Рішення

від 22.10.2013 по справі 906/1222/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" жовтня 2013 р. Справа № 906/1222/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Балан О. С. - дов.№64 від 31.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свєлар" (м.Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (смт. Лугини, Житомирська область)

про стягнення 6226,52 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 6226,52 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 6027,21 грн. - основного боргу, 35,17 грн. - 3% річних та 164,14 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №0000000775 від 14.03.2013 р., розрахунок суми боргу, видаткові накладні, банківські виписки, акт звірки взаємних розрахунків, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013 р. між сторонами був укладений договір поставки №0000000775 (а.с.8), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність відповідачу (покупцю) певний товар, а відповідач зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору та додатків до договору (якщо такі укладені), які є невід'ємною частиною вказаного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, поставка товару здійснюється товарними партіями на підставі узгодженої з постачальником та належним чином оформленої заявки покупця. Товар передається покупцю виключно на підставі договору.

Згідно з п.3.1 вказаного договору, ціна товару визначається на підставі прайс-листів постачальника і вказується в заявці, зробленій покупцем. Ціна товару формується на підставі видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору та (або) додатків до договору.

Як передбачено п. 3.2 договору поставки, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в готівковому або безготівковому порядку протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв передбачений договором товар на загальну суму 9028,58 що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи, а саме, накладна № 46074 від 12.06.2013р. та накладною № 46149 від 12.06.2013р. (а.с. 9-11).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково, сплативши позивачеві 3001,37 грн., про що свідчать банківські виписки (а.с.12-20).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 6027,21 грн. (9028,58 грн. - 3001,37 грн.), яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Суд задовольняє позов в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки від 14.03.2013р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений п.3.2 договору строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6027,21 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35,17 грн. 3% річних та 164,14 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 35,17 грн. 3% річних проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно 6.2 договору, в разі несплати ціни товару або прострочення оплати покупець сплачує постачальнику суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також всі судові витрати відповідно до ст.44 ГПК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що пеня нарахована правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків суму боргу визнав (а.с.41).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод", 11301, Житомирська обл., смт. Лугини, вул. Донського, 56, код ЄДРПОУ 00378796

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свєлар", 10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 79, код ЄДРПОУ 36270165

- 6027,21 грн. - основного боргу;

-164,14 грн. - пені;

- 35,17 грн. - 3 % річних;

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)