Рішення

від 17.10.2013 по справі 914/3059/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2013 р. Справа № 914/3059/13

За позовом : Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м. Львів

До відповідача : Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД», м. Львів

Про стягнення 53 571, 29 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Котлярчик І.М., Крамар І.М. - представники

від відповідача : не з'явився

Суть спору: Подано позов Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» було подано позов до відповідача Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» про стягнення 53 571, 29 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2013 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.08.2013 року.

В судовому засіданні 27.08.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи двічі відкладався з підстав та мотивів викладених в ухвалах суду від 27.08.2013 року та 01.10.2013 року.

В судовому засіданні 17.10.2013 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, які підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні та просить суд стягнути з відповідача 44 447,88 грн. - основного боргу, 3 297,16 грн. - пені, 1 961,86 грн. три проценти річних та 616,63 грн. - інфляційних втрат.

Представник відповідача в судові засіданні не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 17.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

08.02.2011 року між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (Повірений) та Приватним підприємством «БІО-ЗАХІД» (Орендар) було укладено Договір оренди №47/11-01-16/11 нерухомого майна.

На виконання умов Договору №47/11-01-16/11 позивач передав відповідачу нежитлові приміщення загальною площею 39,8 кв.м., а саме кімнати №101 та 102 розміщені за адресою м. Львів, вул. Зелена, 111, за які останній зобов'язувався проводити щомісячну орендну плату та витрати на комунальні послуги, однак свої Договірні зобов'язання не виконав.

01.12.2012 року сторонами було укладено додаткову угоду, якою було розірвано Договір №47/11-01-16/11, однак станом на момент розірвання Договору оренди у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 44 447,88 грн. за період лютий 2011 року - листопад 2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які складають 1 961,86 грн. та інфляційні втрати в сумі 616,63 грн. Крім цього, відповідно до п.10.3 Договору №47/11-01-10/11 позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка згідно уточнюючого розрахунку складає 3 297,16 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №47/11-01/10/11 від 08.02.2011 року позивач передав у строкове платне користування відповідачу нежитлові приміщення загальною площею 39,8 кв.м., а саме кімнати №101 та 102 розміщені за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 111, що підтверджується актом приймання передачі, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін.

Відповідно до п.п. 3.4.2 та п.4.3 Договору № 47/11-01/10/11 Орендар зобов'язаний прийняти майно від Повіреного, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Пунктом 3.6 зазначеного Договору передбачено, що крім сплати орендної плати, Орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, відшкодовує Повіреному витрати на утримання та обслуговування орендованого Майна, витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення тощо), пропорційно площі орендованого Майна.

Як вбачається із матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконував з порушенням умов Договору, а відтак станом на день розгляду справи заборгував позивачу 44 447,88 грн. - орендної плати та вартості комунальних послуг за період лютий 2011 року - листопад 2012 року.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 15.03.2011 року по 16.07.2013 року нараховані три відсотки річних які згідно уточнюючого розрахунку складають 1 961,86 грн. та інфляційні втрати які згідно уточнюючого розрахунку складають 616,63 грн. та підлягають до стягнення.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.10.3 Договору №47/11-01-16/11 Орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбаченими п.3.4. та п. 3.6 Договору, зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.

За невиконання Договірних зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 3 297,16 грн. за період з 15.11.2012 року по 14.05.2013 року на суму основного боргу в сумі 44 447,88 грн., яка виникла за лютий 2011 року по листопад 2012.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку, позивачем нараховано пеню поза межами шестимісячного строку з моменту виникнення заборгованості, а відтак, за вказаний позивачем період, а саме 15.11.2012 року по 14.05.2013 року пеня може бути нарахована в межах шестимісячного строку на заборгованість, яка виникла за період травень 2012 року по листопад 2012 року.

Згідно проведеного судом перерахунку за період з 15.11.2012 року по 14.05.2013 року пеня складає та підлягає до стягнення в розмірі 664,79 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «БІО - ЗАХІД» (79010, м. Львів, вул.Некрасова, 23 В.5, код ЄДРПОУ 31879777) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (79000, м. Львів, вул. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 01432606) - 44 447,88 грн. - основного боргу, 664,79 грн. - пені, 1 961,86 грн. - трьох відсотків річних, 616,63 грн. - інфляційних втрат та 1 630,50 грн. - судових витрат.

3. В рештій частині уточнених позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.