і неналежне виконання зобов'язань за договором оренди.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в орендних відносинах з огляду на укладений між позивачем та відповідачем договір №32 оренди нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності міста Сімферополя, отже правовідносини сторін врегульовані положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо виконання зобов'язання за договором оренди нерухомого майна.

Зазначені правовідносини, серед іншого, врегульовані й положеннями глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків в частині внесення своєчасно та в повному обсязі орендних платежів.

Як вже зазначалось, за змістом пункту 3.3 договору, орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, що спростовує посилання відповідача те, що умовами договору взагалі не передбачений кінцевий строк виконання зобов'язання по сплаті орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя" з позовом до суду - 22 липня 2013 року, відповідач мав перед позивачем заборгованість по сплаті орендних платежів за травень 2013 року у розмірі 18654,17 грн. (оскільки орендна плата за травень згідно пункту 3.3 договору повинна була сплачуватись орендодавцю не пізніше 10-го червня 2013 року) та за червень 2013 року у розмірі 18672,83 грн. (оскільки орендна плата за червень 2013 року повинна бути перерахована орендодавцю не пізніше 10-го липня 2013 року). Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за травень та червень 2013 року станом на час звернення позивача з позовом до суду складає 37327,00 грн.

29 серпня 2013 року відповідачем були додані примірники платіжних доручень за №12 від 07 серпня 2013 року (а.с. 105) та №1 від 31 липня 2013 року (а.с. 106), з яких вбачається, що відповідачем 31 липня 2013 року на поточний рахунок позивача перераховані грошові кошти у розмірі 18654,17 грн. у якості оплати по спірному договору за оренду нежитлових приміщень за травень 2013 року (в т.ч. ПДВ 20% - 3109,03 грн.) та 07 серпня 2013 року на поточний рахунок позивача перераховані грошові кошти у розмірі 18672,83 грн. у якості оплати по спірному договору за оренду нежитлових приміщень за червень 2013 року (в т.ч. ПДВ 20% - 3112,14 грн.). Таким чином, станом на 07 серпня 2013 року (після подання позовної заяви) сума заборгованості по орендній платі за травень та червень 2013 року була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 4.4 Постанови від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за травень 2013 року та червень 2013 року в сумі 37327,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором оренди в частині своєчасного внесення орендних платежів за травень 2013 року та червень 2013 року, який останнім спростований не був, існують правові підстави для нарахування відповідачу пені у відповідності до пункту 3.5 договору.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено наступне.

Враховуючи умови пункту 3.3 договору, відповідно до якого орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, останній день оплати за оренду за травень 2013 року випадає на 10 червня 2013 року, отже 11 червня 2013 року буде першим днем з якого виникла заборгованість. Відповідно до платіжного доручення №1 відповідач погасив заборгованість за травень 2013 року у повному обсязі лише 31 липня 2013 року, з огляду на що, розрахунок пені є наступним:

- за період прострочення з 11.06.2013 р. по 31.07.2013 р. розмір пені складає 364,91 грн. (18654,17 грн. х 14% : 365 дн. х 51 дн.).

Враховуючи умови пункту 3.3 договору, відповідно до якого орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, останній день оплати за оренду за червень 2013 року випадає на 10 липня 2013 року, отже 11 липня 2013 року буде першим днем з якого виникла заборгованість. Відповідно до платіжного доручення №12 відповідач погасив заборгованість за червень 2013 року у повному обсязі лише 07 серпня 2013 року, з огляду на що, розрахунок пені є наступним:

- за період прострочення з 11.07.2013 р. по 07.08.2013 р. розмір пені складає 200,54 грн. (18672,82 грн. х 14% : 365 дн. х 28 дн.).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений відповідачем за прострочення сплати орендних платежів у травні 2013 року та червні 2012 року, складає 565,45 грн. (364,91 + 200,54), а не 1471,50 грн., як обчислено позивачем (у урахуванням заяви від 14.10.2013). Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за липень 2013 року та пені за прострочення вказаного платежу суд відмовляє, оскільки за умовами пункту 3.3 договору останній день оплати за оренду за липень 2013 року випадає на 10 серпня 2013 року, а з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 18672,82 грн. за липень 2013 року позивач звернувся 22 липня 2013 року, тобто передчасно. Отже, на час звернення позивача з позовом до суду у відповідача за липень 2013 року заборгованість була відсутня і права позивача порушені не були. При цьому, враховуючи, що станом на час прийняття рішення у справі строк оплати вже настав, позивач не позбавлений права на звернення до суду з новим позовом про стягнення заборгованості з відповідача за липень 2013 року, мотивуючи його порушенням з боку відповідача свого права та простроченням оплати по договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 565,45 грн. пені.

Судовий збір суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2013 року.

Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальні тепломережи" (код 33530392) на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» (код 38430484).

2. Позов задовольнити частково.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за травень 2013 року та червень 2013 року у загальній сумі 37327,00 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» (вул. Беспалова, буд. 49-а, місто Сімферополь, АР Крим, 95023, код 38430484) на користь комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя" (вул. Дзюбанова, 13, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, код 05480542) 565,45 грн. пені та 1126,40 грн. судового збору.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний