Рішення

від 21.10.2013 по справі 916/2148/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 916/2148/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання: Джелілової М.А.

За участю представників:

від позивача: Корнєєва К.М. згідно довіреності від 04.03.2013р. за № 125;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Київстар" (м. Київ) в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства „Київстар" (м. Одеса);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АГЕНЦІЯ ФІМ УКРАЇНИ" (м. Одеса);

про стягнення 12708,07 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

14.08.2013р. Публічне акціонерне товариство „Київстар" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Київстар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГЕНЦІЯ ФІМ УКРАЇНИ", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12708,07 грн. та 1720,50 грн. судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що відповідач не сплатив борг, просив закінчувати розгляд справи та задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2009р. між Закритим акціонерним товариством „Київстар Дж.Ес.Ем", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Київстар" та Товариством з обмеженою відповідальністю „АГЕНЦІЯ ФІМ УКРАЇНИ" укладено угоду №3283197 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM -900 та GSM -1800.

Відповідно до зазначеної угоди позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги, зокрема: послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM -900 та GSM -1800, а відповідач зобов'язувався прийняти надані послуги та сплачувати їх вартість у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.5 ч.1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації" №1280-IV від 18.11.2003р. споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

За умовами п.3.2 угоди, відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого у діючих тарифах, та сплачувати щомісячну абонентську плату. Абонентська плата сплачується абонентом і в такому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше, а саме: отримання від оператора відповідного повідомлення, або припинення надання послуг внаслідок вичерпання авансового платежу мінімального рівня.

Згідно п.3.4.1 угоди, оператор надає абоненту SIM-картку, вказаний в замовленні телефонний номер в мережі оператора і послуги стільникового мобільного зв'язку після здійснення абонентом дій, передбачених п.4.1.угоди.

Також оператор щомісяця надає абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв'язку, здійснених платежів, а також, інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня (п.3.4.2 договору).

Порядок розрахунків за угодою передбачено розділом 4. Так, п. 4.1 угоди визначено, що при підключені до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг та початкові платежі згідно діючому тарифному плану. Оплата абонентом послуг стільникового мобільного зв'язку здійснюється за тарифами оператора згідно діючому тарифному плану (п. 4.2 угоди).

Відповідно до п. 4.3 угоди абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв'язку щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів мережі оператора. За згодою сторін оператор може надавати особові рахунки для кожного телефонного номера або окремих груп телефонних номерів.

Оператор має право використовувати авансові платежі абонента для ліквідації існуючої заборгованості абонента за надані послуги зв'язку (п. 4.6 угоди).

Згідно п. 4.7 угоди після закінчення терміну надання послуг зв'язку та відключення абонента від мережі оператора сторони здійснюють взаєморозрахунки протягом 45 днів.

Строк дії угоди передбачено у розділі 6 угоди. Так, вищезазначена угода набирає законної сили з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та укладається сторонами на невизначений термін. В разі наміру абонента достроково припинити для себе дію цієї угоди він повинен письмово попередити оператора за 5 днів до моменту припинення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем згідно умов угоди № 3283197 від 24 квітня 2009р. були надані послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM -900 та GSM -1800 відповідачу на суму 12708,07грн., що підтверджується копіями замовлень до угоди №3283197, виставленими рахунок-фактурами за послуги зв'язку, а також гарантійним листом відповідача (а.с. 58).

Проте, відповідачем умови угоди про надання телекомунікаційних послуг з 30 вересня 2011р. по 31 липня 2013р. не виконано, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12708,07грн.

21 березня 2013р. відповідачем на адресу позивача було надіслано гарантійний лист, в якому відповідач гарантує оплату рахунків в повному обсязі та просить відтермінувати сплату до 30 вересня 2013р. Однак всупереч наданому гарантійному листу, відповідач не проводив до та після розгляду справи ніяких оплат по заборгованості за угодою № 3283197 від 24 квітня 2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги в сумі 12708,07грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи і про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, гарантійним листом від 21 березня 2013р. визнав борг в повному обсязі.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33,34,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „АГЕНЦІЯ ФІМ УКРАЇНИ" (65045, м.Одеса, пров. Нечипуренко, буд.9, кв.3, код ЄДРПОУ 32833775) на користь Приватного акціонерного товариства „Київстар" (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832):

- 12708,07грн. - заборгованості;

- 1720,50грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 24.10.2013р.

Суддя Брагіна Я.В.