Рішення

від 23.10.2013 по справі 910/18368/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18368/13 23.10.13

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Союз українського студентства"

про стягнення 104 190,34 грн,

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: Цимбаліст В.В. - представник за довіреністю №155/1/03-07 від 02.01.13;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 23.10.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Союз українського студентства" про стягнення 104190,34 грн, заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем систематично не сплачуються платежі за фактичне користування приміщенням, яке не було звільнено відповідачем після розірвання договору оренди в судовому порядку. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.11 р. по 19.05.13 р. у розмірі 104 190,34 грн.

Ухвалою суду від 24.09.13 порушено провадження у справі № 910/18368/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.10.13.

У судове засідання 23.10.13 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03040 м. Київ, вул. Ломоносова, 59, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25.09.2002р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Союзом українського студентства (орендар) було укладено договір № 01/0303 оренди нерухомого майна (будівлі, споруд, приміщень).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Київського міського голови від 29.08.2002 № 254 додаток 1 пункт 17 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, на вул. Ломоносова, 73, загальною площею 620,5 кв.м., в т.ч. на 1,2 поверхах - 620,50 кв.м., для розміщення організації (далі - договір).

Згідно п.1.3. договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої, на момент початку дії договору, становить 1689,07 грн. Після переоцінки будинку, орендна плата підлягає коригуванню.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.3.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу, орендодавець має право порушити справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Згідно п.6.2. договору строк дії договору встановлено до 28.08.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2004р. по справі № 3/357 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до Союзу українського студентства вирішено розірвати договір оренди № 01/0303 від 25.09.02.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи (акт на фактичне використання нежилого приміщення в будинку № 73 літ. А на вул. Ломоносова від 25.09.06) після розірвання договору оренди № 01/0303 від 25.09.02 відповідач продовжує використовувати вказане нежиле приміщення без правових підстав, без договору оренди, не сплачуючи платежів за фактичне користування.

Відповідно до п.6.3. договору, після закінчення строку дії договору орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано орендодавцю за актом. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

20 травня 2013 року відповідач повернув позивачеві нежилі приміщення загальною площею 620,5 кв.м. на вул. Ломоносова, 73 літ. А в м. Києві, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо сплати коштів за фактичне користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди, внаслідок чого у відповідача станом на момент розгляду справи виникла заборгованість за період з 01.12.11 по 19.05.13 у розмірі 104 190,34 грн.

Факт наявності заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про нарахування коштів та надходження платежів за фактичне користування нежилим приміщенням Союзом українського студентства, що надана позивачем.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

18.12.12 позивач направив відповідачеві вимогу № 155/1/11-5600 про сплату заборгованості за користування приміщенням до 31.12.12. Відповідь на вказану вимогу відповідачем не надана, заборгованість не сплачена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, спірні правовідносини має бути врегульовано з урахуванням положень статті 627, 629, частини третьої статті 653 та частини другої статті 795 ЦК України та пункту 6.3. договору.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20.11.12 № 12/75-2167-33/75-4/180.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів за час фактичного користування нежилими приміщеннями.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з плати за фактичне користування приміщенням після розірвання договору оренди в сумі 104 190,34 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Союз українського студентства" (03040 м. Київ, вул. Ломоносова, 59, ідентифікаційний код 14276496) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код 03366500) 104 190 (сто чотири тисячі сто дев'яноста) грн. 34 коп. заборгованості, 2 083 (дві тисячі вісімдесят три) грн. 82 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.