Рішення

від 15.10.2013 по справі 919/992/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року справа № 919/992/13 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮН»

(99029, м. Севастополь, вул. Курганна,14)

про стягнення заборгованості за договором оренди та звільнення приміщень,-

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012;

представника відповідача - Голощепова І.В., довіреність б/н від 08.10.2013,

Суть спору:

27.08.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮН», в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна №63-08 від 27.06.2008 у розмірі 128630,90 грн., з яких: основна сума заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2012 по 28.06.2013 - 17943,02 грн., пеня у розмірі 764,92 грн., 3% річних у сумі 158,96 грн. та штраф - 109764,00 грн., також просить суд зобов'язати відповідача звільнити приміщення які є об'єктом оренди за цим договором та передати їх позивачу актом прийому-передачі.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 610-611 Цивільного кодексу України, пункт 3 статті 18, п.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», умови договору оренди нерухомого майна №63-08 від 02.10.2008, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №63-08 від 02.10.2008, зокрема в частині внесення орендної плати за період з 01.11.2012 по 28.06.2013, в зв'язку із чим, позивач вважає, що є підстави для стягнення заборгованості за ним та штрафних санкцій, а також повернення майна, у зв'язку із припиненням цього договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.08.2013 порушено провадження у справі, призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався 17.09.2013 на 09.10.2013. В судовому засіданні 09.10.2013 оголошувалась перерва до 15.10.2013.

У судове засідання 15.10.2013 з`явилась представник позивача, яка надала в судовому засіданні письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказувалось, що 24.09.2013 відповідачем була погашена сума основної заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2012 по 28.02.2013, а також пеня і 30% річних, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача (а.с. 61). В зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 109764,00 грн. та зобов'язати відповідача звільнити спірні приміщення та передати їх позивачу.

Щодо заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За таких обставин, оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог у вказаній справі та прийняти зазначену заяву до провадження.

В судовому засіданні 15.10.2013 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у раніше наданому ним письмовому відзиві, в якому зокрема вказував, що відповідачем була повністю погашена основна сума заборгованості за договором, пеня та 3% річних. Крім того вказував, що відповідачем був відшкодований позивачу, сплачений ним судовий збір за подачу вказаного позову до суду в розмірі 3719,92 грн.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 15.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

27.06.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЮН» укладено договір №63-08 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого в редакції протоколу від 17.09.2008 узгодження змін до цього Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудоване нежиле приміщення напівпідвального поверху у житловому будинку літ. «А», загальною площею 150,60 кв.м. з двома навісами: літ. «а» та літ. «а1», з двома входами в напівпідвал та приямком, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Петрова,16 та знаходяться на балансі РЕП-17. Вартість вказаних вбудованих нежитлових приміщень складає, згідно незалежної оцінки станом на 29.02.2008 - 477190,00 грн. (а.с. 14-16).

02.10.2008 Договір №63-08 був укладений у нотаріальній формі.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що при припиненні договору об'єкт оренди повинен бути повернутий (звільнений) орендодавцю.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, в редакції протоколу від 04.05.2012 узгодження змін до цього Договору, розмір орендної плати визначається у відповідності з Методикою, затвердженою Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 23859,50 грн. на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки - 5% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються в орендну плату. В орендну плату не враховуються витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат баласноутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору, в редакції протоколу від 04.05.2012 узгодження змін до цього Договору, сторони узгодили, що орендна плата складає 3049,00 грн за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції, станом на квітень 2012) і перераховується орендарем орендодавцю в строки встановлені договором оренди. Орендна плата сплачується орендодавцем щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, №33213870700001 в ГУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, код ОКПО 38022717.

Пунктом 4.4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язанні з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних і експлуатаційних послуг.

Цей договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 29.05.2013 (пункт 7.1 Договору).

Актом прийому передачі орендованого майна від 02.10.2008, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Петрова,16 (а.с. 18).

Листом від 22.03.2013, позивачем було запропоновано відповідачу розірвати спірний договір оренди нерухомого майна та повернути його у 30-денний строк позивачу (а.с.28).

Однак, зазначена вимога була залишена без задоволення.

На думку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з 01.11.2012 по 28.06.2013, а також припиненням строку дії вказаного договору, у позивача виникло право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням штрафних санкцій та вимог про повернення майна за цим договором, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Як вже зазначалось, в судовому засіданні 15.10.2013 судом було прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із погашенням основної суми заборгованості та штрафних санкцій під час розгляду справи.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 109764,00 грн. та повернення майна за цим договором.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 ГК України.

Крім того, згідно пункту 4.4.3. Договору серед іншого передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди №63-08 від 02.10.2008 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

У пункті 8.5. Договору передбачена можливість стягнення з відповідача пені у випадку порушення строку внесення орендної плати.

Також, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати, а тому йому правомірно були нараховані пеня та 3% річних, що також не суперечить вимогам Закону та умовам договору. Однак під час розгляду справи позивачем був зменшений розмір позовних вимог у зв'язку із погашенням відповідачем суми основного боргу за договором в розмірі 17943,02 грн., пені в розмірі 764,92 грн. та 3% річних в розмірі 158,96 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 109764,00 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за квітень 2012 - 3049,00 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 109764,00 грн. (3049,00 грн. * 12 місяців *3 = 109764,00 грн.).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 3027,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 3027,00 грн.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що дія договору оренди припиняється зокрема у випадку закінчення строку оренди, передбаченого договором.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною другою статті 26 якого, договір оренди припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вже зазначалось, пунктом 2.4. Договору сторони передбачили, що при припиненні договору об'єкт оренди повинен бути повернутий (звільнений) орендодавцю.

У пункті 2.5. сторони визначили, що об'єкт оренди повинен бути повернутий в стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, що складається з представників орендодавця, орендаря та балансотуримувача. Передача майна орендарем та прийом його орендодавцем оформлюється актом прийому-передачі об'єкта оренди, котрий підписується представниками сторін та балансоутримувачем.

Відповідно до п. 4.4.14. цього Договору, орендар зобов'язується повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати припинення договору.

Враховуючи те, що строк дії вказаного договору оренди нерухомого майна сплив 29.05.2013, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно - вбудоване нежиле приміщення напівпідвального поверху у житловому будинку літ. «А», загальною площею 150,60 кв.м. з двома навісами: літ. «а» та літ. «а1», з двома входами в напівпідвал та приямком, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Петрова,16 та передати його позивачу за актом прийому-передачі.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Однак, в даному випадку понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору вже відшкодовані йому з боку відповідача в сумі 3719,62 грн., що підтверджується копією квитанції 614.975.1 від 26.09.2013 на суму 3719,62 грн., а також не заперечувалось представниками сторін, а тому суд не стягує з відповідача судові витрати понесені позивачем.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮН» (99029, м. Севастополь, вул. Курганна,14, ідентифікаційний код 22286632, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, ву. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) штраф за договором оренди комунального майна №63-08 від 02.10.2008 у розмірі 3027,00 грн. (три тисячі двадцять сім грн. 00 коп.).

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ВЮН» (99029, м. Севастополь, вул. Курганна,14, ідентифікаційний код 22286632, відомості про банківські реквізити відсутні) звільнити орендоване майно - вбудоване нежиле приміщення напівпідвального поверху у житловому будинку літ. «А», загальною площею 150,60 кв.м. з двома навісами: літ. «а» та літ. «а1», з двома входами в напівпідвал та приямком, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Петрова,16 та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 21.10.2013.

Суддя С.О. Щербаков