Рішення

від 07.10.2013 по справі 911/2563/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 911/2563/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверсойл», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн», м. Ірпінь

Київської області;

про стягнення 8713,64 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Бема І.Ю. (довіреність № 3 від 24.12.2012 р.);

від відповідача: Дзюба О.І. (довіреність б/н від 19.07.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверсойл» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн» (далі - відповідач) про стягнення 8713,64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 2301-01 поставки нафтопродуктів від 23.01.2012 р. та додаткових угод до нього № 135 від 20.12.2012 р., № 136 від 21.12.2012 р., № 137 від 26.12.2012 р., № 138 від 28.12.2012 р. несвоєчасно розрахувався за одержаний товар, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 2562,84 грн. та 36% річних у сумі 6150,80 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2563/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.07.2013 р.

Ухвалою від 23.07.2013 р. суд відклав розгляд справи на 13.08.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

13.08.2013 р. до початку розгляду справи від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшли витребувані судом документи, а також клопотання про об'єднання справ та клопотання про залучення третьої особи.

Присутнім у судовому засіданні 13.08.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив задовольнити поданій через загальний відділ господарського суду клопотання клопотання про об'єднання справ та про залучення третьої особи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про об'єднання справи № 911/2553/13 та № 911/2563/13 відмовив у його задоволенні, оскільки, по-перше, об'єднувати справи є правом, а не обов'язком суду; по-друге, судом встановлено, що позовні вимоги у справі № 911/2553/13 грунтуються на іншому договорі № № 0201-01 від 02.01.2013р., а отже однаковий склад учасників судового процесу не є підставою для об'єднання справ.

Також, суд відмовив у задоволенні клопотання щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», оскільки відповідачем не зазначено яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки зазначеного підприємства.

Ухвалою від 13.08.2013 р. суд відклав розгляд справи на 03.09.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 03.09.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Крім того, на адресу суду не надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою від 03.09.2013 р. суд відклав розгляд справи на 17.09.2013 р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів.

17.09.2013 р. від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Крім того, на адресу суду надійшли пояснення та докази витребувані у Державного підприємство «Інформаційний центр Міністерства юстиції України».

Присутній у судовому засіданні 17.09.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначаючи, що товар поставлявся позивачем неналежної якості.

Крім того, представник відповідача просив надати час для ознайомлення з доказами, наданими Державним підприємством «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», а також задовольнити клопотання про витребування у позивача паспорту якості заводу-виробника та сертифікатів відповідності до всіх поставок.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо витребування доказів, оскільки предметом спору у даній справі не являється стягнення заборгованості за поставлений товар, а стягуються лише штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 07.102.13 р.

Присутнім у судовому засіданні 07.10.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 2301-01 поставки нафтопродуктів, у відповідності до п.1.1. якого, постачальник бере на себе зобов'язання протягом строку дії договору передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

У пункті 1.2. визначено, що найменування товару, його марка, вид, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії та інші характерні ознаки визначаються у додатковій угоді до договору, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печаткою. Додаткова угода до договору має містити в обов'язковому порядку посилання на цей договір та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.5. договору, датою поставки є: - на умовах EXW (місце вивезення товару) - датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, визначена у відповідній накладній; - на умовах CPT (станція призначення) - дата штемпельної відмітки перевізника про приймання товару до перевезення, що вказана у залізничній або автомобільній накладних.

Сторони у п. 8.1. договору встановили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 9.1. договору, всі додаткові угоди до договору є його невідємною частиною, якщо додаткова уогоди викладена в письмовій формі, підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін. Строк дії додаткової угоди та (або) строк поставки товару додатковою угодою не може перевищувати строку чинності цього договору, визначеного у п. 8.1. договору.

Судом встановлено, що під час дії Договору № 2301-01 поставки нафтопродуктів від 23.01.2012 р. сторонами були укладені Додаткові годи № 135 від 20.12.2012 р., № 136 від 21.12.2012 р., № 137 від 26.12.2012 р., № 138 від 28.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Додаткової угоди № 135 від 20.12.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24016,90 грн., що підтверджується видатковою накладною№ РН-0000564 від 20.12.2012 р.

Строк оплати отриманого за видатковою накладною № РН-0000564 від 20.12.2012 р. товару, згідно з п. 4 Додаткової угоди № 135 від 20.12.2012 р., був встановлений до 24.12.2012р. включно.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався 27.12.2012 р., про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача, копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 136 від 21.12.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46106,81 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000566 від 21.12.2012 р.

Відповідач зобов'язався оплатити отриманий за видатковою накладною № РН-0000566 від 21.12.2012 р. товару, згідно з п. 4 Додаткової угоди № 136 від 21.12.2012 р., також у строк до 24.12.2012 р. включно.

Проте, відповідач отриманий на підставі Додаткової угоди № 136 від 21.12.2012 р. товар оплатив 09.01.2013 р. та 16.01.2013 р., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, згідно з умовами Додаткової угоди № 137 від 26.12.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 47088,00 грн., що підтверджується видатковою накладною№ РН-0000571 від 26.12.2012 р.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 137 від 26.12.2012 р., відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар у строк до 4 січня 2013 року включно. Відповідач здійснив оплату отриманого товару 16.01.2013 р., про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача, копія якого залучена до матеріалів справи, тобто з про строчкою платежу.

Також, на виконання Додаткової угоди № 138 від 28.12.2012 р. позивач передав відповідач товар на загальну суму 277010,21 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000575 від 29.12.2012 р., № РН-0000576 від 29.12.2012 р., № РН-0000577 від 29.12.2012 р., № РН-0000578 від 29.12.2012 р., № РН-0000579 від 29.12.2012 р.

Строк оплати отриманого за вказаними видатковими накладними, згідно з п. 4 Додаткової угоди № 138 від 28.12.2012 р., встановлений до 11.01.2013 р. включно.

Відповідач кошти за товар, отриманий згідно з умовами Додаткової угоди № 138 від 28.12.2012 р., сплатив 10.10.2013 р., 16.01.2013 р., 20.02.2013 р., 21.02.2013 р. що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи за отриманий на підставі Договору № 2301-01 поставки нафтопродуктів від 23.01.2012 р. та додаткових угод до нього № 135 від 20.12.2012 р., № 136 від 21.12.2012 р., № 137 від 26.12.2012 р., № 138 від 28.12.2012 р. товар відсутня.

Проте, як свідчать матеріали прави, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару з прострочкою платежу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2562,84 грн. та 36% річних у сумі 6150,80 грн., які нараховані за період прострочки сплати боргу окремо за кожною додатковою угодою, згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, а також належними доказами не спростовано факт передачі позивачем товару за кількістю та якістю, передбачених умовами договору та додаткових угод до нього, що свідчить про безпідставність заперечень останнього, наведених у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору № 2301-01 поставки нафтопродуктів від 23.01.2012 р. та додаткових угод до нього № 135 від 20.12.2012 р., № 136 від 21.12.2012 р., № 137 від 26.12.2012 р., № 138 від 28.12.2012 р. та несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період зазначеного порушення, за кожен день такого порушення від вартості товару, що мав бути опалчений.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 2562,41 грн., оскільки при нарахуванні пені позивачем не було враховано, що у 2012 році було 366 днів.

Отже, при розрахунку пені за 2012 рік мала використовуватись формула: борг х кількість днів прострочки х подвійну облікову ставку НБУ : 100 : 366 днів.

За таких обставин, позовні вимоги в чатсині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, пунктом 5 додаткових угод № 135 від 20.12.2012 р., № 136 від 21.12.2012 р., № 137 від 26.12.2012 р., № 138 від 28.12.2012 р. до договору № 2301-01 поставки нафтопродуктів від 23.01.2012 р. передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати товару або його оплати не в повному обсязі, покупець сплачує постачальнику додатково, крім неустойки, передбаченої договором (п. 6.2.), штрафні санкції в розмірі 36% річних від простроченої суми за кожний календарний день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та умовах договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 36% річних, підлягають задоволенню в сумі 6149,80 грн., згідно розрахунку суду, оскільки при нарахуванні 36% річних позивачем не було враховано, що у 2012 році було 366 днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн» (08200, Київська область, м. Ірпінь, ІІІ Інтернаціоналу, 193; код ЄДРПОУ 36678601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсойл" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21-Г, код 37445070) 2562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 41 коп. - пені, 6149 (шість тисяч сто сорк дев'ять) грн. 80 коп. - 36% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.10.2013

Суддя Карпечкін Т.П.