Рішення

від 21.10.2013 по справі 910/16963/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16963/13 21.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак-Агро" доАграрного фонду простягнення 12 704,01 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Сенишин Р.В. по довіреності № 23 від 20.09.2013р.

Від відповідача: Козій І.П. по довіреності № 321 від 05.08.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмак-Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості з Аграрного фонду у розмірі 12 704,01 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна № 272/10 від 30.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/16963/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 30.09.2013 р. за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.10.2013р, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

В процесі провадження представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого Аграрний фонд заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог виходячи з наступного:

30 липня 2010 року між ЗАТ «Токмак-Агро» та Аграрним фондом було укладено договір складського зберігання зерна № 272/10 (далі - Договір зберігання).

Відповідно до пункту 4.4 Договору зберігання Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Підписані акти наданих послуг зберігання партії зерна (пшениці 2, 3, 5, 6 класу) загальною кількістю 1652 100 кг у період з 03 вересня по 15 вересня 2010 року та партії зерна (пшениці 2,3,5) загальною кількістю 360 634 кг у період з 04 жовтня по 13 жовтня 2010 року до Договору зберігання відсутні, а отже у Аграрного фонду не має підстави для оплати послуг за зберігання зерна.

Крім того, Договором зберігання не встановлено строку оплати наданих послуг зберігання.

Частина друга статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимоги щодо оплати зазначених послуг зберігання у порядку статті 530 Цивільного кодексу України від Позивача на адресу Відповідача не надходило.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки Позивач не звертався до Відповідача з вимогою щодо оплати наданих послуг зберігання за Договором зберігання, термін оплати послуг не встановлений, акти наданих послуг не підписані, останній не вважається таким, що прострочив зобов'язання.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

30 липня 2010 року між Аграрним Фондом (далі - поклажодавець) та Закритим акціонерним товариство "Токмак-Агро" (відповідно до реєстраційних дій було перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак-Агро») (далі - зерновий склад) був укладений договір складського зберігання зерна № 272/10.

Договором передбачений строк зберігання майна, відповідно до п. 7.1. він визначений до моменту пред'явлення вимоги поклажодавцем. Зберігання зерна понад строк, встановлений договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткового договору (п. 7.2.). Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення (п. 7.3).

Відповідно до умов даного договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором (пункт 1.1 договору).

Розділом четвертим договору, сторони погодили порядок взаєморозрахунків по договору, відповідно до якого:

4.1. розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

4.2. граничний розмір плати (тарифу) за зберігання зерна, придбаного за кошти державного бюджету, встановлюється відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

4.3. розмір плати (тариф) за надання послуг: зберігання, зо тонну за 30 календарних днів становить 12,51 грн., разом з ПДВ.

4.4. поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

4.5. відвантаження зерна поклажодавцеві здійснюється після оплати послуг за зберігання зернового складу в повному обсязі.

4.6. зміна вартості послуг із зберігання зерна, придбаного за кошти державного бюджету, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Відповідно до п. 5.1. договору, зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця.

Розділом третім договору, сторони визначили права та обов'язки сторін, відповідно до якого:

3.1. Зерновий склад зобов'язаний:

3.1.1. Прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення якості по вологості - не більше 0,5 %, смітній домішці - не більше 0,2 %, а також природних втрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок поклажодавця.

3.1.2. Прийняти зерно за заліковою вагою та провести перевірку його якості.

3.1.3. Повідомити поклажодавця про умови зберігання зерна.

3.1.4. Надати додаткові послуги у разі одержання від поклажодавця письмового замовлення на такі послуги.

3.1.5. Видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва Зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат за дорученням і за рахунок коштів поклажодавця.

3.1.6. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

3.1.7. У разі виявлення пошкодження зерна повідомити поклажодавця протягом одного дня.

3.1.8. Забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду та інвентаризації протягом строку його зберігання.

3.1.9. Повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

3.1.10. Забезпечити доступ поклажодавця та представників територіальних органів Держконтрольсільгосппроду для проведення щомісячних спільних перевірок кількісного та якісного стану зберігання зерна.

3.2. Зерновий склад має право»:

3.2.1. Вимагати від поклажодавця забрати зерно до 200- року у разі закінчення строку його зберігання.

3.2.2. Вимагати від поклажодавця відшкодування витрат, пов'язаних з достроковим припиненням зобов'язань, відповідно до законодавства.

3.3. Поклажодавець зобов'язаний:

3.3.1. Забезпечити доставку зерна за власний рахунок.

3.3.2. Своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього Договору.

3.3.3. Витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

3.3.4. Відшкодувати Зерновому складу витрати, пов'язані з достроковим припиненням зобов'язань, відповідно до законодавства.

3.4. Поклажодавець має право:

3.4.1. Отримувати інформацію про умови зберігання та якість зерна.

3.4.2. Переоформити право власності на зерно відповідно до законодавства.

3.4.3. Замовляти додаткові послуги.

3.4.4. Проводити огляд та інвентаризацію зерна протягом строку його зберігання.

3.4.5. Проводити разом з представниками територіальних органів Держконтрольсільгосппроду щомісячні спільні перевірки кількісного та якісного стану зберігання зерна.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2010р., між сторонами було підписано додаткову угоду до договору складського зберігання від 30.07.2010р. № 272/10, відповідно до якої сторони погодили , що розмір плати (тариф) за надання послуг за зберігання, за тонну пшениці за тридцять календарних днів складає 17,50 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору, зерновий склад 03.09.2010 р. прийняв в порядку переоформлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на користь поклажодавця на зберігання партію зерна (пшениці 2, 3, 5, 6 кл.), у загальній кількості 1 652 100 кг., що підтверджується: трьохстороннім актам передавання-приймання згідно біржового контракту №12Т АБ від « 02» вересня, від 03.09.2010р.; трьохстороннім актом передавання-приймання згідно біржового контракту №1205 АБ від « 02» вересня, від 03.09.2010р.; трьохстороннім актом передавання-приймання згідно біржового контракту №1206 АБ від « 02» вересня, від 03.09.2010 р.; трьохстороннім актом передавання-приймання згідно біржового контракту №1207 АБ від « 02» вересня, від 03.09.2010 р.

На підтвердження прийняття на зберігання наведеної партії зерна загальною вагою 1 652 100 кг. та у відповідності до положень п. 3.1.5 укладеного договору, зерновим складом було видано поклажодавцеві відповідні складські документи (квитанції) за №№ бланків: АТ 852172 від 03.09.2010 р.; АТ 852173 від 03.09.2010 р.; АТ 852174 від 03.09.2010 р.; АТ 852175 від 03.09.2010 р.

На виконання покладених на себе договірних зобов'язань, зерновий склад забезпечував зберігання прийнятої партії зерна відповідача загальною вагою 1 652 100 кг., протягом періоду часу у 13 календарних днів, у період з « 03» по « 15» вересня 2010 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.09.2010 року, на вимогу поклажодавця, зерновий склад повернув зі зберігання, в порядку переоформлення на користь Приватного підприємства «Сєрна», зазначену партію зерна у загальній кількості 1 652 100 кг., що підтверджується: трьохстороннім актом №1 від 15.09.2010 р.; трьохстороннім актом №2 від 15.09.2010 р. трьохстороннім актом №3 від 15.09.2010 р.; трьохстороннім актом №4 від 15.09.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2010 р. зерновий склад прийняв в порядку переоформлення від товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на користь поклажодавця на зберігання партію зерна (пшениці 2, 3, 5 кл.), у загальній кількості 360 634 кг., що підтверджується: трьохсторонніми актами передавання-приймання згідно договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання №21/09/10 від « 14» вересня 2010 року, від 04.10.2010 р.

На підтвердження прийняття на зберігання наведеної партії зерна загальною вагою 360 634 кг., зерновим складом було видано поклажодавцеві відповідні складські документи (квитанції) за №№ бланків: АТ 852586 від 04.10.2010 р.; АТ 852587 від 04.10.2010 р.; АТ 852588 від 04.10.2010 р.

На виконання покладених на себе договірних зобов'язань, зерновий склад забезпечував зберігання прийнятої партії зерна відповідача загальною вагою 360 634 кг., протягом періоду часу у 10 календарних днів, у період з « 04» по « 13» жовтня 2010 року.

13.10.2010 року, на вимогу поклажодавця, зерновий склад повернув зі зберігання, в порядку переоформлення на користь Приватного підприємства «Серна», зазначену партію зерна у загальній кількості 360 634 кг., що підтверджується: трьохстороннім актом № 1 від 13.10.2010 р.; трьохстороннім актом №2 від 13.10.2010р.; трьохстороннім актом №3 від 13.10.2010 р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору № 272/10 складського зберігання зерна від 30.07.2010р., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 12704,01 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт до договору надання послуг із складського зберігання зерна від 30.07.2010р. № 272/10 на суму 12 704,01 грн. від 09.08.2013р.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 12.08.2013р. направив на адресу відповідача акт виконаних робіт та розрахунок обсягів коштів за зберігання обєктів державного цінового регулювання.

Проте, відповідачем не було підписано вищевказаний акт виконаних робіт та проплату не здійснено.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 12704,01грн. заборгованості відповідно до договору складського зберігання зерна № 272/10 від 30.07.2010р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код. ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак-Агро" (71706, Запорізька область, м. Токмак, вул. Щави, буд. 84, код ЄДРПОУ 31845237 ) 12 704 (дванадцять тисяч сімсот чотири) грн. 01 коп. основного боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2013р.

Суддя Т. Ю. Трофименко