Рішення

від 24.10.2013 по справі 906/1456/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" жовтня 2013 р. Справа № 906/1456/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Малеванчук І.В., дов. від 22.10.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - Будівельна компанія "СНАБ Д.І.А" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Маркет-ліс" (с.Станишівка Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 12136,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 12136,00 грн. попередньої оплати, перерахованої йому на підставі рахунка - фактури № 12/06 від 12.06.13р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних позивача, 12.06.13р. на підставі усної домовленості ТОВ "Промислово - Будівельна компанія "СНАБ Д.І.А" (далі-позивач) згідно рахунка - фактури № 12/06 від 12.06.13р. (а.с.9) перерахувало ПП "Маркет-ліс" (далі-відповідач) 17136,00 грн. попередньої оплати за поставку відповідачем лісоматеріалів (далі-товар) та послуг з його доставки (а.с.10).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом перерахування позивачем грошових коштів відповідачу у останнього виникло зобов'язання щодо поставки товару.

За правовою природою, між сторонами було укладено усні договори: купівлі - продажу та про надання послуг.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи видно, що відповідач товар не поставив.

05.07.13р. відповідач повернув позивачу 5000,00 грн. з отриманих коштів попередньої оплати, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.11).

Згідно даних позивача, листи - вимоги позивача: № 15/08 від 15.08.13р. щодо поставки товару згідно рахунка - фактури № 12/06 від 12.06.13р. на суму 12136,00 грн. протягом семи днів з дня направлення листа (а.с.12) та № 29/08 від 29.08.13р. щодо повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 12136,00 грн. (а.с.15), відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, подані позивачем докази свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, він безпідставно утримує у себе чуже майно, а саме кошти позивача в сумі 12136,00 грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 24.10.13р. (а.с.37) та іншими матеріалами справи.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів повернення попередньої оплати не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 12136,00 грн. попередньої оплати, отриманої на підставі рахунка - фактури № 12/06 від 12.06.13р.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Маркет-ліс", 12430, с.Станишівка Житомирського району Житомирської області, вул.Незнайка 105, ідентифікаційний код 37906863:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - Будівельна компанія "СНАБ Д.І.А", 03680, м.Київ, вул.Академіка Кримського 4-а, офіс 202, ідентифікаційний код 38506579 - 12136,00 грн. попередньої оплати, отриманої на підставі рахунка - фактури № 12/06 від 12.06.13р. та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.10.13

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).