Постанова

від 09.10.2013 по справі 805/12701/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р. Справа №805/12701/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:29

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьовій І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року №1000421702,

за участю представників сторін

від позивача: Гусарова О.В.,

від відповідача: Пантіна М.В.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року №1000421702.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акт перевірки №920/17.2/35923520 від 15 квітня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача дотримання вимог податкового законодавства з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню за період з 01 квітня 2010 року по 25 березня 2013 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства: п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині неутримання податку із суми нарахованого (виплаченого) оподатковуваного доходу на користь платника податків та неперерахування до бюджету податку під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 44209,74 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 8149,17 грн., за 2011 року у сумі 14847,79 грн., за 2012 року у сумі 21212,78 грн.; п.119.2 ст.119, п.176.2б ст.176 Податкового кодексу України в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, оскільки єдиною підставою, на яку посилається відповідач як на доказ виплати додаткової заробітної плати готівкою без оподаткування, є пояснення колишніх працівників підприємства, яких звільнено (більшість - за ініціативою роботодавця), тому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року №1000421702, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 49930,48 грн., в тому числі за основним платежем - 40713,21 грн., за штрафними санкціями - 9217,27 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.2, а.с.34), у яких зазначив, що у ході відпрацювання звернення, отримані пояснення від громадян, які працювали на підприємстві ТОВ «ДИАД-Н» про факти отримання щомісячно додаткової заробітної плати без оподаткування. Згідно наданих пояснень встановлені факти виплати заробітної плати без оподаткування дев'ятьом працівникам за 2010-2012 роки. Таким чином, встановлені правопорушення в Акті перевірки мали місце, тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 35923520.

До Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби надійшло звернення громадянина про виплату заробітної плати без оподаткування на підприємстві.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивачем дотримання вимог податкового законодавства з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню за період з 01 квітня 2010 року по 25 березня 2013 року. У ході відпрацювання звернення відповідачем отримані пояснення від громадян про факти отримання щомісячно додаткової заробітної плати без оподаткування (т.2, а.с.62-80). За результатами перевірки складено акт перевірки від 15 квітня 2013 року №920/17-2/35923520 (т.1, а.с.10).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення

п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині неутримання податку із суми нарахованого (виплаченого) оподатковуваного доходу на користь платника податків та неперерахування до бюджету податку під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 44209,74 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 8149,17 грн., за 2011 року у сумі 14847,79 грн., за 2012 року у сумі 21212,78 грн.;

п.119.2 ст.119, п.176.2б ст.176 Податкового кодексу України в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

22 липня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки, рішення про результати розгляду скарги №273/8 від 17 липня 2013 року, відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №1000421702, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 49930,48 грн., в тому числі за основним платежем - 40713,21 грн., за штрафними санкціями - 9217,27 грн. (т.1, а.с.23)

Судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками обох сторін, - що предметом спору у даній справі - є саме податкове повідомлення-рішення №1000421702 від 22 липня 2013 року, однак, підставою його прийняття - є саме акт перевірки від 15 квітня 2013 року №920/17-2/35923520, в якому відображений висновок, який, на думку позивача, - не може бути достатньою правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки період перевірки охоплює 2010-2013 роки, суд використовує норми, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідну компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.8 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як вже було зазначено вище, відповідачем на підставі акту перевірки від 15 квітня 2013 року №920/17-2/35923520 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1000421702 від 22 липня 2013 року.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття податкового повідомлення-рішення про стягнення суми зобов'язання на підставі акта перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, - затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок №984).

Відповідно до пункту 6 розділу І вищезазначеного Порядку №984, - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

При цьому відповідно до вимог підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що у встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Окрім того, пунктом 6 Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті перевірки чітко об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) - є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до висновку, що підставою для податкового обліку господарських операцій є належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, при складенні відповідного висновку та відображенні його вподальшому в акті перевірки - не допускається відображення суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

При цьому, з огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - суд приходить до висновку, що норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права податкового органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова інформація розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

У статті 16 Закону України «Про інформацію» вказано, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

В той же час ПК України не передбачено такого виду податкової інформації як письмові пояснення платників податків про порушення, допущені податковим агентом.

В акті перевірки від 15 квітня 2013 року №920/17-2/35923520, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1000421702 від 22 липня 2013 року, - дійсно відображено дані, що містяться у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем, дані про суми заробітку, які належали до виплати вказаним громадянам, а також суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, які працювали у перевірений період на ТОВ «ДИАД-Н».

Натомість, зі змісту вказаного акту перевірки слідує, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевірений період ґрунтуються виключно на поясненнях громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Перевіркою не встановлено, що за рахунок коштів ТОВ «ДИАД-Н» директором виплачувалась працівникам заробітна плата, в розмірі більшому ніж суми відображені в штатному розкладі, або в платіжній відомості виплати заробітної платні. Посилання на документи первинного обліку, які б підтверджували порушення податкового законодавства позивачем, в акті перевірки відсутні.

Суд зазначає, що у випадку отримання коштів громадянами, окрім офіційної заробітної плати, вони повинні були по результатам календарного року подати в ДПІ за місцем знаходження податкову декларацію, у якій відобразити кошти отримані не за місцем роботи як дохід, але таких обставин судом також не встановлено.

Як вбачається в наказах про прийняття на роботу заявників, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.240, 245, 248, т.2 а.с.1, 5, 9, 13, 17, 21) усі зазначені працівники приймались на посади з посадовим окладом згідно штатного розкладу, про що були ознайомлені під розпис, та доказів того, що були якісь інші умови оплати, або вони змінились за домовленістю сторін суду не надано.

При цьому, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив, що висновок відповідача про порушення ТОВ «ДИАД-Н» податкового законодавства шляхом неоподаткування доходу працівників та заниження податку з доходів фізичних осіб, а в подальшому - донарахування позивачу податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій, який зроблений лише за результатом співставлень та встановлених розбіжностей між поясненнями вищезазначених громадян та відомостями, отриманими від ТОВ «ДИАД-Н», - є необґрунтованим, оскільки жодним первинним документом достовірність заниження ТОВ «ДИАД-Н» податку з доходів фізичних осіб за спірний період, а саме: із заробітної плати громадян, пояснення від яких отримані податковим органом, - не підтверджується.

Водночас, вищезазначені письмові пояснення громадян, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, - не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства, - ані у розумінні Порядку №984, ані у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Про встановлення порушень податкового законодавства при нарахуванні та виплати заробітної плати можуть свідчити лише первинні бухгалтерські документи щодо нарахування та виплати цієї заробітної плати. Інші гроші, природа (власність) яких не встановлена актом перевірки, якщо вони і були надані працівникам, не відповідають визначенню заробітної плати як об'єкту оподаткування податку з доходів фізичних осіб в розумінні Закону № 889-IV та Податкового кодексу України.

Статтею 83 Податкового кодексу України затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це - документи, визначені цим Кодексом, а саме: податкова інформація, експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Слід зазначити, що Податковим кодексом чітко встановлено перелік документів, необхідний для їх ведення в цілях оподаткування.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Таким чином, пояснення зазначених вище громадян, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, - не є первинними документами та не можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства.

Відтак, зазначені паперові носії інформації (пояснення громадян) - не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаних осіб про нарахування та (чи) виплату їм необлікованого заробітку у ТОВ «ДИАД-Н» - не підкріплені та не підтверджуються жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Суд звертає увагу на те, що дії стосовно перевірки встановлення фактів виплат заробітної плати у «конвертах», утримання податку з доходів фізичних осіб - не були здійснені податковим органом при перевірці позивача у відповідності з приписами пунктів 3-6 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій ДПА України від 01 квітня 2010 року № 6584/7/23-4017/199.

Так, зокрема, пунктом 4 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій ДПА України від 01 квітня 2010 року №6584/7/23-4017/199 встановлено, що з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку необхідно провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії, зокрема: провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Однак, жодне з цих пояснень - не було отримане податковим органом як таке, що відбиралось вже за фактом невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати та із відповідним залученням працівників податкової міліції.

Суд не бере до уваги надані письмові пояснення громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо отримання заробітної плати в «конвертах», які були адресовані начальнику ДПІ у Кіровському районі м.Донецька, оскільки не зрозуміло на якій підставі та в якості кого вони надавали такі пояснення. Крім того, надаючи ці пояснення особи не були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову від давання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Крім того, ні в ході проведення перевірки, ні станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - відповідачем не було отримано і будь-яких інших додаткових документальних доказів, які б підтверджували пояснення вказаних осіб, та які б дійсно свідчили про виплату ТОВ «ДИАД-Н» заробітної плати в «конвертах», а також нарахування заробітної плати в іншому розмірі, аніж вказано у документах його бухгалтерського обліку, та які б, відповідно доказували наявність документально підтверджених фактів порушення відповідачем вимог трудового та податкового законодавства, а відтак, - підтверджували б і висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.

Не надано таких документів в підтвердження висновків відповідача й у ході розгляду даної справи судом.

Що стосується пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3 пояснили суду, що працювали на ТОВ «ДИАД-Н». На питання суду, яку заробітну плату вони отримували у «конверті», відповіли, що точну суму пам'ятають, тільки приблизно. Судом встановлено, що докази у свідків відсутні.

Згідно з частинами 1,4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене вище, суд критично ставиться до пояснень свідків, оскільки вони не містять чітких відомостей щодо отриманих коштів поза основною заробітною платою.

Варто також зазначити, що згідно з підпунктом 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Пунктом 14.1.180. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб - це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення зазначених норм, відповідач був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) найманим працівникам.

Як видно з матеріалів справи, у правовідносинах позивача та його працівників позивач виступав як податковий агент та у виконання вимог Податкового кодексу України нараховував, отримував та сплачував податок з доходів фізичних осіб, зокрема вказаних працівників.

Таким чином, розглядаючи дану справу, суд приходить до висновку, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ТОВ «ДИАД-Н», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в акті перевірки, а в подальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, - податковий орган необґрунтовано посилався як на підставу для висновку в акті перевірки про виплату відповідачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати - лише на пояснення осіб, які працювали на підприємстві та отримували заробітну плату, які, як вже було зазначено вище, не можуть бути визнані судом належними доказами для подальшого прийняття рішення позивачем (суб'єктом владних повноважень), оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати заробітної плати «в конвертах» у ТОВ «ДИАД-Н», на яку посилається податковий орган, - не підтверджують.

З огляду на зазначене, - правові підстави для оподаткування відповідачем таких коштів - відсутні, так само як відсутній і обов'язок щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі, визначеному податковим органом.

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд враховує, що дії відповідача були спрямовані на запобігання можливим порушенням податкового законодавства, однак, докази, надані відповідачем у якості підтвердження підставності складення висновку акта перевірки, а саме письмові пояснення вищезазначених громадян, - не можна вважати належними доказами у даній справі, оскільки, обставини, викладені у вказаних документах, - не підтверджені належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами, які б давали можливість зробити висновки про наявність належних чином підтверджених реальних фактів, які можуть свідчити про приховування (заниження) позивачем об'єктів оподаткування, несплату податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів, які підтверджують обґрунтованість та об'єктивність висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ТОВ «ДИАД-Н», а також доказів, які підтверджують наявність фактів, що свідчать порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, дійсності нарахування чи виплати необлікованих доходів у вигляді заробітної плати працівникам, та заниження податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив, що надані позивачем докази - підтверджують заявлені у позові вимоги, а подані відповідачем заперечення - не спростовують того, що у ДПІ у Кіровському районі м.Донецька були відсутні законодавчі підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі висновку, викладеному в акті перевірки №920/17-2/35923520 від 15 квітня 2013 року, в якому містились необґрунтовані висновки про допущені ТОВ «ДИАД-Н» порушення вимог трудового та податкового законодавства.

А тому, оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Донецька від 22 липня 2013 року №1000421702, яке винесене за відсутності належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, - підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року №1000421702 - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 22 липня 2013 року №1000421702, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 49930,48 грн., з яких за основним платежем - 40713,21 грн., за штрафними санкціями - 9217,27 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 09 жовтня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 14 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.