Рішення

від 23.10.2013 по справі 905/6198/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2013 Справа № 905/6198/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Кабельна Компанія", м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р. в загальному розмірі 46 064,62 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.06.2013р. становить 368 194,51 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Степашов М.І. за довіреністю.

Від відповідача: не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

23.10.2013р. з 11.35 год. по 11.37 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Кабельна Компанія", м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р. в загальному розмірі 46 064,62 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.06.2013р. становить 368 194,51 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р., за належне виконання яких поручився відповідач.

Ухвалою суду від 03.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/6198/13 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- ОСОБА_3

30 вересня 2013р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неотримання від банку вимоги, з яким п.2.5 договору поруки пов'язує виникнення у поручителя обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання. Водночас, зазначив про те, що у розрахунку позовних вимог позивачем на враховано часткову сплату заборгованості за кредитом в сумі 1 300 дол. США та заборгованості за відсотками в сумі 586,39 дол. США, здійснену позичальником 01.07.2013р. Крім того, повідомив суд, що рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 10.09.2013р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про дострокове стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р.

На вищевказаний відзив позивачем надані пояснення, в яких зазначено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08.10.2013р. скасовано рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 10.09.2013р. та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

23 жовтня 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 23.10.2013р. про зменшення позовних вимог з огляду на часткове погашення заборгованості за кредитом в сумі 1 300,00 дол. США та заборгованості за відсотками в сумі 586,39 дол. США, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р. в сумі 44 178,23 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 43 550,00 дол.США та заборгованості за відсотками в сумі 626,18 дол. США, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій позивачем залишений без змін.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, справа № 905/6198/13 розглядається з урахуванням заяви позивача від 23.10.2013р.

За клопотанням відповідача, розгляд справи відкладався згідно зі ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 23.10.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх зменшення. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2008р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» - (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №014/10-2/332, згідно з п.1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі та у валюті, визначеній у ч.1 цього договору, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умови договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Кредит надається позичальнику на наступних умовах:

- розмір та валюта кредиту - 78 000,00 дол. США єдиним траншем;

- цільове призначення кредиту - на споживчі цілі;

- дата остаточного погашення кредиту - 26.08.2018р. При цьому, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється у відповідності до додатку №1, викладеному в новій редакції відповідно до додаткової угоди №014/10-2/332/1 від 28.02.2013р.;

- процентна ставка за користування кредитом складає 16,8% річних.

За змістом п.1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені Графіком повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок 2203. Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашення відповідної частини кредиту в строк, передбачений графіком повернення кредиту та сплати процентів.

За порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з цим договором (п.4.1.1 кредитного договору).

Згідно з п.8.3, кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього, і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором в повному обсязі.

26 серпня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - банк, правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська кабельна компанія» (далі - поручитель) укладений договір поруки №014/10-2/332/2, відповідно до п.1.2 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - ОСОБА_2, які виникають з кредитного договору №014/10-2/332 від 26.08.2008р. щодо повернення кредиту в розмірі 78 000,00 дол. США, сплати відсотків за користування ним, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу) в розмірі та у строки, передбачені кредитним договором, а також виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.

Виходячи зі змісту п.2.1 договору поруки, сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до п.2.5 поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Згідно з п.2.6. обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі - 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 51. При цьому, при зміні своєї адреси поручитель зобов'язаний повідомити про це банку, до отримання такого повідомлення вимога належить до подання за вказаною в цьому договорі адресою.

Договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не проявить вимоги до поручителя (п.4.1 поруки).

Проаналізувавши зміст договору поруки №014/10-2/332/2 від 26.08.2008р., суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер щодо кредитного договору №014/10-2/332 від 26.08.2008р. і підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту договору поруки, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання кредитного договору №014/10-2/332 від 26.08.2008р., банк платіжним дорученням №3653 від 03.09.2008р. надав позичальнику грошові кошти в сумі 78 000,00 грн., у зв'язку з чим в подальшому нараховував відсотки за користування кредитом. Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, кредитні кошти та відсотки за користування ними в обсягах строки, визначені графіком, не сплачував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед банком.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням приписів наведеної норми, 07.06.2013р. банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове виконання зобов'язань за кредитного договору №014/10-2/332 від 26.08.2008р., запропонувавши сплатити протягом 30 днів наявну станом на 01.06.2011р. заборгованість в сумі 46 311,97 дол.США. Як зазначає позивач та не спростовують інші учасники судового процесу, станом на момент вирішення спору зазначені вимоги банку в повному обсязі не виконані.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/6198/13 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність станом на 01.06.2013р. у позичальника заборгованості у за кредитом в сумі 44 850 дол. США та заборгованості за відсотками в сумі 1 212,57 дол. США. В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи надано копії квитанцій №Р20/2900-21 від 01.07.2013р. та №Р20/2900-22 від 01.07.2013р., згідно з якими ОСОБА_2 частково сплачено заборгованість за кредитом в сумі 1 300,00 дол.США. та заборгованість за відсотками в сумі 586,39 дол. США відповідно.

З огляду на наведені обставини, суд вважає доведеною належним чином наявність станом на 01.06.2013р. у позичальника за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р. заборгованості за кредитом в сумі 43 550,00 дол. США та заборгованості за відсотками 626,18 дол. США.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позивачем на підставі п.4.1 кредитного договору за період з 15.03.2013р. по 01.10.2009р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 0,43 дол. США та пеню за поручення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1,62 дол. США.

Згідно зі ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет), резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Позивачем до матеріалів справи надано копію генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій №10 від 05.10.2010р. та додатку до неї, яким встановлено перелік валютних операцій, на вчинення яких уповноважено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», копію дозволу №10-5 від 17.11.2009р. про надання права на здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Серед операцій, зазначених в дозволі визначено « залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України». Надання зазначеним дозволом право позивачу розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України згідно приписів п.3 ч.3 ст. 47, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» обґрунтовує законність надання позивачем кредиту в іноземній валюті тертій особі. Але, у відповідності до ст. 1054 ЦК України операція з надання кредитних коштів полягає у грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, законним є стягнення кредитодавцем, який має відповідний дозвіл НБУ, заборгованості в іноземній валюті в розмірі наданого кредиту та процентів.

За вимогами п. 4 ("г") ст. 5 зазначеного Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Позивачем , належними та допустимими доказами не доведено його право на стягнення пені в іноземній валюті. В зазначеному вище дозволі не визначені операції щодо використання іноземної валюти як засобу платежу по санкціях, визначених як відповідальність за невиконання основного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем належними доказами (індивідуальною ліцензією) НБУ наявності в нього права вимагати від відповідача сплати в іноземній валюті - доларах США штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного договору №014/10-2/332 від 26.08.2008р., суд вважає необґрунтованим законним ідмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2,05 дол. США як таких, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.п.2.1 договору поруки №014/10-2/332/2 від 26.08.2008р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, 07.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р., що станом на 01.06.2013р. складає 46 311,97 дол.США, яку запропонував погасити протягом 30 днів. Вищевказану вимогу було залишено поручителем без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час розгляду справи №905/6198/13 не надано.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача щодо його неналежного повідомлення про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р., оскільки вищевказана вимога подана банком з дотриманням приписів п.2.6 договору поруки №014/10-2/332/2 від 26.08.2008р. за адресою поручителя, зазначеною в договорі, при цьому відповідачем не доведено повідомлення позивача про зміну адресу, його обов'язок про що встановлений застереженням у п.2.6 договору поруки.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі договору поруки №014/10-2/332/2 від 26.08.2008р. заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 43 550,00 дол. США та заборгованості за відсотками 626,18 дол. США, є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

З огляду на приписи ст.ст.1, 21, 28 ГПК України, заявлені Донецькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги підлягають задоволенню на користь юридичної особи позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. З урахуванням норм п.1 ч.1, ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», за якими у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору в розмірі переплаченої суми підлягає поверненню, суд повертає позивачу судовий збір в сумі 301,56 грн. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог заявою від 23.10.2013р.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, 575, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська Кабельна Компанія", м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/10-2/332 від 26.08.2008р. в сумі 44 178,23 дол. США - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська кабельна компанія» (83003, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 69Б, офіс 38, ЄДРПОУ 32965861) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитом в сумі 43 550,00 дол. США та заборгованість за відсотками 626,18 дол. США, судовий збір в сумі 7 062,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) судовий змір в сумі 301,56 грн. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 23.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 28.10.2013р.

Суддя П.В. Демідова