Рішення

від 08.08.2013 по справі 314/1772/13-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1772/13-ц

Провадження № 2/314/532/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2013 року 08.08.2013року Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,

при секретарі Єрохіної В.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» про визнання договору оренди землі недійсним, в позові посилається на те, що 07.08.2004 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення №76.

Перший відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 4,9714 га (рилля) договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. Договір є діючим; у встановленому законом порядку його дію не припинено.

В березні 2013 року позивачу стало відомо про те, що Відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області зареєстровано Договір оренди землі від 25 травня 2010 року, укладений між першим та другим відповідачами.

Предметом договору є земельна ділянка, яка знаходиться в орендному користуванні позивача відповідно до Договору орендної ділянки №76 від 07 серпня 2004 року.

З 07 серпня 2004 року по теперішній час зазначена земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача. На теперішній час вона засіяна позивачем озимою пшеницею та рапсом.

Акт про передачу та прийом земельної ділянки згідно умов договору земельної ділянки від 25.05.2010 року підписаний відповідачами є фіктивним, фактично земельна ділянка другому відповідачу не передавалась оскільки знаходиться в орендному користуванні позивача.

У зв’язку з чим ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Позивач, та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити в повному обсязі на тих підставах, що в ньому зазначені.

Відповідачі про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст. ст. 74, 76 ЦПК України, причини неявки суду не повідомили, своїх заперечень не надали. Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору оренди земельної ділянки №76 від 07.08.2004 року, між позивачем ОСОБА_4 підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивачу, як фізичній особі підприємцю, була передана в оренду земельна ділянка загальною площею 4,9714 га (рилля), що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. (а.с.6,7).

Вказаний Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.08.2004р. за №46.

Встановлено, що 07.08.2004 р. сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 8).

Відповідно до п. 11.2, зазначеного договору, Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Також, згідно ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

- договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

- договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

- розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Також, згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Частинами 1 статей 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, то наведені норми передбачають таку можливість або у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом, або у зв'язку з істотною зміною обставин у виняткових випадках.

Частинами 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувти, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону України.

Відповідна правова позиція щодо визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними вказана у постанові Верховного Суду України від 06.02.2012 року по справі № 6-104ц11 та у постанові Верховного Суду України від 14.03.2012 року по справі № 6-7цс12 за позовами власників земельних ділянок до ТОВ «Яромир-Агро», які мотивовані тим, що частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Вказані постанови Верховного Суду України, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що підписаний договір оренди землі від 25.05.2010 року укладений відповідачами у справі ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія Фенікс2009» не містять всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема, порушено додержання ч. 2 зазначеної статті, оскільки акт про передачу та прийом земельної ділянки» згідно умов договору земельної ділянки від 25.05.2010 року підписаний відповідачами з порушенням, оскільки фактично земельна ділянка другому відповідачу не передавалась оскільки знаходиться в орендному користування позивача згідно договору №76 від 07..08.2004р. укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який на момент розгляду справи ніким не розірваний, ні одним із зазначених способів ст.31 Закону України «Про оренду землі», умов договору, та в іншому встановленому законом порядку, його дію не припинено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач та його представник на підставі ст. 60 ЦПК України, довели ті обставини, на які вони посилались, як на підставу своїх позовних вимог, при цьому, відповідачі свого ставлення до позову не висловили, відзив на позов не направили, а тому позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 212 - 215, 224-228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 57,35 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» на користь приватного підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 57,35 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : В. О. Кіяшко

08.08.2013