Рішення

від 22.10.2013 по справі 248/6113/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/6113/13-ц

2/248/2120/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі: головуючої судді - Сидорової М.В.

при секретарі - Кубарєвої М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зугреського професійного ліцею про скасування наказу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Зугреського професійного ліцею та після уточнення позовних вимог просила скасувати наказ №8-аг від 23 квітня 2013 року та стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 2000 грн. Позов мотивує тим, що вона працює сторожем в Зугреському професійному ліцеї. 20 квітня 2013 року, в період її чергування о 17.30 год. під час її чергового обходу, нею було виявлено, що горить нижня частина рами вікна в спортивному залі ліцею. Відповідно до своєї посадової інструкції вона відразу приступила до гасіння пожежі первинним засобами пожежогасіння та про виявлене повідомила черговій по гуртожитку. Таким чином вважає, що своїми діями, вона своєчасно виконала свої трудові обов’язки, виявила очаг виникнення пожежі та перешкодила розвитку пожежі. Але, директором Зугреського професійного ліцею ОСОБА_2 був виданий наказ №8-аг від 23 квітня 2013 року «Про посилення пильності сторожів під час чергування». В пункті 1 вказаного наказу до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про недостатню пильність під час чергування. Вона не погоджується із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення, вважає що вона достатньо пильно виконувала свої обов’язки та підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності не було. Також зазначає, що наказ є незаконним, оскільки містить такий вид дисциплінарного стягнення, який не передбачений ст.147 КЗпП України та складений з порушенням правил складання наказів. Посилаючись на незаконність наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та неправомірність дій відповідача, що призвели до душевних переживань, погіршенню її самопочуття, зниження її авторитету серед інших працівників, зокрема, інших сторожів, а також до втрати нормальних життєвих зв’язків, необхідності докладати додаткові зусилля на поновлення її порушених прав, вказує, що їй завдано моральну шкоду, яку оцінює в 2000,00 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги ще раз вточнила, дала пояснення аналогічні викладеним в позові та просила скасувати наказ №8-аг від 23.04.2013р. в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а саме скасувати п.1 наказу №8-аг від 23.04.2013 року «Про посилення пильності сторожів під час чергування». Також зазначила, що директором Зугреського професійного ліцею наказом №11-аг від 02 жовтня 2013 року «Про внесення змін до п.1 наказу №8-аг від 23 квітня 2013 року» було виключено п.1 оспорюваного нею наказу. Однак, з таким наказом вона ознайомилась під підпис лише 14 жовтня 2013 року після того як вже дізналась про існування такого наказу під час судового розгляду по даній цивільній справі. Вважає, що керівництво Зугреського професійного ліцею запізно виправило помилку в наказі, але не визнало свої порушення, наполягає на скасуванні п.1 наказу №8-аг від 23.04.2013 року «Про посилення пильності сторожів під час чергування» в судовому порядку. Додала, що керівництво ліцею відноситься до неї упереджено через те, що вона неодноразово зверталась до керівництва ліцею з інформацією про необхідність спорудження огорожі території ліцею, що сприятиме збереженню цілісності його майна, замість цього відносно неї було винесено наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у якості попередження за недостатню пильність. Вказує, що п.1 оспорюваного наказу сприймається нею та іншими працівниками навчального закладу саме як дисциплінарне стягнення. Також в обґрунтування моральної шкоди додала, що вона є інвалідом 2 групи, після винесення керівництвом наказу №8-аг від 23 квітня 2013 року погіршився стан її здоров’я, в зв’язку з чим вона перебувала на лікарняному та на даний час потребує лікарського обстеження та лікування.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначив, що наказ директора Зугреського професійного ліцею ОСОБА_2 №8-аг від 23 квітня 2013 року «Про посилення пильності сторожів під час чергування» не є наказом про застосування дисциплінарного стягнення. Цей акт, як зазначає представник відповідача, був покликаний вказати позивачці та іншим сторожам на неприпустимість порушення ними своїх трудових обов’язків та винесений з метою запобігання подальших проявів хуліганства на території ліцею, яка охороняється сторожами, посилення пильності сторожів під час чергування. На думку представника відповідача наказ був винесений обґрунтовано, однак п.1 оспорюваного наказу був викладений некоректно, оскільки відносно позивачки ОСОБА_1 дисциплінарне провадження не порушувалось, вина її в недостатні пильності під час чергування не встановлена, в зв’язку з чим наказом директора Зугреського професійного ліцею №11-аг від 02 жовтня 2013 року «Про внесення змін до п.1 наказу №8-аг від 23 квітня 2013 року» було виключено п.1 оспорюваного наказу змістом «ОСОБА_1 попередити про недостатню пильність під час чергування».

Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню через наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 02.03.2001 року була прийнята на роботу сторожем до Професійно-технічного училища №48 м.Зугресу, яке наказом №173 від 26.08.2003р. реорганізовано в Зугреський професійний ліцей, та працює в даному навчальному закладі сторожем по теперішній час.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником, без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Порушення працівником трудової дисципліни є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

Механізм її застосування базується на правових нормах, визначених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Так, статтями 147 - 152 КЗпП визначено підстави дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення, зняття та оскарження.

Згідно ст.147 КЗпП України , за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників за перевищення своїх службових повноважень й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місця з дня його виявлення. ( ст.148 КЗпП України )

Згідно ч. 4 ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що функції, обов’язки, права та відповідальність сторожа Зугреського професійного ліцею закріплені Робочою інструкцією сторожу ліцею, затвердженою наказом директора ліцею №82 від 22.03.2006р.

Відповідно до п. 3.4 Робочої інструкції, протягом робочої зміни сторож зобов’язаний регулярно обходити охороняємо територію, не допускаючи сторонніх осіб.

Згідно п.3.6 вказаної Робочої інструкції, в разі надзвичайної події /пожежа, крадіжка, поява сторонніх осіб, хуліганські дії/ сторож зобов’язаний негайно повідомити про це відповідні правоохоронні органи та поставити до відома директора ліцею або заступника директора по АГЧ.

23 квітня 2013 року директором Зугреського професійного ліцею ОСОБА_2 винесено наказ №8-аг «Про посилення пильності сторожів під час чергування». Підставою прийняття такого наказу стало те, що 20.04.2013р. під час чергування сторожа ОСОБА_1 невідомими особами була підпалена нижня рама вікна у спортзалі ліцею. Пунктом 1 вказаного наказу ОСОБА_1 було попереджено про недостатню пильність під час чергування.

З вказаним наказом позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис та копія наказу була розміщена на посту у гуртожитку (кімната чергових) 30.04.2013р.

Судом також встановлено, що 20 квітня 2013 року позивачка ОСОБА_1 надала керівництву ліцею письмові пояснення з приводу вищевказаного факту, зазначивши, що 20 квітня 2013 року вона під час свого чергового обходу території ліцею о 17.30 годин виявила, що з тильної сторони старого учбового корпусу ліцею горить нижня частина рами вікна. Про виявлену пожежу доповіла черговій гуртожитку та за допомогою води приступила до гасіння пожежі. Пожежа була погашена та прийняти заходи до усунення задимлення приміщення спортзалу, де горіло вікно. Директору ОСОБА_2 вона додзвонитись не змогла, в зв’язку з чим про факт пожежі повідомила старшого майстра.

Суд не вважає переконливими доводи представника відповідача про те, що наказ №8-аг від 23.04.2013 року не є мірою дисциплінарного стягнення, оскільки такі доводи суперечать змісту самого документу. Так, у п. 1 резолютивної частини наказу зазначено - «ОСОБА_1 попередити про недостатню пильність під час чергування». Таким чином, вбачається, що особа, яка винесла наказ, вважає що позивачка проявила недостатню пильність під час свого чергування, тобто неналежно виконала свої обов’язки, покладені на неї як на сторожа ліцею, та вважає необхідним застосувати такий захід до позивачки як попередження. Суд вважає, що п.1 оспорюваного наказу містить покарання за неналежне виконання позивачкою своїх обов'язків і нею сприймалось саме як дисциплінарне стягнення.

Враховуючи те, що статтею 147 КЗпП України, не передбачено такий вид дисциплінарного стягнення, як попередження, суд вважає, що доводи позивачки про незаконність п. 1 наказу №8-аг від 23.04.2013 року є обґрунтованими.

При цьому судом встановлено, що наказом директора Зугреського професійного ліцею ОСОБА_2 №11-аг від 02 жовтня 2013 року «Про внесення змін до п.1 наказу №8-аг від 23 квітня 2013 року «Про посилення пильності сторожів під час чергування», п. 1 оспорюваного наказу, змістом «ОСОБА_1 попередити про недостатню пильність під час чергування» виключено.

Згідно мотивувальної частини наказу №11-аг від 02 жовтня 2013 року, п.1 наказу №8-аг від 23 квітня 2013 року викладено некоректно.

Із вказаним наказом позивачка ОСОБА_1 ознайомилась під підпис 14 жовтня 2013 року, дізнавшись про існування такого наказу під час судового розгляду даної цивільної справи, що не спростовується представником відповідача.

Враховуючи те, що керівництвом ліцею самостійно виключено з оскаржуємого наказу незаконні положення щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме п.1 оскаржуваного наказу, який просить скасувати позивачка, то це виключає можливість скасування вказаного пункту судом через його незаконність та невідповідність ст.147 КЗпП України. В зв’язку з чим в цій частині позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, суд вважає що такі вимоги підлягають частковому задоволенню через наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом скасування або виключення з наказу незаконних положень, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (в даному випадку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в вигляді попередження) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Однак суд вважає вимоги позивача в цій частині занадто завищеними і з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України вважає за необхідне задовольнити їх частково, при цьому суд враховує ступень спричинених позивачу незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності в виді попередження моральних страждань, глибину душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, те, що таке притягнення до дисциплінарної відповідальності вимагало від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та приходить до висновку, що на користь позивачки необхідно стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 100,00 грн., що є справедливою компенсацією.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 114,70грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 147-149, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23 ЦК України , ст.ст.10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Зугреського професійного ліцею про скасування наказу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Зугреського професійного ліцею (ідент.код 02542076) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 100,00 (сто) гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Зугреського професійного ліцею (ідент.код 02542076) на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн. ( на 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 В«Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)В» символ звітності 206, код суду 02895679).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: