Постанова

від 03.10.2013 по справі 801/8302/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 р. Справа №801/8302/13-а

(12:48) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О. за участю секретаря Желудкової О.О, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Аеростар"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Павленко С.Г., дов.

від відповідача - Угольков Є.О.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеростар" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007952203 від 05.08.13 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7255 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0007962203 від 05.08.13 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8947 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення № 0007952203 від 05.08.13 року, № 0007962203 від 05.08.13 року, винесені відповідачем на підставі акту перевірки № 202/22-7/35983595 від 11.07.2013 р., не засновані на законі, протиправні, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, у яких просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, основні з яких такі: висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні та документи, які свідчать про розрахунки між ТОВ "Аеростар" та ТОВ "Харпромпостач", у зв'язку з чим неможливо підтвердити взаємовідносини між вказаними юридичними особами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях проти позову.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеростар" (далі - ТОВ "Аеростар")(ЄДРПОУ 35983595) зареєстровано у якості юридичної особи 04.07.2008 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ АА № 648152.

Статус ТОВ "Аеростар" як платника податку на додану вартість підтверджується Свідоцтвом № 200076161 НБ № 137539 від 16.10.2012 р.

З 01.07.2013 р. по 05.07.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на підставі наказу від 05.06.2013 р. № 2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Харпромпостач" (ЄДРПОУ 34391138) за період листопад 2011 року та березень 2012 року та відображення їх у податковій звітності, про що було складено акт перевірки № 202/22-7/35983595 від 11.07.2013 р.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у загальній сумі 7255 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 3544 грн. та за березень 2012 рокуу сумі 3711 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Харпромпостач" (ЄДРПОУ 34391138), що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) податкового періоду;

- п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у загальній сумі 36275 грн., у тому числі за І квартал 2012 р. у сумі 18555 грн., в результаті чого донараховано 3897 грн. податку на прибуток; за ІІ-ІV квартал 2011 року у сумі 17720 грн., в результаті чого донараховано 4076 грн. податку на прибуток.

На підставі вказаного акту перевірки № 202/22-7/35983595 від 11.07.2013 р. відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0007962203 від 05.08.2013 р. про збільшення ТОВ "Аеростар" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8947 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 7973 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 974 грн.

2) податкове повідомлення-рішення № 0007952203 від 05.08.2013 р. про збільшення ТОВ "Аеростар" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 7255 грн.

Відповідно до п.п.133.1 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, що набрав чинності 01.01.2011 р., тобто діяв під час здійснення спірних правовідносин, платниками податку з прибутку підприємств з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України № 966 передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об`єкта оподаткування є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що були оформлені належним чином під час фактичного здійснення господарської операції, тобто коли відбулись зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження постачання товару від контрагента позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення валових витрат та нарахування податкового кредиту.

22.03.2011 року між ТОВ "Аеростар" та ТОВ "Харпромпостач" було укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору ТОВ "Харпромпостач" приймає на себе обов'язки поставити, а ТОВ "Аеростар" - оплатити товари промислової групи в кількості та вартості, визначених в рахунках-фактурах, накладних або інших документах.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Аеростар" з ТОВ "Харпромпостач" за період листопад 2011 року та березень 2012 року позивачем були надані:

- рахунок-фактура № СФ-400 від 08 листопада 2011 р. на стрічку монтажну 28х0,5 на суму 12390 грн., в тому числі ПДВ 2065 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000266 від 16 листопада 2011 р. на стрічку монтажну 28х0,5 на суму 12390 грн., в тому числі ПДВ 2065 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-429 від 21 листопада 2011 р. на герметик Витеф-1 на суму 8122,80 грн., в тому числі ПДВ 1353,80 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000286 від 24 листопада 2011 р. на герметик Витеф-1 на суму 8122,80 грн., в тому числі ПДВ 1353,80 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-436 від 25 листопада 2011 р. на герметик ВГО-1 на суму 750 грн., в тому числі ПДВ 125 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000295 від 30 листопада 2011 р. на герметик ВГО-1 на суму 750 грн., в тому числі ПДВ 125 грн.;

- рафунок-фактура № СФ-0000093 від 13 березня 2012 р. на грунт АК-069 на суму 10170 грн., в тому числі ПДВ 1695 грн.;

- видаткова накладна № РН- 0000060 від 26 березня 2012 р. на грунт АК-069 на суму 10170 грн., в тому числі ПДВ 1695 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-0000117 від 21 березня 2012 р. на герметик Витеф-1 на суму 12096 грн., в тому числі ПДВ 2016 грн.;

- видаткова накладна № РН- 0000072 від 23 березня 2012 р. на герметик Витеф-1 на суму 12096 грн., в тому числі ПДВ 2016 грн.

Факт перевезення вищевказаного товару з м. Харкова до м. Сімферополя по договору від 22.03.2011 року підтверджується накладними на вантаж № ХА 2185770 від 16.11.2011 р., № ХА 2191498 від 25.11.2011 р., № ХА 2193908 від 30.11.2011 р., № ХА 2037561 від 29.03.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем були надані суду Довіреності на отримання товару для ТОВ "Аеростар" від ТОВ "Харпромпостач" від 16.11.2011 р., 25.11.2011 р., 30.11.2011 р., 30.03.2012 р.

Отже, вищенаведеними первинними документами підтверджується отримання позивачем товарів від ТОВ "Харпромпостач" у перевіряємий період на загальну суму 43528,80 грн. (12390 грн. + 8122,80 грн. + 750 грн. +10170 грн. +12096 грн.), в тому числі ПДВ 7254,80 грн. (2065 грн. + 1353,80 грн. + 125 грн. + 1695 грн. + 2016 грн.).

Оплата позивачем придбаних у ТОВ "Харпромпостач" товарів на загальну суму 43528,80 грн., в тому числі ПДВ 7254,80 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 183 від 08.11.2011 р., № 197 від 23.11.2011 р., № 200 від 30.11.2011 р., № 72 від 13.03.2012 р., № 76 від 21.03.2012 р. банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Аеростар" за 08.11.2011 р. на суму 21262 грн., в тому числі ПДВ 3543,80 грн. та за 13.03.2012 р. на суму 22266 грн., в тому числі ПДВ 3711 грн.

Згідно Довідки АА № 648152 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є:

-30.30 Виробництво повітряних та космічних літальних апаратів, супутного устаткування;

- 33.16 Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів;

- 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

- 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками;

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

- 46.41 Вантажний автомобільний транспорт.

15.09.2009 р. між позивачем та ДП Науково-дослідницьким центром "Вертоліт" було укладено договір № 15-09/09.

Позивачем в обґрунтування використання в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Харчпромпостач", при виконання робіт по внутрішній та зовнішній герметизації елементів скління кабіни екіпажу і блістерів вертольоту, по ущільненню паливних баків, по ущільненню стикувальних частин флюзеляжа, по герметизації штепсельних роз`ємів і клемних з`єднаннь, по герметизації апаратури, що працює в умовах вібрації, по герметизації і захисту від попадання вологи до штепсельних роз`ємів, по герметизації заклепувальних швів та обшивки, по нанесенню на підготовлену поверхню флюзеляжу вертольоту грунту АК-069 надані:

- технічне розпорядження від 10.11.2011 року № 10/11/2011 року щодо організації виконання підготовчих робіт для предпродажу вертольота КА-32 № 82601, згідно з яким зі складу ТОВ "Аеростар" видається наступний матеріал: стрічка монтажна 28х0,5, герметик ВТИЕФ-1, герметик ВГО-1;

- технічне розпорядження позивача № 10/11/2011 р. від 11.11.2011 р. щодо організації виконання підготовчих робіт для предпродажу вертольота КА-32 № 82601;

- Наказ позивача № 7-Р щодо забезпечення виконання вимог з підготовки і якісного виконання комплексу робіт для предпродажної підготовки вертольота КА-32 від 01.12.2011 р.;

- наряд № 01/12/11 від 01.12.2011 р. на виїзні роботи відповідно Наказу № 7-Р від 01.12.2011 р. на ДП НДЦ "Вертоліт" м. Феодосія;

- технічне розпорядження позивача № 27/03/2012 р. від 27.03.2012 р. щодо організації виконання підготовчих робіт для предпродажу вертоліта КА-32 № 82601 зі складу ТОВ "Аеростар" видається наступний матеріал: герметик ВТИЕФ-1, грунт АК-069;

- Наказ позивача № 3-Р щодо забезпечення виконання вимог з підготовки і якісного виконання комплексу робіт для предпродажної підготовки вертольота КА-32 від 02.04.2012 р.;

- наряд № 01/04/12 від 02.04.2012 р. на виїзні роботи відповідно Наказу № 3-Р від 02.04.2012 р. на ДП НДЦ "Вертоліт" м. Феодосія;

- Наказ позивача № 5-Р щодо забезпечення виконання вимог з підготовки і якісного виконання комплексу робіт для предпродажної підготовки вертольота КА-32 від 05.04.2012 р.;

- наряд № 05/04/12 від 05.04.2012 р. на виїзні роботи відповідно Наказу № 5-Р від 05.04.2012 р. на ДП НДЦ "Вертоліт" м. Феодосія;

- акти списання № СпТ-000003 від 31 травня 2012 р., № СпТ-000002 від 31 травня 2012 р.,

- Звіт про виконання виїзних робіт на ДП Науково-дослідницькому центрі "Вертоліт" від 05.12. 2011 р., відповідно до якого при виконання робіт були використані матеріали, а саме: стрічка монтажна 28х0,5у кількості 10 шт., герметик ВТИЕФ-1 14 кг, герметик ВГО-1 5 туб.;

- Звіт про виконання виїзних робіт на ДП Науково-дослідницькому центрі "Вертоліт" від 04.04.2012 р., відповідно до якого при виконання робіт були використані матеріали, а саме:стрічка монтажна 28х0,5 у кількості 10 шт., герметик ВТИЕФ-1 у кількості 21 кг, грунт АК-069 - 20 кг.;

- Звіт про виконання виїзних робіт на ДП Науково-дослідницькому центрі "Вертоліт" від 09.04.2012 р. відповідно до якого при виконання робіт були використані матеріали, а саме: грунт АК-069 у кількості 30 кг,

оскільки в період виконання вказаних робіт вертоліт Ка-32 № 82601 знаходився у м. Феодосії у ДП Науково-дослідницький центр "Вертоліт", куди був доставлений на підставі ТТН № 20/12 від 20.12.2010 р., договору № 15-09/09 від 15.09.2009 р.

Отже актами списання та звітами про виконані виїзні роботи підтверджується, що товари, придбані позивачем у ТОВ "Харпромпостач", були використані ним для проведення робіт з ремонту вертольота КА-32Т № 82601, що відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об`єкта оподаткування є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що були оформлені належним чином під час фактичного здійснення господарської операції.

Так, матеріалами справи підтверджується реальність здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ "Харпромпостач" у перевіряємий період, зокрема рахунками-фактурами, видатковими накладними, накладними на вантаж підтверджується постачання позивачу товару відповідно до умов укладеного договору, платіжними дорученнями підтверджується факт сплати вартості поставленного товару, товари використані ТОВ "Аеростар" у межах власної господарській діяльності.

Витрати позивача, пов'язані із придбанням товарів у ТОВ "Харпромпостач" на загальну суму 43528,80 грн., в тому числі ПДВ 7254,80 грн. за період листопад 2011 р. та березень 2012 р., підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що відповідає вимогам діючого законодавства України.

ТОВ "Харпромпостач" на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій було видано позивачу податкові накладні № 12 від 08.11.2011 р. на стрічку монтажну 28х0,5 на загальну суму 12390, в тому числі ПДВ - 2065 грн., № 30 від 23.11.2011 р. на герметик ВИТЕФ-1 на загальну суму 8122,80 грн., в тому числі 1353,80 грн. ПДВ, № 39 від 30.11.2011 р. на герметик ВГО-1 на загальну суму 750 грн., в тому числі ПДВ на суму 125 грн., № 15 від 13.03.2013 р. на грунт АК-069 на загальну суму 10170 грн., в тому числі ПДВ 1695 грн., № 26 від 31.03.2012 р. на герметик ВИТЕФ-1 на загальну суму 12096 грн., в тому числі ПДВ 2016 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від ТОВ "Харпромпостач" у розмірі 7255 грн., включені до складу податкового кредиту у Податкових деклараціях з ПДВ відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Харпромпостач" за період листопад 2011 року та березень 2012 року позивачем було правомірно сформовано податковий кредит у загальній сумі 7255 грн., що підтверджується даними первинних документів ТОВ "Аеростар", копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими чинне законодавство України та відповідні нормативні акти, які діяли на час здійснення господарських операцій, пов'язують можливість формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Матеріалами справи підтверджується: фактичне здійснення позивачем оподатковуваних операцій; придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Аеростар" підтверджується сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідачем не було надано доказів того, що контрагент позивача ТОВ "Харпромпостач" на час взаємовідносин з позивачем не були платниками ПДВ.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаний в акті перевірки період, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 11.07.2013 р. № 202/22-7/35983595, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем ТОВ "харпромпостач" під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Так, відповідно до наданих позивачем первинних документів :

- висновки відповідача щодо завищення ТОВ "Аеростар" податкового кредиту у загальній сумі 7255 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 3544 грн. та за березень 2012 року у сумі 3711 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Харпромпостач" (ЄДРПОУ 34391138), що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) податкового періоду, не підтверджуються;

- висновки відповідача щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у загальній сумі 36275 грн., у тому числі за І квартал 2012 р. у сумі 18555 грн., в результаті чого донараховано 3897 грн. податку на прибуток; за ІІ-ІV квартал 2011 року у сумі 17720 грн., в результаті чого донараховано 4076 грн. податку на прибуток, не підтверджуютюся.

Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини позивача з контрагентом у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2013 р. та від 26.09.2013 р. у відповідача було витребувано докази, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аеростар" висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки № 202/22-7/35983595 від 11.07.2013 р.; докази, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для позивача, збитковості здійснених операцій; докази інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеростар" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007952203 від 05.08.13 року, № 0007962203 від 05.08.13 року є обґрунтованими; винесені на підставі акту перевірки від 11.07.2013 р. № 202/22-7/35983595 податкові повідомлення-рішення № 0007952203 від 05.08.13 року, № 0007962203 від 05.08.13 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку зі складністю справи судом 03.10.2013р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 07.10.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0007952203 від 05.08.13 року, № 0007962203 від 05.08.13 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеростар" (ЄДРПОУ 35983595 адреса місцезнаходження 95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 14А, офіс 409) 163 грн. (сто шістдесят три гривні) судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.