Постанова

від 30.09.2013 по справі 808/6553/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року о/об 16 год. 59 хв.Справа № 808/6553/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» (далі - позивач або ТОВ «ЗЗКС») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 28.05.2013 №00000529000 та від 28.05.2013 №0000042900.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «ЗЗКС» фактично здійснено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Атлон-Вир», що підтверджується виписками банків по рахунках ТОВ «ЗЗКС», дані витрати правомірно включено до складу валових витрат, оскільки під час здійснення господарських операцій підприємством складено первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та на час здійснення перевірки не визнані у судовому чи іншому порядку недійсними або завідомо підробленими. Крім того, позивач зазначає, що податкові накладні, виписані ТОВ «Атлон-Вир» як платником податку на додану вартість, містять всі необхідні реквізити. Також, на думку позивача навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях аналогічних за змістом до акту перевірки, відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу ТОВ «Атлон-Вир» мають ознаки «безтоварних», оскільки: згідно наявної податкової інформації постачальники контрагента позивача не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом. Також відповідач вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», водночас в ході перевірки встановлено зворотне, а саме те, що податкові накладні виписувались тільки з метою надання податкової вигоди, без фактичного здійснення операцій поставки товару.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 30 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва Серії А01 № 026156 про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» 11.06.2001 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу за адресою: 69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, ідентифікаційний код 31549003 (т. 1 а. с. 18).

На підставі направлень №0165 та №0166 від 04.04.2013 згідно з п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу №176 від 02.04.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗЗКС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Атлон-Вир» за січень, березень, травень 2010 року, ТОВ «ВКП Промінвестресурс» за вересень, жовтень, грудень 2009 року, ТОВ «Лігран» за квітень 2012 року, ТОВ «Традат Юні» за січень, березень 2010 року та податку на прибуток за два квартали, три квартали на 2009 рік, І квартал, півріччя, три квартали та 2010 рік, І квартал, півріччя 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 30.04.2013 №209/29-0/31549003. Згідно висновків перевірки позивачем порушено п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Атлон-Вир», на загальну суму 1 195 091,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2010 року, березень 2010 року, травень 2010 року; внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 195 091,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року; та порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на загальну суму 1 493 864,00 грн., в тому числі: І квартал 2010 року, півріччя 2010 року (т. 1 а. с. 29 - 80).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 28.05.2013 №0000052900, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 099 548,00 грн. та від 28.05.2013 №0000042900, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 867 330,00 (т. 1 а. с. 81, 83)

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Атлон-Вир» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу від 04.03.2009 №65/3/09 за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: лом алюмінієвих сплавів (змішаний), лом меді, лом латуні та бронзи, радіатори латунні (т. 1 а. с. 92 - 93).

На виконання умов договору ТОВ «Атлон-Вир» поставлено в адресу ТОВ «ЗЗКС» радіатори радіатори латунні та брухт латуні, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, а саме: від 16.01.2010 РН-0000003, від 23.01.2010 № РН - 0000014, від 27.01.2010 № РН - 0000015, від 30.01.2010 № РН - 0000016, від 01.02.2010 № РН - 0000027, від 02.02.2010 № РН - 0000028, від 24.02.2010 № РН - 0000038, від 25.02.2010 № РН - 0000039, від 27.02.2010 № РН - 0000040, від 08.04.2010 № РН - 0000076, від 08.04.2010 № РН - 0000075, від 09.04.2010 № РН - 0000077, від 18.05.2010 № РН - 00000105 (т. 1 а. с. 97, 109, 123, 135, 148, 161, 174, 187, 200, 213, 226, 239, 247).

Зазначений товар прийнято ТОВ «ЗЗКС» та оприбутковано на виробництво, що підтверджується прибутковими ордерами, а саме: від 16.01.2010 року № 33000000000090, від 23.01.2010 року № 33000000000276, від 27.01.2010 року № 33000000000352, від 30.01.2010 № 33000000000571, від 01.02.2010 № 33000000000944, від 02.02.2010 № 33000000000744, від 24.02.2010 № 33000000001111, від 25.02.2010 № 33000000001132, від 27.02.2010 № 33000000001372, від 08.04.2010 № 33000000002288, від 08.04.2010 № 33000000002289, від 09.04.2010 № 33000000002345, від 18.05.2010 № 33000000002906 (т. 1 а. с. 95, 108, 121, 134, 147, 160, 173, 186, 199, 212, 225, 238, 246).

Крім того, здійснення поставок товару підтверджується актами приймання брухту та відходів кольорових металів, а саме: від 16.01.2010 року, від 23.01.2010 року, від 27.01.2010, від 30.01.2010, від 01.02.2010 року, від 02.02.2010 року, від 24.02.2010, від 25,02.2010, від 27.02.2010, від 08.04.2010, від 08.04.2010, від 09.04.2010, від 18.05.2010 (т. 1 а. с. 97, 110, 123, 136, 149, 162, 175, 188, 201, 214, 227, 240, 248).

З матеріалів справи вбачається, між позивачем (Замовником) та ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (Перевізник) укладено Договір перевезення автомобільним транспортом від 01.04.2010 №64/1/10, за умовами якого Перевізник зобов'язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а саме: доставити ввірений Перевірнику вантаж до пункту призначення та видати його Замовнику, а Замовник зобов'язується оплатити вказаний за перевозку вантажу плату (т. 3 а. с. 127-128).

За умовами Договору транспортування товару здійснювалось транспортом TOB «ЗЗКС» та частково ТОВ «ЗЗКМ», в підтвердження цього до перевірки було надано товарно-транспортні накладні, а саме: від 16.01.2010, від 23.01.2010, від 27.01.2010, від 30.01.2010, від 01.02.2010, від 02.02.2010, від 24.02.2010, від 25.02.2010, від 27.02.2010, від 08.04.2010, від 08.04.2010, від 09.04.2010, від 18.05.2010 (т. 1 а. с. 101, 114, 127, 140, 153, 166, 179, 102, 205, 218, 231, 244, 252). Крім того, у ТОВ «ЗЗКС» наявні транспортні засоби, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а. с. 129-133).

Факт оплати поставлених товарів підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Атлон-Вир» (т. 2 а. с. 23 - 83).

На підтвердження факту придбання товарів позивачем, ТОВ «Атлон-Вир» видані податкові накладні, а саме: від 16.01.2010 № 4, від 23.01.2010 № 5, від 27.01.2010 року № 6, від 30.01.2010 року № 7, від 01.02.2010 № 35, від 02.02.2010 № 36, від 24.02.2010 № 259, від 25.02.2010 № 260, від 27.02.2010 № 261, від 08.04.2010 № 301, від 08.04.2010 № 302, від 09.04.2010 № 303, від 18.05.2010 № 339 (т. 1 а. с. 94, 107, 120, 133, 146, 159, 172, 185, 198, 211, 224, 237, 245).

Факт використання товару придбаного у ТОВ «Атлон-Вир» у господарській діяльності ТОВ «ЗЗКС» підтверджується виробничими звітами по виготовленню мідно-цинкових сплавів, мідно-цинкових труб, анодів та випискою з оборотно-сальдових відомостей щодо руху товару (т. 2 а. с. 1 - 16).

Наказом від 24.09.2010 №77 Директором Іскендеровим І.В., у зв'язку з підготовкою до складання фінансової звітності за 2010 рік призначена повна інвентаризація активів та зобов'язань балансу заводу: товарно-матеріальних цінностей, в тому числі запасів сировини, готової продукції на складах, в незавершеному виробництві станом на 01.10.2010; основних засобів, тому числі орендовані, нематеріальні активи, незавершеного будівництва, розрахунків з покупцями, постачальниками, іншими дебіторами та кредиторами станом на 01.11.2010; грошових коштів в касі, цінних паперів, бланків суворої звітності, фінансових вкладів станом на 01.01.2011 (т. 3 а. с. 119-120).

На початок проведення інвентаризації усі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здані в бухгалтерію, і цінності надані під відповідальність, оприбутковані, а ті що вибули - списані в видаток, що підтверджується Розписками від 01.10.2010 (т. 3 а. с. 122-126).

За результатами проведеної інвентаризації затверджений Протокол засідання інвентаризаційної комісії від 01.01.2011 б/н, в якому зазначено, що в результаті проведеної інвентаризації нестачі та надлишків не виявлено (т. 3 а. с. 121).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що виконання умов договору підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Судом встановлено, що ТОВ «Атлон-Вир» відповідно до Свідоцтва №100034307 зареєстроване як платник податку на додану вартість ДПІ у Центральному районі м. Києва (т. 2 а. с. 195). При цьому, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №121466 Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлон-Вир» зареєстроване 03.04.2007 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за адресою: 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 39, ідентифікаційний код 35066044 (т. 2 а. с. 198). Крім того, згідно Довідки АА №724055 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД-2010 ТОВ «Атлон-Вир» є: 46.77 - оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 38.32 - відновлення відсортованих відходів; 38.31 - демонтаж (розбирання) машин і устаткування (т. 2 а. с. 197). Водночас, відповідно до Довідки АА №259738 щодо ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» видами діяльності останнього за КВЕД є: 27.44.0 - виробництво міді; 27.42.0 - виробництво алюмінію; 31.30.0 - виробництво ізольованого проводу та кабелю; 40.30.0 - постачання пари та гарячої води; 45.21.1 - будівництво будівель; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту (т. 1 а. с. 20). Вказані документи підтверджують придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, що є необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що контролюючий орган має право визначити суму грошового зобов'язання протягом 1095 днів з моменту подання декларації чи уточнюючого розрахунку до податкової декларації, які безпосередньо впливають на сплату грошових зобов'язань по конкретним взаємовідносинам, оскільки в силу положень п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації Акту перевірки від 29.03.2011 №407/23-300/35066044 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атлон-Вир» (т. 2 а. с. 140-148), що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ТОВ «Атлон-Вир» не мало необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, оскільки в матеріалах справи наявні: акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 17.05.2010 (т. 2 а. с. 163); свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 03.02.2010 №005 (т. 2 а. с. 164); талон на проходження державного технічного огляду від 16.12.2009 №Т2038МК (т. 2 а. с. 165); дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №49.10.48-37.10.0/51.57.0 виданий ТОВ «Атлон-Вир» виданий Територіальним управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області (т. 2 а. с. 194); дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки №123.07.48.37.10.0/51.57.0 виданий Територіальним управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області (т. 2 а. с. 193); договір оренди приміщень від 20.04.2007 №12/2007 (т. 2 а. с. 186); акт приймання-передачі нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Млинова, 21 від 19.06.2007 б/н (т. 2 а. с. 188); акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов від 02.02.2009 б/н (т. 2 а. с. 189); акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов від 30.07.2010 б/н (т. 2 а. с. 190); акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов від 20.05.2011 б/н (т. 2 а. с. 191); Ліцензія Серії АВ № 345437 Міністерства промислової політики України за видом господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту кольорових металів (т. 2 а. с. 192); акт про проходження брухту чорних та кольорових металів від 16.01.2010, від 23.01.2010, від 27.01.2010, від 30.01.2010, від 01.02.2010, від 02.02.2010, від 24.02.2010, від 25.02.2010, від 27.02.2010, від 08.04.2010, від 08.04.2010, від 09.04.2010, від 18.05.2010 (т. 1 а. с. 98, 111, 124, 137, 150, 161, 176, 189, 202, 215, 228, 241, 249); податкова декларація з податку на додану вартість від 16.06.2010, від 18.05.2010, від 03.02.2010, від 10.02.2010, (т. 2 а. с. 149-150, 152-153, 156-157, 159-160); витяг з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року, за березень 2010 року, травень 2010 року, за липень 2010 року (т. 2 а. с. 199-202). Окрім того, контрагент позивача - ТОВ «Атлон-Вир» зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100034307 (т. 2 а. с. 195) та згідно довідки про взяття на облік платника податків узятий на облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (т. 2 а. с. 196).

Згідно з пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару. Окремі недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як зазначено у пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року № 619-XIV спеціалізовані підприємства (суб'єкти господарювання всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року № 619-XIV ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам.

Пунктом 4.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 року № 183 передбачено: на території спеціалізованого підприємства, на якій буде здійснюватися господарська діяльність із заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів, повинні бути: виробничі приміщення або криті приміщення для зберігання металобрухту; брухтопереробне обладнання: пакетувальний прес (із зусиллям остаточного пресування не менше ніж 50 кН) або механічні чи гідравлічні ножиці (з потужністю електропривода не менше ніж 5 кВт), або спеціальне обладнання з подрібнення, сортування чи вилучення кольорового металобрухту; вантажопідйомне обладнання вантажопідйомністю не менше ніж 500 кг, яке пройшло технічний огляд в установленому законодавством порядку; ваги з діапазоном зважування не менше ніж 500 кг, які зареєстровані та повірені в установленому законодавством порядку; тара або відсіки для відокремленого зберігання металобрухту відповідно до вимог ДСТУ 3211 (ГОСТ 1639); вимірювальний засіб, що забезпечує проведення радіаційного контролю і повірений в установленому законодавством порядку.

Спеціалізовані підприємства, які здійснюють заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, повинні мати у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне, вантажопідйомне обладнання, що не може одночасно передаватись у використання іншому суб'єкту господарювання для здійснення заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів на підставі будь-яких цивільно-правових договорів.

Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про металобрухт» суб'єкти господарювання, які здійснюють заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту, повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне устаткування, засоби екологічної безпеки.

Відповідно до ст. 13 України «Про металобрухт» місцеві державні адміністрації у здійсненні операцій з металобрухтом: складають акт обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам цього Закону на територіях відповідних адміністративних одиниць; здійснюють контроль за додержанням спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами встановлених умов та правил здійснення операцій з металобрухтом; виявляють порушення вимог цього Закону спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами на територіях відповідних адміністративних одиниць.

Таким чином, згідно вимог Закону України «Про металобрухт» відповідна ліцензія видається при наявності у підприємства промислової площадки, приймального пункту, виробничих приміщень, кваліфікованого персоналу, спеціального обладнання (вантажопідйомне обладнання, ваги, тара, вимірювальні засоби та інше). Контроль за такою діяльністю здійснює органи центральної влади та місцевої державної адміністрації.

Аналіз наведених норм у їх сукупності з обставинами справи свідчать на користь висновку про наявність відповідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, які використовувались ТОВ «Атлон-Вир» у власній господарській діяльності.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагента позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Окрім того, суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відтак висновки контролюючого органу щодо відсутності господарських операцій між контрагентами позивача та іншими підприємствами не можуть бути належним доказом відсутності операцій між позивачем та його контрагентом.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних відносин між позивачем, ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» та ТОВ «Атлон-Вир». Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемними сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом зазначеної норми відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичними обставинам.

Окрім того, слід відзначити, що для забезпечення своєї господарської діяльності юридичні особи вправі укладати договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права й обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби №0000052900 від 28.05.2013.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби №0000042900 від 28.05.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова