Ухвала

від 24.10.2013 по справі

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65 УХВАЛА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ "24" жовтня 2013 р.                                                                          № 906/1543/13   Господарський  суд  Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,    Машевська О.П. , розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом: Товариства  з обмеженою відповідальністю "Анна" (м. Житомир)    до Публічного  акціонерного товариства  "Інноваційно-промисловий банк" (м. Київ) про визнання права оренди  та усунення перешкод в користуванні приміщенням   ВСТАНОВИВ: 23 жовтня 2013 року позивач ТОВ "Анна"  (м. Житомир) звернувся з позовом до ПАТ "Інноваційно - промисловий банк"  з наступними позовними вимогами: - визнати за товариством право на оренду приміщення; - зобов'язати відповідача виконати обов'язки за договором оренди приміщення; - зобов'язати відповідача  не втручатися у користування приміщенням  наймачем. У позовній заяві позивач самостійно викладає зміст позовних вимог ( п.4 ч.2 ст. 54 ГПК України). Предмет позову як елемент його змісту характеризує позов з точки зору того, що конкретно вимагає, чого домагається позивач. При цьому , як наголошується в Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року   N 15-рп/2002   у     справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів),   обрання певного засобу правового захисту є правом,   а не обов'язком   особи,   яка   добровільно,   виходячи   з   власних   інтересів, його   використовує. Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України визначені способи захисту порушеного права, і зокрема: - визнання права ( зокрема, права власності); - примусове виконання обов'язку в натурі. - припинення дії, яка порушує право. За змістом   ст. 395 , 759, 761 ЦК України право оренди приміщення це речове право на чуже майно, як правило,  майно власника. Згідно  ст. 396 ЦК України особа,   яка  має речове право на чуже майно,  має право на захист цього права,  у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу ( ст.ст. 391 та 392 цього Кодексу). Згідно ч.3 ст. 55 ГПК України ціну  позову визначає позивач у позовній заяві. Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 54  ГПК України   зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці  є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно  визначається з урахуванням його вартості, тобто як зі спору майнового характеру (п. 2.2.1. Постанови Пленуму  ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" ( далі - Постанова № 7 ). З врахуванням вище викладеного, позовна вимога   про визнання права  на оренду приміщення є вимогою , що підлягає грошовій оцінці, тобто, вимогою майнового характеру. У позові ціну позовної вимоги визнати право  на оренду приміщення не визначено. Тоді як, ціна договору сторонами погоджена в  загальні сумі  33 780 грн. ( п.1.1 Договору).     Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору із позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотка ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Отже, позовна вимога про визнання  права  на оренду   підлягає оплаті судовим   збором  в розмірі не менше 1720,50 грн. У частині 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено,   за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У п. 2.11 Постанови  № 7   зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної таких вимог. Позовні вимоги зобов'язати відповідача виконати обов'язки за договором оренди приміщення ( примусове виконання обов'язку в натурі) та зобов'язати відповідача  не втручатися у користування приміщенням  наймачем  (припинення дії, яка порушує право)  є вимогами немайнового характеру. Кожна така вимога  оплачується  судовим збором згідно з підп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема , в розмірі однієї  мінімальної заробітної плати - 1147,00 грн. Разом - 2294,00 грн. З врахуванням викладеного, позивачем мав бути сплачений судовий збір в загальному розмірі 4014,50 грн.   При зверненні з позовними вимогами  до суду позивач квитанцією № 245/270 від 23.10.13р. сплатив судовий збір в розмірі 1147,00 грн. Відповідно  до п.З ч.1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Недоплата судового збору становить 2867,50 грн. Зазначене є підставою для  повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4  ч.1 ст. 63 ГПК України. Повернення позовної  заяви з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню до нею до господарського суду  на загальних підставах.   Керуючись п. 4 ч.1  ст. 63 , ст. 86 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", - УХВАЛИВ: 1. Позовну заяву та додані до неї   матеріали повернути позивачу без розгляду. 2 . Повернути Товариству  з обмеженою відповідальністю " Анна" (100014, м. Житомир, майдан Соборний, 7/1,  ідентифікаційний  код 13561680) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 11147,00грн. , сплачений квитанцією № 245/270  від 23.10.13р.      Додаток на 15 аркушах , в тому числі, оригінал  квитанції №245/270 від 23.10.13р. про сплату  судового  збору  в розмірі 1147,00 грн. Ухвала підлягає апеляційному оскарженню. Суддя                                                                          Машевська О.П. 1 - в наряд , 2 - позивачу на фактичну адресу ( рек.)