Рішення

від 22.10.2013 по справі 914/3397/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   22.10.2013 р.                                                          Справа № 914/3397/13 За позовом: Дочірнього підприємства «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Самбір до відповідача: Державного госпрозрахункового підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне управління ГУМВС України у Львівській області», м. Львів про: стягнення 8   370,08 грн., Суддя Долінська О.З. При секретарі Мариняк М.В. За участю представників: позивача:  не з'явився,                        до відповідача: не з'явився.         Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Дочірнім підприємством «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державного госпрозрахункового підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне управління ГУМВС України у Львівській області» про стягнення 8   370,08 грн. Ухвалою від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних матеріалах справи ухвалах суду. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору на виконання робіт по встановленню технічного засобу організації дорожнього руху №53 від 09.11.2011 р., не оплатив за виконані  позивачем в обумовлений термін роботи по договору №53 від 09.11.2011 р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 5   685,24 грн. Крім того, відповідачу нараховано 721,62 грн. – 3% за користування чужими коштами та 1   963,22 грн. – пені. В судове засідання 22.10.2013 р. представник позивача не з'явився, причин не прибуття в судове засідання. В судове засідання 22.10.2013 р. представник відповідача повторно не з'явився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав,  вимоги ухвал суду не виконав. На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,  надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України  від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу Державного госпрозрахункового підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне управління ГУМВС України у Львівській області» (ідентифікаційний код 33252908), яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.09.2013 р. поданому суду, а саме: 79061, м. Львів, вул. Данила Апостола, 11. Як вбачається з матеріалів справи, поштовий конверт з ухвалою суду від 04.09.2013 р., повернувся на адресу Господарського суду Львівської області з відміткою: “за закінченням терміну зберігання». Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 22.10.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив. 9 листопада 2011 року між Дочірнім підприємством «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Державним госпрозрахунковим підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне управління ГУМВС України у Львівській області» укладено договір № 53 (надалі по тексту рішення – Договір) (додаток №1). Відповідно до п.1.1. Договору, замовник (відповідач у справі), а виконавець (позивач у справі) бере на себе зобов'язання виконати роботи «встановлення технічного засобу організації дорожнього руху на автомобільній дорозі державного значення М-06 Київ – Чоп, км. 592 с. Пісочна (примикання автомобільної дороги Т-14-02 Турка – Трускавець –Дрогобич – Пісочна)». Згідно п.3.1. Договору, здача – приймання робіт здійснюється відповідно до чинного законодавства і оформляється актами-здачі робіт (актом форми №КБ-2в  та довідки форми №КБ-3). Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що вартість робіт, які підлягають виконанню, становить 28  469,94 грн. в т.ч. ПДВ – 4   744,99 грн. Як вбачається з п.2.2. Договору, розрахунки за виконані роботи з виконавцем здійснюється на протязі 10 днів після підписання акту прийомки здачі робіт. Замовник має право затримати розрахунки за роботи, виконані з вини виконавця з недоробками і дефектами до їх повного усунення за рахунок виконавця. На виконання даного договору позивач виконав роботи в обумовлений термін, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідкою про вартість робіт (типова форма №КБ-3), які підписані сторонами на загальну суму  28   469,94 грн. Відповідач за період травень 2012 р. – березень 2013 р. частково погасив заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №270 від 23.05.2012 р. на суму 8 000,00 грн., №464 від 30.08.2012 р. на суму 5   000,00 грн., №570 від 15.10.2012 р. на суму 5   500,00 грн., №61 від 14.03.2013 р. на суму 4   000,00 грн. Згідно п.2.6. Договору, виконавець сплачує кошти замовнику у розмірі 1% за послуги ген підряду, що становить 284,70 грн. Таким чином позивач зменшив заборгованість відповідача на суми 284,70 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №88 від 03.06.2013 р., якою вимагав оплату заборгованості в сумі 5   685,24 грн. Однак, вказана вимога відповідачем залишена без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача вище вказану суму заборгованості.  Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1   963,22 грн. пені та 721,62 грн.  – 3% річних.         Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 5   685,24 грн., пеню та 3% річних не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами судового процесу не заперечувались та документально не спростовувались. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне: Як встановлено судом вище, що сторони уклали договір № 53 від 9 листопада 2011 року на виконання робіт, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.             Відповідно до ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. Стаття 889 Цивільного кодексу України передбачає, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). На час розгляду справи судом, заборгованість відповідачем перед позивачем за виконані роботи по Договору №53 від 09.11.2011 р. залишилась непогашеною, що ствердив представник позивача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.           З урахуванням встановленого та наведеного вище, суд вважає підстави для стягнення 5   685,24 грн. грн. основного боргу з відповідача достатніми та обґрунтованими. Крім суми основного боргу, заявленого до стягнення, позивачем нараховано пеню, оскільки таке його право передбачене п. 5.1. договору,  а саме, за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за даним Договором сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки. З урахуванням наведеного вище вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1   963,22 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.         Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано  3% річних у розмірі 721,62 грн., які підлягають стягненню. Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так як у даній справі судове рішення прийнято на користь позивача, то в силу приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір необхідно покласти на відповідача. Враховуючи наведене,  ст. ст. 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1. Позов задоволити повністю. 2. Стягнути з Державного госпрозрахункового підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне управління ГУМВС України у Львівській області» (адреса: 79061, м. Львів, вул. Данила Апостола, 11, код ЄДРПОУ 33252908) на користь Дочірнього підприємства «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (адреса: 81400 ,Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 32 код ЄДРПОУ 31803425) 5   685,24 грн. – основного боргу, 721,62 грн. – 3 % річних, 1   963,22 грн. – пені та 1720,50 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.          3.Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2013 р. Суддя                                                                                 Долінська О.З.