Рішення

від 22.10.2013 по справі 919/1046/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа № 919/1046/13 За позовом Дочірнього підприємства приватного підприємства

«Кряж» Красногвардійський шиферний завод

(97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Польова, 5,

ідентифікаційний код 32192272)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севбудтрест»

(99038, м. Севастополь, проспект Жовтневої революції, будинок 56, кв. 113,

ідентифікаційний код 33696790)

про стягнення 29758,73 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ДП ПП "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод") - Жестовський Л.Б., юрисконсульт, довіреність від 25.05.2013;

Відповідач (ТОВ "Севбудтрест") - не з'явився.

Суть спору:

Дочірнє підприємство приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севбудтрест» про стягнення 29758,73 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №84/1 від 01.04.2011 про поставку продукції в частині належної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 10.09.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 22.10.2013 відповідач явку представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( 99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, будинок 56, квартира 113 ) , про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 між Дочірним підприємством приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севбудтрест" (Покупець) був укладений договір поставки №84/1 (надалі Договір, арк. с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця певній товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Предметом постачання є наступні товари: шифер 8-ми хвильовий у кількості 19666 листів.

Приймання-передача товару за якісними та кількісними показниками здійснюється у момент завантаження товару в автомобільний транспорт покупця чи розвантаженні автомобіля постачальника (або найманого ним) на склад покупця (п. 2.2 Договору).

Цини на продану продукцію вказуються у накладних, з урахуванням транспортних витрат, в т.ч. ПДВ - 20% (п. 4.1 Договору). Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних (п. 4.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціни на продукцію у випадку зміни цін на енергоносії постачальниками таких енергоносіїв, зміни цін на сировину, транспортні послуги, зміни цінової політики постачальника тощо.

За змістом розділу 5 Договору розвантаження партії товару здійснюється постачальником за умови попередньої передоплати, 50% оплати з відстрочкою у термін до 10 банківських днів від дня поставки товару покупцю. Форма оплати - готівкою або переведення коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пунктів 6.3-6.4 Договору покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю і комплектністю в порядку і терміни, згідно з інструкціями П-6, П-7, цим Договором та чинним законодавством, оформивши при цьому акт приймання; оплатити майно у розмірах і терміни, встановлені договором.

За змістом положень пункту 6.5 Договору у випадку невідповідності продукції ДСТУ, покупець протягом трьох днів зобов'язаний у письмовій формі сповістити постачальника про відвантаження недоброякісної продукції, а постачальник зобов'язаний вислати свого представника для підтвердження даного факту і терміном до 15 днів обміняти продукцію, яка не відповідає вимогам ДСТУ.

За умовами пункту 7.6 дія договору встановлена з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати жодна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично продовжує свою дію на наступний календарний рік.

Відповідно до пункту 8.1 Договору за прострочення максимального терміну оплати кожної отриманої партії товару, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику в повному обсязі всі збитки, які викликані таким простроченням та сплатити постачальнику (на його вимогу) пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення терміну оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь період прострочення покупцем. Крім того, у вказаному вище випадку прострочення оплати товару більше ніж на 15 днів покупець повинен сплатити поверх пені, встановленої у п. 8.1 Договору штраф в розмірі 20% від суми несплаченого або не повністю сплаченого товару.

За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 8.2 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 108900,00 грн, що підтверджується накладними, які були підписані представниками сторін (арк.с. 12), а саме: накладна №Н000000646 від 17.05.2011 на суму 54450,00 грн., накладна №Н000000647 від 17.05.2011 на суму 54450,00 грн.

Свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано лише частково, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати товару станом на дату розгляду справи склала 23500,00 грн.

Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 23500,00 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу , а також 3% річних від суми основної заборгованості - 1558,73 грн, 20% штрафних санкцій - 4700,00 грн., а всього - 29758,73 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з розділом 5 Договору розвантаження партії товару здійснюється постачальником за умови попередньої передоплати, 50% оплати з відстрочкою у термін до 10 банківських днів від дня поставки товару покупцю.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем.

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості за поставлений товар в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23500,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1558,73 грн. згідно з представленим розрахунком (а.с. 4) за період з 07.06.2011 по 23.08.2013, (23500,00 * 3%)*807/365=1558,73 грн

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, визнав його обґрунтованим, та вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1558,73 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 4700,00 грн., враховуючи положення пункту 8.1 Договору, а саме, у випадку прострочення оплати товару більше ніж на 15 днів покупець повинен сплатити штраф в розмірі 20% від суми несплаченого або не повністю сплаченого товару.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи неналежне виконання з боку відповідача умов договору в частині внесення оплати за поставлений товар, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню штрафу у розмірі 4700,00 грн, виходячи з розрахунку позивача (23500,00*20%) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на означене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 29758,73 грн. , з яких: 23500,00 грн. -сума основного боргу, 1558,73 грн. - 3% річних, 4700 грн. - штраф.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севбудтрест» (99038, м. Севастополь, проспект Жовтневої революції, будинок 56, кв. 113, ідентифікаційний код 33696790)

на користь Дочірнього підприємства приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Польова, 5, ідентифікаційний код 32192272) 29758,73 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. 73 коп), з яких: 23500,00 грн. -сума основного боргу, 1558,73 грн. - 3% річних, 4700 грн. - штраф, а також суму судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 22.10.2013