Рішення

від 08.10.2013 по справі 910/13853/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа № 910/13853/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект-

компані», смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м. Вишневе, Києво-

Святошинський район, Київська область,

про стягнення 20146,46 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Кондюріна Я.О. (довіреність без номеру та без дати);

від відповідача: Корчук І.І. (довіреність № 652/03-ЦРБ від 02.10.2013р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект-компані» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) про стягнення 20146,46 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 691/12-11 від 01.12.2011 р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 16199,55 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 3390,31 грн. та 3% річних у сумі 556,60 грн.

Ухвалою від 22.07.2013 р. за № 910/9130/13 господарський суд міста Києва на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України надіслав позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект-компані» за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою суду від 30.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13853/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2013 р.

19.08.2013р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшли витребувані судом докази та заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 16199,55 грн., пеню - 2744,04 грн. та 3% річних - 607,15 грн.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову в сумі 19550,74 грн., визначеної позивачем.

В судових засіданнях 20.08.2013р. та 29.08.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

Ухвалою від 13.09.2013 р. розгляд справи був призначений на 08.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував, з підстав наведених у позовній заяві та враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.

Предстанвик відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому факт поставки товарів позивачем та наявність заборгованості не оспорює відповідач, проте заперечує щодо розрахунків позивача в частині пені та 3% річних.

Також, представник відповідача подав контррозрахунок стягуваних сум.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 691/12-11, згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток №1), яка є невідємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п. 2.5. договору, обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені ст. 4 договору, а також відповідність цін діючій специфікації.

Пунктом 2.6. договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки, за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.5. договору.

У п. 3.8. встановлено, що передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Згідно п. 3.17. договору, датою приймання партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Відповідно до п. 11.1. договору, даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар у період з 23.12.2011 р. по 08.10.2012 р. на загальну суму 36730,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведений у позовній заяві та копії залучені до матеріалів справи

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк розрахувався частково в сумі 20530,97 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 16199,55 грн., що останнім під час розгляду справи не заперечувалось.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товарув повному обсязі, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16199,55 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2744,04 грн. та 3% річних у сумі 607,15 грн., які нараховані на суму боргу, що виникла окремо по кожній видатковій накладній та з урахуванням проведених відповідачем оплат, станом на 15.08.2013 р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 7.2. договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що розрахунок пені, наведений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, здійснено без урахування приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та встановив, що її розмір становить 1947,87 грн.

Водночас, відповідачем у контррозрахунку стягуваних сум заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення цивільного законодавства щодо строків позовної давності та порядку їх обчислення, а також дату направлення позову до суду - 18.07.2013 р., суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності в частині стягнення пені за період з 23.03.2012 р. по 17.07.2012 р. включно, що за приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням строку позовної давності, суд задовольняє останню в розмірі 1752,60 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 497,10 грн., згідно розрахунку суду, оскільки розрахунок позивача, наведений у заяві про зменшення розміру позовних вимог є арифметично невірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект-компані» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, а/я-59; код ЄДРПОУ 37716490) 16199 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. - боргу, 1752 (одну тисячу сімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. - пені, 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 10 коп. - 3% річних та 1623 (одну тисячу шістсот двадцять три) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.10.2013

Суддя Карпечкін Т.П.