Постанова

від 15.10.2013 по справі 805/13001/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа №805/13001/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:21

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьовій І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», за учасю 3 особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Азіатський Союз» про підтвердження обґрунтованості припису №29 від 02 вересня 2013 року про заборону реалізації продукції,

за участю представників сторін

від відповідача: Архипов О.В.,

від 3 особи: Фурман Я.Є.

встановив:

Позивач, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Луганській області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» про підтвердження обґрунтованості припису №29 від 02 вересня 2013 року про заборону реалізації продукції.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. На підставі наказу від 25 червня 2013 року №44, під час перевірки був здійснений відбір зразків продукції, а саме: засобу мийного синтетичного порошкоподібного для прання автоматичних машин з запашкою «Альпійський Луг» концентрований, дата виготовлення 01 серпня 2013 року виробник ТОВ «Євро-Азіатський Союз», про що складено Акт відбору зразків продукції від 14 серпня 2013 року №000019. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що зразки продукції не відповідають вимогам законодавства, а саме за показником концентрації водневих іонів рН для прання виробів зі змішаних видів тканин та для прання виробів із вовни, шовку та штучних і синтетичних тканин, у зв'язку із чим є підстави для вжиття заходу реагування у вигляді заборони реалізації такої продукції, підтвердити яку (заборону) і просить Інспекція.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача з позовними вимогами не згоден, надав заперечення, в яких вказує на те, що відповідно до протоколу випробувань від 27 серпня 2013 року №2031/13-ВЦ/1, вищевказаний засіб не відповідає вимогам нормативним документам, без визначення яким саме нормативним документам зазначений мийний засіб повинен відповідати. Крім того, відповідач звертає увагу, що наявний сертифікат відповідності серії ВВ « 278623 підтверджує відповідність нормативним документам України щодо якості виготовленої продукції виробником. Наявний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26 жовтня 2011 року №05.03.02-.04/104112 підтверджує безпеку виготовленої продукції виробником та засвідчує, що продукція є безпечною для здоров'я і життя людини, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників відповідача, 3 особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 Закону «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

В реалізацію цього права Інспекцією проведена перевірка відповідача, про що 14 серпня 2013 року складено акт № 000466/466 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (далі - акт перевірки). Як зафіксовано актом перевірки, відповідачем до продажу допущено товар, який не відповідає вимогам нормативних документів, а саме: не відповідає вимогам ДСТУ 2207.1-93 за показником концентрації водневих іонів рН для прання виробів зі змішаних видів тканин та для прання виробів із вовни, шовку та штучних і синтетичних тканин.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач наділений правом забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою.

Оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не містить норм, які б визначали процедуру реалізації позивачем права на заборону суб'єктам господарювання реалізації продукції, в такому випадку слід звернутись до загального закону, який визначає основи діяльності всіх контролюючих органів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частина 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Частина 10 зазначеної статті також передбачає, що у разі якщо обґрунтованість заходів реагування, зазначених у розпорядчих документах щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), відповідно до закону має бути підтверджена адміністративним судом, зазначені в таких документах строки усунення виявлених порушень, застосування до суб'єкта господарювання санкцій обраховуються з дня набрання законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування.

Наведена норма визначає наступну процедуру реалізації контролюючим органом своїх повноважень. У випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів як: 1) повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), 2) реалізації продукції, 3) виконання робіт, 4) надання послуг, будь-який орган контролю без попереднього прийняття розпорядчого документа безпосередньо звертається до суду із адміністративним позовом, предметом якого є застосування одного з вищенаведених заходів.

У разі, коли орган контролю має підстави для застосування до суб'єкта господарювання інших заходів реагування, тобто відмінних від повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, в цьому разі орган контролю складає розпорядчий документ і тільки у випадках прямо і безпосередньо встановлених законодавством, звертається до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості вжиття заходів, які передбачені розпорядчим документом. В цьому випадку, такий позов розглядається за правилами ст. 183-6 КАС України.

В цьому адміністративному позові Інспекцією допущена помилка, яка не може бути усунута судом. Так, позивач просить від суду підтвердити обґрунтованість вжиття такого заходу, як заборона реалізації продукції, але, як зауважено вище, суд не підтверджує обґрунтованість застосування такого заходу - за позовом органу контролю суд його застосовує, а не підтверджує. Оскільки позивач вимагає від суду підтвердити застосування заходу, підтвердження якого законом не передбачено, суд не може задовольнити такі позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

У задоволенні позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», за учасю 3 особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Азіатський Союз» про підтвердження обґрунтованості припису №29 від 02 вересня 2013 року про заборону реалізації продукції - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 жовтня 2013 року в присутності представника відповідача, 3 особи.

Постанову у повному обсязі складено 21 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.