Рішення

від 16.10.2013 по справі 2/121/102/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №:2/121/102/13Головуючий суду першої інстанції:Прищепа О.І. № провадження:22-ц/190/5011/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В. суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С. при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства і Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника до Лівадійської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою заступника прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства і Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року заступник прокурору м.Ялти звернувся до суду з зазначеним позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства і Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, посилаючись на те, що рішенням Лівадійської селищної ради № 66 від 26 січня 2006 року ОСОБА_6 було затверджено проект землеустрою і передано у власність земельну ділянку площею 0,1498 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а 06 березня 2006 року на підставі вказаного рішення ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на зазначену вище земельну ділянку серії ЯБ № 538621 кадастровий номер № 0111947900:02:001:0022. 15 березня 2006 року за договором купівлі-продажу № 101 вищевказана земельна ділянка була продана ОСОБА_6 ОСОБА_7

Оскільки спірна земельна ділянка входить у межі території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника та відноситься до земель природно-заповідного фонду , а незаконна передача цього майна у приватну власність і подальше відчуження порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель , ефективного використання природно-заповідного фонду України ,відтворення його природних комплексів та об'єктів, право Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника на використання спірної земельної ділянки за її призначенням , заступник прокурору м.Ялти просив визнати вищезазначене рішення Лівадійської селищної ради № 66 від 26 січня 2006 року недійсним, визнати недійсним укладений 15 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_7 повернути цю земельну ділянку державі в особі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника шляхом складання акту прийому-передачі.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14 лютого 2013 року у задоволенні позовної заяви заступника прокурора м.Ялти відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурор м.Ялти просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи докази та не дав їм відповідної правової оцінки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову та ухвалив незаконне рішення.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_8 просить її відхилити .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення не відповідає цілком зазначеним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог заступника прокурора м.Ялта у зв'язку із недоведеністю викладених у позовній заяві обставин .

Проте з таким висновком суду повністю не може погодитись судова колегія, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права та суперечить матеріалам справи.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами та суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пункт 34 частини 1 статті 26 вказаного Закону визначає регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

За приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами «а», «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень, сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу (дал-ЗК) України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до вимог статті 118 вказаного Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування відповідними органами місцевого самоврядування за місцезнаходження земельної ділянки з дотриманням певної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Лівадійської селищної ради 30-ї сесії 4-го скликання № 66 від 26 січня 2006 року на підставі заяви ОСОБА_6 та проекту землеустрою було затверджено проект землеустрою і передано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 0,1498 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель Лівадійської селищної ради, не переданих у власність і не наданих у користування в межах населених пунктів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1,

На підставі вказаного рішення 06 березня 2006 року ОСОБА_6 було видано Державний акт на право власності на зазначену вище земельну ділянку серії ЯБ № 538621 кадастровий номер № 0111947900:02:001:0022 .

В подальшому ця земельна ділянка була продана ОСОБА_6 ОСОБА_7 відповідно укладеного ними 15 березня 2006 року договору купівлі-продажу.

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 15 червня 2012 року, у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про амністію в 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 364, частинами 1,2 статті 366, частиною 2 статті 367 Кримінального Кодексу України ОСОБА_9, який працюючи на різних посадах Управління екологічної інспекції Південно-Кримського регіону Республіканського комітету АР Крим по охороні навколишнього природного середовища, зловживав своїм службовим становищем та скоїв службове підроблення.

Вказаною постановою суду встановлено, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_9 у власність громадян України, у тому числі ОСОБА_6, були передані земельні ділянки, які відповідно до координат та меж, розташовані на території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Незаконність дій ОСОБА_9, окрім іншого, полягала в тому, що він не здійснив особистий вихід на місто розташування земельних ділянок, які мав намір передати у власність громадянам, не переконався у відсутності зелених насаджень, відповідних заповідному фонду, не провів роботу по узгодженню проектів відводу земельних ділянок з Ялтинським гірсько - лісним природним заповідником та підписав і видав висновки про узгодження проектів відводу земельних ділянок з недостовірної інформацією про те, що вони не являються об'єктом природно - заповідного фонду.

Зазначеною судовою постановою також встановлено, що узгоджена ОСОБА_9 до передачі у власність ОСОБА_6 земельна ділянка, згідно координат її меж, розташована на території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, який користувався земельною ділянкою площею 376,98 га на підставі державного акту на право постійного користування землею від 1978 року серії Б №013883.

Виходячи зі змісту статті 47 ЗК України землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність та, якщо інше не передбачено законом, належать до земель державної власності і не можуть передаватися у приватну власність.

За положеннями статей 44, 150 цього Кодексу погодження місця розташування об'єктів на особливо цінних землях (земельних ділянках, які відносяться до земель природно-заповідного фонду) проводиться Верховною Радою України.

До земель державної власності, які не можуть передаватися в комунальну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду та під історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини 1 цієї статті в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до постанови ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1973 року №84 «Про організацію нових природних заповідників та розширення Чорноморського державного заповідника» на території Ялтинського лісгоспу створений Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник площею 14 523 га, яка надана заповіднику у постійне користування та є об'єктом природно-заповідного фонду (т. 1 а.с. 182-183).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26 липня 2006 року №351 затверджено проект організації території охорони природних комплексів Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Належність спірної земельної ділянки до земель природно - заповідного фонду також підтверджується матеріалами лісовпорядкування Ялтинського гірсько - лісового природного заповідника.

Відповідно до статей 43-46 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду відносяться природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, заповідні урочища тощо), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

За змістом статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпорядження земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) їх на території населеного пункту в натурі (на місцевості), закріплення меж території відповідними знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України , що набрав чинності на підставі Закону України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" N3404-IV від 08 лютого 2006 року, до одержанная в установленному порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, з набранням чинності вищевказаних положень Закону, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування були прирівняні до правовстановлюючих документів на землю, що перебуває у користуванні державних лісогосподарських підприємств.

У судовому засіданні апеляційного суду представники Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства та Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника наполягали на тому, що спірна земельна ділянка знаходиться на території заповідника.

Зазначені пояснення узгоджуються з матеріалами справи та не спростовані відповідачами у встановленому законом порядку .

Так, з матеріалів справи вбачається, що межі заповідника чітко встановлені матеріалами останнього затвердженого базового лісовпорядкування, проведеного Державним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Ліспроект» у 1987 році.

Граничні точки та прямовисні лінії меж Ялтинського гірсько - лісового природного заповідника зображені на планово - картографічних матеріалах (планшетах масштабу 1: 10000) із зазначенням номерів точок теодолітного ходу та довжини ліній у горизонтальному проложенні та вказані в геодезичному журналі складеному лісовпорядною експедицією.

Крім того, затверджений та погоджений Проект організації та розвитку Ялтинського гірсько - лісового природного заповідника 1988 року, який містить дані щодо меж та призначення земель природно - заповідного фонду Ялтинського гірсько - лісового природного заповідника (т.1 а.с. 179-181).

Статтею 150 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробництва споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

За положенням статей 20, 21 вказаного Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про визнання (передачу) земельних ділянок громадянам або юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови у державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт перебування переданої Лівадійською селищною радою ОСОБА_6 земельної ділянки у користуванні Ялтинського гірсько - лісового природного заповідника.

Однак усупереч вимогам статті 212 ЦПК України викладені докази залишилися поза увагою і не були предметом оцінки суду першої інстанції, який не перевірив належним чином доводів заступника прокурора м.Ялти та представників Ялтинського гірсько - лісового природного заповідника і Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства, не застосував заходів для повного і всебічного з'ясування обставин справи відповідно до вимог статті 10 ЦПК України .

Таким чином судова колегія вважає, що відмовляючи у задоволенні позову заступника прокурора м.Ялти, діючого в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства, Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, в частині визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради 30-ї сесії 4-го скликання № 66 від 26 січня 2006 року, суд першої інстанції не звернув достатньої уваги на наведені обставини та норми матеріального закону, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, тому оскаржуване рішення в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим , а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу .

Оскільки місцевий суд при вирішенні справи за позовними вимогами заступника прокурора м.Ялта про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування припустився порушення норм матеріального і процесуального права, унаслідок чого дійшов хибного висновку про правомірність дій Лівадійської селищної ради з передачі у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки та ухвалив рішення , яке не можна визнати законним та обґрунтованим, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 лютого 2013 року в цій частині не може залишатися в силі та підлягає скасуванню згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради 30-ї сесії 4-го скликання № 66 від 26 січня 2006 року про затвердження проекту землеустрою і надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1498 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та вирішенням питання щодо розподілу судових витрат за правилами частини 5 статті 88 ЦПК України .

Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсним укладеного 15 березня 2006 року між представником ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_7 повернути цю земельну ділянку державі в особі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника шляхом складання акту прийому-передачі, оскільки визнанню правочину недійсним та застосуванню встановлених законом наслідків недійсності цього правочину має передувати скасування державної реєстрації права власності на майно, що було предметом оспорюваного правочину.

Відповідно до частини 2 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом , крім певних випадків, державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування ,тому вимога про визнання державного акту незаконним та його скасування є похідною і залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування , на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

За приписами частини 1 статі 11 ЦПК України суд при розгляді цивільної справи обмежений заявленими позивачем вимогами і наданими сторонами та іншими особами доказами .

Між тим вимог, щодо визнання недійсним державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку серії ЯБ № 538621 кадастровий номер № 0111947900:02:001:0022, виданий ОСОБА_6 на підставі рішення Лівадійської селищної ради 30-ї сесії 4-го скликання № 66 від 06 березня 2006 року, заступником прокурора м.Ялти не заявлялося, що виключає можливість вирішення питання щодо правомірності укладеного в подальшому відносно цієї земельної ділянки правочину, оскільки визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку в судовому порядку є підставою для визнання недійсними наступних угод щодо цього майна .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог заступника прокурора м.Ялта про визнання недійсним укладеного між відповідачами 15 березня 2006 року договору купівлі-продажу земельної ділянки і зобов'язання повернути це майно державі в особі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника .

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства і Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2013 року в частині відмови у задоволенні позовної заяви заступника прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства і Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника до Лівадійської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення даних позовних вимог заступника прокурора м.Ялти.

Визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради 30-ї сесії 4-го скликання № 66 від 26 січня 2006 року про затвердження проекту землеустрою і надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1498 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Лівадійської селищної ради у дохід держави 114,70 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.