Ухвала

від 24.10.2013 по справі 905/7372/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 У  Х  В  А  Л  А   про повернення позовної заяви без розгляду              24.10.2013                                                                                № 905/7372/13                                                                                                                                              Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЕВЕРЕСТ» (83037, місто Донецьк, вулиця Газети «Комсомолець Донбасу», будинок               № 43-А; код ЄДРПОУ – 37789904) до приватного підприємства «ОКТАН» (85325, Донецька область, Красноармійський район, селище Ровне; код ЄДРПОУ – 24823261) про стягнення 192 341,15 гривень, -      В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЕВЕРЕСТ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому стягнути з приватного підприємства «ОКТАН» суму заборгованості у розмірі 34   526,00 гривень, три відсотки річних у розмірі 645,95 гривень, штраф у розмірі 157   169,20 гривень, а всього 192   341,15 гривень. Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським  судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог статті 56 та пунктів 2, 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав. По-перше, відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011                          № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.    Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2,           4-3 ГПК України. На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.   В свою чергу до позовної заяви в якості доказів відправлення копії останньої та доданих до неї документів на адресу відповідача надано фіскальний чек № 5147 від             16 жовтня 2013 року та опис вкладення в цінний лист від 16 жовтня 2013 року. З доданого до даної позовної заяви опису вкладення, який не містить переліку направлених додатків вбачається, що заявник позову надіслав відповідачеві «копію позовної заяви з додатками на 28 аркушах», що унеможливлює достовірно встановити, яку саме позовну заяву та документи було надіслано на адресу відповідача. При цьому, господарському суду Донецької області передано позову заяву б/н з додатками на 30 аркушах.              Тобто при дослідженні вказаного вище опису вкладення неможливо дійти категоричного висновку про те, що заявником позову було виконано вимоги   статті 56 ГПК України   та надіслано відповідачеві саме додані до матеріалів позовної заяви документи; відправлено всі додані до позовної заяви документи. Аналогічної правової позиції дотримується, зокрема Київський господарський апеляційний суд у постанові від 31.07.2013 у справі № 910/10592/13. Наявний в матеріалах справи фіскальний чек № 5147 від 16 жовтня 2013 року, з якого вбачається здійснення заявником позову операції з поштового пересилання кореспонденції не може свідчити про виконання вимог статті 56 ГПК України, що, в свою чергу не є належним доказом направлення позовної заяви з додатками відповідачу. За приписами пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.   Отримання відповідачем позовної заяви з доданими до неї документами є обов'язковою передумовою розгляду справи судом. Інших доказів, що підтверджують отримання відповідачем копії позовної заяви і доданих до неї документів, матеріали позовної заяви не містять. За таких обставин, господарський суд вважає, що опис вкладення, наданий заявником позову, не є належним доказом виконання вимог статей 56, 57 ГПК України щодо відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів. Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права – шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та всіх без виключення доданих до неї документів до порушення провадження у справі. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову.   При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору. За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору. Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з вирішенням спору. Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу.      Крім того, відповідно до   статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод   1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі. Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції. Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі          № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі. По-друге, пунктом 3 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень. Відповідно до пункту 3.8 вказаної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Пунктом 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від                     21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних рекомендацій в реквізиті «призначення платежу» мають бути зазначені відомості про відповідну позовну заяву, яка оплачується судовим збором, а саме: сторони спору, його предмет та при наявності вихідна дата і номер позовної заяви. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 06.08.2013 у справі № 910/2456/13. У пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від                     17 вересня 2012 року № 01-06/1260/2012 «Про оформлення платіжних доручень на перерахування судового збору» зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не може бути належним доказом сплати судового збору. Крім того, пунктом 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» зазначено, що на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15. У вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону. Згідно з приписами пункту 14 розділу 3 відповідної Інструкції, до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника – останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету ____ гривень (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЕВЕРЕСТ» на підтвердження сплати судового збору за подання до господарського суду Донецької області позовної заяви майнового характеру, надано платіжне доручення від 07 жовтня 2013 року № 77, яке не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки, по-перше, в реквізиті «призначення платежу» дана позовна заява жодним чином не ідентифікована, тобто не вказано її дати та вихідного номеру, не зазначено найменування сторони до якої заявлені позовні вимоги, а також не вказано предмет даного позову, по-друге, платіжне доручення на суму 3 846,84 гривень не містить напису (відмітки), підписів і відбитків печатки кредитної установи про зарахування сплаченим платіжним дорученням грошових коштів в дохід бюджету. За приписами пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.   Враховуючи викладене, заявником позову не додержано порядку сплати судового збору при зверненні до господарського суду Донецької області. Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.        Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тобто, право на судовий захист, передбачений Конституцією України, не позбавляє заявника позову необхідності дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого порядку подання позовної заяви. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду. Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог статті 56, пунктів 2, 3 частини першої статті 57 ГПК України та відповідно до приписів пунктів 4, 6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику позову без розгляду.    Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду Донецької області з відповідною позовною заявою, слід звернути увагу заявника позову на порядок засвідчення копій документів, а саме: відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища,   дати засвідчення копії   і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Разом з цим, заявником позову до позовної заяви надано копії документів, які засвідчено без дотримання наведених вимог.   Пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від                           26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачає, що у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Керуючись пунктами 4, 6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –            У Х В А Л И В : Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.           Додаток на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ЕВЕРЕСТ» позовна заява з доданими до неї документами всього на 33-х аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення № 77 від 07 жовтня 2013 року; конверт.           Суддя                                                                                            С.М. Фурсова