Рішення

від 21.10.2013 по справі 920/1546/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2013 Справа № 920/1546/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Буренко Я.В., розглянувши матеріали справи № 920/1546/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Ленд», м. Київ,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ

«Сумиміськбуд - 1», м. Суми,

про стягнення 89 045 грн. 36 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: представник Вінніченко Н.В. (довіреність від 10.06.2013 року);

від відповідача: не з'явився;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 86 092 грн. 37 коп., в тому числі 67 533 грн. 59 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 4 від 22.03.2012 року, 3 376 грн. 68 коп. штрафу відповідно до п. 9.3 договору, 1 513 грн. 48 коп. пені відповідно до п. 9.3 договору, 13 668 грн. 62 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % річних відповідно до п. 8.6 договору.

10.10.2013 року позивач подав клопотання № 231 від 07.10.2013 року, в якому уточнює п'ятий пункт прохальної частини позовної заяви і просить суд стягнути з відповідача 4 466 грн. 47 коп. пені. Також позивач подав докази направлення на адресу відповідача вищезазначеного клопотання.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 10 вересня 2013 року по справі № 920/1546/13, яка була надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві (вул. Металургів, буд. 38, м. Суми, 40004), повернута до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований за адресою: вул. Металургів, буд. 38, м. Суми, 40004.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

22.03.2012 року між сторонами було укладено договір поставки № 4, за умовами якого позивач зобов'язується передати у зумовлені строки відповідачеві товар, а останній прийняти і оплатити товар.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № СМ11007-02 від 10.07.2012 року, № СМ11007-01 від 10.07.2012 року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару (а.с. 18-20).

Пунктом 8.1. договору визначено, що відповідач повинен оплатити отриманий товар, не пізніше 21 (двадцять однин) днів з дати поставки товару позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 67 533 грн. 59 коп.

Факт існування заборгованості підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 року, відповідно до якого борг відповідача становить 67 533 грн. 59 коп. (а. с. 21).

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт отримання відповідачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме видатковими накладними № СМ11007-02 від 10.07.2012 року, № СМ11007-01 від 10.07.2012 року.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідач не здійснив розрахунку за отриманий товар, позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, були направлені відповідачеві вимоги № 291 від 03.10.2012 року та б/н від 22.07.2013 року про сплату заборгованості. Проте, відповіді на вимоги відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 67 533 грн. 59 коп. заборгованості за отриманий товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 9.3. договору, за порушення грошових зобов'язань за цим договором, відповідач сплачує постраждалій стороні (позивачеві) штраф у розмірі 5 (п'ять) % від заборгованої суми одноразово та додатково нараховуватиметься пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки терміну сплати від заборгованої суми до дати повного виконання зобов'язань.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 4 466 грн. 47 коп. та штраф у сумі 3 376 грн. 68 коп.(а.с.41-42)

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ,- і позивачем це враховано при розрахунку пені.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4 466 грн. 47 коп. та штрафу у сумі 3 376 грн. 68 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних, які нараховуються на суму заборгованості відповідача за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 13 668 грн. 62 коп. (а.с. 42-43)

Оскільки право позивача щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами передбачене ст. 536 Цивільного кодексу України та умовами договором поставки № 4 від 22.03.2012 року, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13 668 грн. 62 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 780 грн. 90 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ «Сумиміськбуд-1» (40004, м. Суми, вул. Металургів, буд. 38, код 33813215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Ленд» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 Б, каб. 406 А, код 32770030) 67 533 грн. 59 коп. заборгованості за поставлений товар, 3 376 грн. 68 коп. штрафу, 4 466 грн. 47 коп. пені, 13 668 грн. 62 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % річних та 1 780 грн. 90 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2013 року.

СУДДЯ І.В. ЗАЙЦЕВА