Рішення

від 23.10.2013 по справі 918/1477/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 918/1477/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр упаковки та дизайна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд"

про стягнення в сумі 82 185 грн.00 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Прищепа О.С., дов. № 1 від 26.09.2012 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр упаковки та дизайна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (далі - відповідач) про стягнення 92 185,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

12.04.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 27-Г-12 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (надалі - товар) згідно з специфікацією, на умовах даного договору в асортименті та кількості, як вказано в заявці, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно здійснювати оплату товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений договором, на загальну суму 237 299,40 грн., що стверджується видатковими накладними та довіреностями, доданими до позовної заяви.

У той же час відповідач свої зобов'язань з оплати товару виконав частково, сплативши 213 000,00 грн. Відтак, за ним рахується заборгованість в розмірі 92 185,00 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 526, 623, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.09.2013 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.10.2013 року.

Ухвалою суду від 08.10.2013 року розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року.

Ухвалою суду від 15.10.2013 троку розгляд справи відкладено на 22.10.2013 року.

22.10.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості в розмірі 10 000,00 грн.

У судовому засіданні 22.10.2013 року оголошено перерву до 23.10.2013 року.

23.10.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просить суд стягнути з відповідача 82 185,00 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, встановив, що остання подана у порядку ст. 22 ГПК України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а відтак приймається судом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 27-Г-12 (надалі-договір), згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 10.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині виконання зобов'язань - до їх повного виконання.

За п. 1.2. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар відповідно до специфікації на умовах даного договору в асортименті та кількості, що зазначені у замовленні, а покупець зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити товар.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник планує поставку товару у період з 20- го до останнього числа поточного місяця на наступний місяць на підставі письмового замовлення покупця, складеного на офіційному бланку і відправленому факсимільним зв'язком або по електронній пошті.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що наступна партія товару підлягає поставці покупцю в строки, вказані в замовленні. Замовлення повинно здійснюватися покупцем не пізніше, ніж за 14 календарних днів до строку поставки. Постачальник погоджує в замовленні строк поставки товару і повідомляє його по телефону покупцю.

Умови поставки: DDP - Вербівка згідно з ІНКОТЕРМС 2000. Поставка вважається закінченою з моменту передачі товару покупцю (п. 2.5. договору).

Товар вважається відвантаженим покупцеві і отриманим ним з моменту підписання його представником накладної. Повноваження представника повинні бути відображені в довіреності, оформленої згідно з діючим законодавством України. З цього моменту відбувається передача покупцеві права власності (п. 2.6. договору).

Згідно з п. 4.2. договору повна оплата покупцем товару, що поставляється проводиться за кожну окрему партію в наступному порядку: 50% передоплати в строк не пізніше 14 календарних днів до дати виконання замовлення і 50% після виготовлення продукції, до її відвантаження, на підставі рахунків - фактур, які відправляються постачальником по факсу або електронній пошті. Без 100% оплати виготовлення продукції покупцю не відвантажується.

З наведеного вбачається, що сторони в умовах договору погодили необхідність складання специфікацій, а також замовлень, в яких визначаються асортимент та кількість товару.

У той же час, ні позивачем, ні відповідачем в підтвердження факту виконання умов договору не надано ні специфікації, ні замовлень на поставку товару.

Крім того, суд, дослідивши надані позивачем видаткові накладні, довіреності та банківські виписки, встановив, що останні не містять в своїх реквізитах та призначенні платежу посилань до договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами.

Відтак, встановити, що надані позивачем накладні видавалися саме на виконання договору поставки, суд не може.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що поставка між сторонами мала позадоговірний характер.

Накладні, надані позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Як вбачається з видаткових накладених № РН-0000129 від 18.02.2013 року на суму 39 366,60 грн., № РН-0000203 від 18.03.2013 року на суму 39 557,70 грн., № РН-0000235 від 29.03.2013 року на суму 39 163,80 грн., № РН-0000294 від 13.04.2013 року на суму 39 900,90 грн., № РН-0000353 від 29.04.2013 року на суму 39 471,90 грн., № РН-0000509 від 21.06.2013 року на суму 39 838,50 грн., позивач поставив відповідачу товар - гофроящики на суму 237 299,40 грн. Загальна сума поставки за весь час існування господарських правовідносин між сторонами склала 305 185,00 грн.

Відповідач прийняв товар, про що свідчать довіреності № 144 від 18.03.2013 року, № 195 від 29.03.2013 року, № 316 від 29.04.2013 року, № 427 від 21.06.2013 року.

За поставлений товар відповідач провів часткові розрахунки, сплативши 223 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями № 45 від 13.09.2013 року та № 56 від 07.10.2013 року.

Відтак, розмір заборгованості за поставлений товар становить 82 185,00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Оскільки відповідачем не надано жодних заперечень та доказів того, що він не отримував товар згідно з накладними, на підставі яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак у суду відсутні підстави вважати, що поставка не відбулася.

Так само відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару у повному розмірі. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 82 185,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовуються.

Отже, при стягненні заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України не є обов'язковим, оскільки обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині 82 185,00 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, позивач довів, а відповідач не спростував належними та достатніми доказами погашення заборгованості, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таиким чином, позивачу, з врахуванням мінімального розміру судового збору, визначеного чинним законодавством за подання позовної заяви майнового характеру, підлягають поверненню 123,20 грн.

Судові витрати в розмірі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд» (вул. Молодіжна,16, с.Селець, Дубровицький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 22570365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр упаковки та дизайна" (вул. Шабаліна, 29, м. Севастополь, АР Крим, 99029, код ЄДРПОУ 03746852) 82 185,00 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору.

3.Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр упаковки та дизайна" (вул. Шабаліна, 29, м. Севастополь, АР Крим, 99029, код ЄДРПОУ 03746852) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 123,20 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 23.10.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.