Рішення

від 16.10.2013 по справі 910/15201/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15201/13 16.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс»

до Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Більшовик»

про стягнення 70 176, 53 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лічман О.М., Редько Н.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Більшовик» про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 70 176, 53 грн. за договором купівлі-продажу № 13/11-07 від 08.08.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/15201/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56 400, 87 грн., а також 4 206, 20 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 21 005, 79 грн. - збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У відповідності до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши зміст заяви позивача, судом встановлено, що при звернення до суду з позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» заявлено вимоги по стягнення заборгованості, 3 % річних та пені, в той час як у заяві про уточнення позивач просить, серед іншого, стягнути збитки.

Таким чином, суд розцінює вимогу позивача про стягнення збитків у розмірі 21 005, 79 грн. як заявлення нової вимоги, що нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

За таких обставин, суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» в частині уточнення раніше заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 56 400, 87 грн. та також 4 206, 20 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяви про відмову від позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 9 861, 51 грн.

Згідно з положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заяв підписуються, відповідно, позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

З огляду на те, що в поданій заяві, підписаній Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс», позивач відмовився від позову в частині стягнення пені у розмірі 9 861, 51 грн., відмова позивача від позову в цій частині викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, позивачу відомі наслідки відмови від позову, за висновком суду, відмова від позовних вимог в цій частині не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» від позову в частині стягнення пені у розмірі 9 861, 51 грн., у зв'язку з чим припиняє провадження у справі № 910/15201/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» до Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Більшовик» в часині стягнення пені у розмірі 9 861, 51 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Крім того, представник позивача подав заяву відмову від вимог про стягнення витрат на юридичне забезпечення у сумі 10 526, 00 грн..

Стосовно вищевказаної заяви позивача суд відзначає, що за змістом позовної заяви зазначені витрати не входять до ціни позову та за своєю правовою природою не відносяться до позовних вимог, а відтак - положення ч. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягають.

В той же час суд приймає до уваги, що позивач фактично не просить відшкодувати йому витрати на правову допомогу.

У даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 49/2 та отримані представником відповідача, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» та Публічним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Більшовик» укладено договір купівлі-продажу № 13/11-07, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у власність товар, кількість, найменування та ціна якого узгоджується в специфікаціях або у видаткових накладних, які є невід?ємними частинами договору.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

Договір, відповідно до п. 10.1., вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань, передбачених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 13/11-07 від 08.08.2011 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 96 606, 16 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 31.08.2011 р.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату вартості товару на загальну суму 50 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс».

При цьому, позивач надав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за договором № 12/11-07 від 27.07.2011 р. частину суми у розмірі 9 794, 71 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» зараховано за вказаним договором, а іншу частину 40 205, 29 грн. - в рахунок оплати товару за договором № 13/11-07 від 08.08.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 13/11-07 від 08.08.2011 р. в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 56 400, 87 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом зобов'язання, які виникли на підставі договору № 13/11-07 від 08.08.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів повної опадати вартості товару за договором № 13/11-07 від 08.08.2011 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань, не надав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 13/11-07 від 08.08.2011 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується передача позивачем товару за договором № 13/11-07 від 08.08.2011 р. та його прийняття відповідачем, з огляду на відсутність доказів повної оплати відповідачем його вартості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 56 400, 87 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 4 206, 20 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % річних.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 30.09.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 02.10.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 4 206, 20 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних від простроченої суми, судом встановлено, що нарахована позивачем сума не перевищує розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі № 910/15201/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» до Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Більшовик» в часині стягнення пені у розмірі 9 861, 51 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» задовольнити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Більшовик» (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 49/2, код ЄДРПОУ 14308569), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Сервіс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 12, код ЄДРПОУ 33787217) заборгованість у розмірі 56 400, 87 (п'ятдесят шість тисяч чотириста грн. 87 коп.) грн., 4 206, 20 (чотири тисячі двісті шість грн. 20 коп.) грн. - 3 % річних та 1 485, 88 (одна тисяча чотириста вісімдесят п?ять грн. 88 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.