Постанова від 24.10.2013 по справі 804/10413/13-а

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 804/10413/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Завгородній О.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Шляхбудсервіс" до Дніпродзержиньска об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0000542205 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Шляхбудсервіс» за платежем податок на прибуток на суму 15 611,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0000552205 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Шляхбудсервіс» за платежем податок на додану вартість на суму 17 599,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов до безпідставного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дидактика», Приватним підприємством «Трансексімцентр», Приватним підприємством «Торгбудова» та Приватним науково-виробничим підприємством «Техніка», оскільки факт реальності господарської операції підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Окрім того, позивач наголосив на тому, що весь товар отриманий від ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» реалізовано на користь третіх осіб. Таким чином, позивач вважає, що надав всі докази які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарської діяльності та факт реальності господарських операцій з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка».

Позивач також зазначає, що порушення податкової дисципліни вчинене ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаними вище юридичними особами.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи знаходяться письмові заперечення на позовну заяву, у яких відповідач не визнає позовні вимоги та зазначає про нереальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» з наступних причин:

- ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» порушують податкову дисципліну;

- правочини укладені ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» визнані податковим органом нікчемними;

- позивачем не надано відповідачу до перевірки первинні документи по його взаємовідносинах з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 05.03.2013 року по 12.03.2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» за період з 01.01.2010 року по 31.10.2013 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 2324/100/22.5-07/20275503 від 15.03.2013 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів, які укладених позивачем з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» на настання реальних наслідків.

Висновок відповідача щодо нереальності правочинів обгрунтовується тим, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з наступним:

- ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» порушують податкову дисципліну;

- правочини укладені ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» визнані податковим органом нікчемними;

- позивачем не надано відповідачу до перевірки первинні документи по його взаємовідносинах з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято на направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0000542205 на суму 15 611,00 грн. та від 04.04.2013 року № 0000552205 на суму 17 599,00 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 2324/100/22.5-07/20275503 від 15.03.2013 року щодо нереальності договорів укладених позивачем з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка».

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Трансексімцентр» укладено договір поставки № 20/04 від 20.04.2010 року, у відповідності до умов якого ПП "Трансексімцентр» зобов'язувалось поставити позивачу товару, а останній зобов'язався його оплатити.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей ПП "Трансексімцентр» позивачу підтверджується копією видаткової накладної № РН-22 від 26.04.2010 року, яка знаходиться у матеріалах справи.

Вказаний документ відповідає ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що позивач оплатив товар отриманий від ПП "Трансексімцентр», що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача за період з 27.04.2010 року по 28.04.2010 року, яка знаходиться у матеріалах справи.

ПП "Трансексімцентр» виписало позивачу податкову накладну № 22 від 26.04.2010 року, яку складено у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість".

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП "Трансексімцентр» анульовано 22.09.2011 року, тобто на момент виписки позивачу податкової накладної ПП "Трансексімцентр» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ПП "Трансексімцентр» є зареєстрованою юридичною особою.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПП "Трансексімцентр» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки видами діяльності позивача є згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ саме: будівництво доріг і автострад.

Факт перевезення товару від ПП "Трансексімцентр» позивачу підтверджується наступними документами: «отвесная» № 4371 до автомобіля ВІ 6563АК та листом від 04.10.2013 року № 015-651 ПАТ «Дніпровський меткомбінат», на території якого позивач орендує земельну ділянку згідно Договору оренди земельної ділянки від 11.03.2005 року, у якому вказано про те, що автомобіль з державним номером ВІ 6563АК здійснював в'їзд на територію позивача.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У зв'язку з викладеним вказані вище документи, а саме: «отвесная» № 4371 до автомобіля ВІ 6563АК та лист від 04.10.2013 року № 015-651 ПАТ «Дніпровський меткомбінат», є тими іншими даними на підставі яких вбачається рух товарів між позивачем та ПП "Трансексімцентр».

На підставі викладеного, судом встановлено рух товарів між ПП "Трансексімцентр» та позивачем.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Торгбудова» укладено договір поставки № 36 від 06.09.2010 року та № 38 від 20.09.2010 року, у відповідності до умов яких ПП "Торгбудова» зобов'язувалось поставити позивачу товару, а останній зобов'язався його оплатити.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей ПП "Торгбудова» позивачу підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000141 від 06.09.2010 року та № РН-0000142 від 20.09.2010 року, які знаходяться у матеріалах справи.

Вказані документи відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що позивач оплатив товар отриманий від ПП "Торгбудова», що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача за період з 15.09.2010 року по 23.09.2010 року, яка знаходиться у матеріалах справи.

ПП "Торгбудова» виписало позивачу податкові накладні № 609 від 06.09.2010 року та № 2009 від 20.09.2010 року, які складено у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість".

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП "Торгбудова» видано 06.03.2007 року та станом на день розгляду справи не анульовано, тобто на момент виписки позивачу податкової накладної ПП «Торгбудова» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ПП «Торгбудова» є зареєстрованою юридичною особою.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПП «Торгбудова» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки видами діяльності позивача є згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ саме: будівництво доріг і автострад.

Згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт № 3 за вересень 2010 року, № 2 за вересень 2010 року та б/н за вересень 2010 року, які підписані між позивачем та Биківською сільською радою, а також з Іванівською сільською радою, судом встановлено, що товар отриманий позивачем від ПП «Торгбудова», використаний позивачем для здійснення ремонту дорожнього покриття.

Факт перевезення товару від ПП «Торгбудова» позивачу підтверджується наступними документами: копіями товарно-транспортних накладних ПП «Торг будова» № 2091 від 02.09.2010 року, № 2092 від 02.09.2010 року, № 3093 від 03.09.2010 року, № 3094 від 03.09.2010 року, № 4095 від 04.09.2010 року, № 4096 від 04.09.2010 року, № 5097 від 05.09.2010 року, № 5098 від 05.09.2010 року, № 6099 від 06.09.2010 року, № 60910 від 06.09.2010 року, які знаходяться у матеріалах справи та у яких вказано в якості пункту розвантаження село Бикове Криничанського району, що у свою чергу вказано у договорі поставки № 36 від 06.09.2010 року в якості пункту поставки товару, а також письмовими поясненнями ПП «Торгбудова» від 04.10.2013 року, які надано на запит суду, та у яких ПП «Торгбудова» підтвердило факт поставки товару позивачу.

Факт перевезення товару від ПП «Торгбудова» до позивача згідно Договору № 38 від 20.09.2010 року підтверджується шляховими листами вантажного автомобіля від 20.09.2010 року, від 21.09.2010 року, від 22.09.2010 року, від 23.09.2010 року та від 24.09.2010 року, які знаходяться у матеріалах справи, оскільки за умовами договору поставки № 38 від 20.09.2010 року позивач зобов'язувався вивезти товар власними силами. У вказаних вище шляхових листах зазначено автомобілі, які належать на праві власності позивачу, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, судом встановлено рух товарів між ПП "Торгбудова» та позивачем.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дидактика» укладено договір поставки № 19/06 від 19.06.2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Дидактика» зобов'язувалось поставити позивачу товару, а останній зобов'язався його оплатити.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Дидактика» позивачу підтверджується копіями видаткових накладних № 20/06 від 20.06.2012 року, № 07/08 від 07.08.2012 року, які знаходяться у матеріалах справи.

Вказані документи відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що позивач оплатив товар отриманий від ТОВ «Дидактика», що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться у матеріалах справи.

ТОВ «Дидактика» виписало позивачу податкові накладні № 272 від 19.06.2012 року, № 140 від 07.08.2012 року, які складено у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дидактика» анульовано 05.10.2012 року, тобто на момент виписки позивачу податкової накладної ТОВ «Дидактика» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ТОВ «Дидактика» припинено як юридична особа 24.04.2013 року.

Тобто станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Дидактика» була юридичною особою.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Дидактика» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки видами діяльності позивача є згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ саме: будівництво доріг і автострад.

Факт перевезення товару від ТОВ «Дидактика» позивачу підтверджується наступними документами: копіями товарно-транспортних накладних № АБ 124 від 20.06.2012 року, № АБ 298 від 07.08.2012 року, які знаходяться у матеріалах справи, а також листом ПАТ «Дніпровський меткомбінат» від 18.10.2013 року № 015-676,на території якого позивач орендує земельну ділянку згідно Договору оренди земельної ділянки від 11.03.2005 року, у якому вказано про те, що автомобілі, які вказано у товарно-транспортних накладних, здійснювали в'їзд на територію позивача.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, судом встановлено рух товарів між ТОВ «Дидактика» та позивачем.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПНВП «Техніка» укладено договір поставки № 10/09 від 10.09.2012 року, у відповідності до умов якого ПНВП «Техніка» зобов'язувалось поставити позивачу товару, а останній зобов'язався його оплатити.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей ПНВП «Техніка» позивачу підтверджується копіями видаткових накладних № 10/09 від 10.09.2012 року, № 11/09 від 11.09.2012 року, № 19/09 від 19.09.2012 року, № 20/09 від 20.09.2012 року, які знаходяться у матеріалах справи.

Вказані документи відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що позивач оплатив товар отриманий від ПНВП «Техніка», що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться у матеріалах справи.

ПНВП «Техніка» виписало позивачу податкові накладні № 165 від 10.09.2012 року, № 178 від 10.09.2012 року, № 354 від 19.09.2012 року, № 355 від 19.09.2012 року, які складено у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПНВП «Техніка» анульовано 12.12.2012 року, тобто на момент виписки позивачу податкової накладної ПНВП «Техніка» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ПНВП «Техніка» припинено як юридична особа 16.05.2013 року.

Тобто станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПНВП «Техніка» була юридичною особою.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПНВП «Техніка» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки видами діяльності позивача є згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ саме: будівництво доріг і автострад.

Факт перевезення товару від ПНВП «Техніка» позивачу підтверджується наступними документами: копіями товарно-транспортних накладних № 10/09 115 від 10.09.2012 року, № 11/09 122 від 11.09.2012 року, № 19/09 142 від 19.09.2012 року, № 20/09 145 від 20.09.2012 року, які знаходяться у матеріалах справи, а також листом ПАТ «Дніпровський меткомбінат» від 18.10.2013 року № 015-676, на території якого позивач орендує земельну ділянку згідно Договору оренди земельної ділянки від 11.03.2005 року, у якому вказано про те, що автомобілі, які вказано у товарно-транспортних накладних, здійснювали в'їзд на територію позивача.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, судом встановлено рух товарів між ПНВП «Техніка» та позивачем.

Враховуючи те, що судом встановлено рух товарів між позивачем та ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка», то оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Одночасно судом відхиляються доводи відповідача про те, що позивачем не надано під час перевірки первинні документи щодо його взаємовідносин з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка», а тому останні вважаються відсутніми на момент складання позивачем податкової звітності, з наступних причин.

Судом встановлено, що позивач додав до заперечень до акту перевірки від 26.03.2013 року № 20 первинні документи, щодо його взаємовідносин з ТОВ «Дидактика», ПП «Трансексімцентр», ПП «Торгбудова» та ПНВП «Техніка», а тому останні повинні бути враховані відповідачем у відповідності до пункту 44.6 ст. 44 ПК України під час винесення податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0000542205 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Шляхбудсервіс» за платежем податок на прибуток на суму 15 611,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0000552205 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Шляхбудсервіс» за платежем податок на додану вартість на суму 17 599,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Шляхбудсервіс» судовий збір у розмірі 332,10 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 24.10.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін