Постанова

від 17.10.2013 по справі 810/5115/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року 810/5115/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 14 год. 50 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевинд" до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Бейдевинд" до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013року №0000222203, №0000232203, №0000242203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейдевинд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами даної перевірки був складений Акт від 03.06.2013 року № 729/22- 01/37397698 (далі за текстом - Акт перевірки), відповідно до якого посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

- п.5.1., пп. 5.3.9. п.5.3., п. 5.10 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 280 860,00 грн., в том числі за 1 квартал 2011 року на суму 280 860,00 грн.

- п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1661969,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 1661969,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на загальну суму 589,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 589,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000222203 від 29.07.2013 року, №0000232203 від 29.07.2013 року та №0000242203 від 29.07.2013 року.

Позивач вважає, що висновки, викладені в Акті перевірки є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а вищевказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасування, тому звернувся з даним позовом до суду.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони неодноразово були повідомлені належним чином.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судовому засіданні представник позивача Похилько О.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, відмовилась від відшкодування судових витрат у сумі 2294 грн., просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000222203 від 29.07.2013 року, №0000232203 від 29.07.2013 року та №0000242203 від 29.07.2013 року, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях до позову.

Податковий орган явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, заперечень на позов не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За даних обставин, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами і доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейдевинд" є юридичною особою, що зареєстрована 13.12.2010 року Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13561020000001308, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №245585.

Позивач, також, зареєстрований як платник податку на додану вартість і має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 373976910304, відповідно до Свідоцтва від 31 грудня 2010 року №100317509.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

З 20.05.2013 року по 28.05.2013 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі направлень від 18.05.2013 року №282, від 18.05.2013 року №283 та Наказу Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 18.05.2013 року №310 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейдевинд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами даної перевірки був складений Акт від 03.06.2013 року № 729/22- 01/37397698 "Про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙДЕВИНД» (код 37397698) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року".

Під час перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

- п.5.1., пп. 5.3.9. п.5.3, п. 5.10 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 280860,00 грн., в том числі за 1 квартал 2011 року на суму 280860,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі, також ПК України) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1661969,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 1661969,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на загальну суму 589,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 589,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року:

№0000222203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280861 грн., з яких: 280860рн. - за основним платежем; 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000232203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1661970грн., з яких: 1661969 грн. - за основним платежем; 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000242203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 589,00 грн. за березень 2011 року.

Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000232203 від 29.07.2013 року, став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1661969,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 1 661969,00 грн.

Як зазначено в п. 3.2.2 Акту перевірки , за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року ТОВ «Бейдевинд» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 8498292 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року встановлено його завищення на загальну суму 1662558грн., в тому числі по періодам: за лютий 2011 року в сумі 220266грн. за березень 2011 року в сумі 1442292 грн.

В обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1440 282,00 грн. відповідач посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем Декларацію з ПДВ за березень 2011 року подано до ДПІ у вересні 2011 року без Додатку № 5. Додаток № 5 до ДПІ було подано у вересні 2012 року (9059042820 від 27.09.2012 року) та задекларовано податковий кредит у сумі 1440282,00 грн. згідно податкових накладних понад 365 календарних днів.

Проте, даний висновками відповідача є протиправним у зв'язку з наступним.

У відповідності до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 ПК у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податковий кредит за березень місяць 2011 року позивачем було задекларовано 14.09.2011 року шляхом подання Податкової декларації з податку на додану вартість за березень місяць 2011 року (рядок 17), отримання якої підтверджується Квитанцією № 1 від 15.05.2011 року та Квитанцією № 2 від 15.09.2011 року.

При цьому, Додаток № 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за березень місяць 2011 року, на відсутність якого посилається відповідач, позивачем було подано 12.09.2011 року. Отримання відповідачем такого Додатку № 5 підтверджується Квитанцією № 2 від 12.09.2011 року.

Таким чином, посилання відповідача на те, що Декларація з ПДВ за березень 2011 року подано до ДПІ у вересні 2011 року без Додатку № 5 не відповідає дійсності та спростовується доказами, доданими до позовної заяви.

Відповідач також, зазначає, що в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «ВАЛПЕКС» та ПП «ЛАБ» не підтверджено факт поставки товарів, які згідно первинних документів було придбано позивачем у лютому-березні 2011 року, що на думку відповідача, свідчить про безтоварний характер проведених операцій.

Вказані висновки є неправомірними у зв'язку з наступним.

Приватне підприємство «ЛАБ» зареєстроване як юридична особа 13.07.2007 року , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АГ №440557.

01.02.2011року між ТОВ «Бейдевинд» та ПП «ЛАБ» було укладено Договір № 773.

Відповідно до п.1.1. Договору № 773 ПП «ЛАБ» зобов'язується поставити товар, а ТОВ «Бейдевинд» прийняти його у відповідності з накладними, що є невід'ємними частинами договору.

Доказом підтвердження поставки товару по Договору № 773 є видаткові накладні, а саме: видаткова накладна № 10 від 02.02.2011 року; видаткова накладна № 31 від 07.02.2011 року; видаткова накладна № 37 від 08.02.2011 року; видаткова накладна № 41 від 09.02.2011 року; видаткова накладна № 72 від 14.02.2011 року; видаткова накладна № 77 від 15.02.2011 року; видаткова накладна № 80 від 16.02.2011 року; видаткова накладна № 90 від 21.02.2011 року; видаткова накладна № 96 від 22.02.2011 року; видаткова накладна № 98 від 23.02.2011 року; видаткова накладна № 110 від 28.02.2011 року.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, із змінами та доповненнями (надалі Закон № 996-XIV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 також зазначено наступне: «Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.»

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (надалі Положення №168/704).

Первинні документи, як встановлено підпунктом 2.1 пункту 2 Положення №168/704, - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення №168/704 та статтею 9 Закону №996- ХІУ, визначено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даними нормами, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документ, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вище видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «Бейдевинд» з ПП «ЛАБ» за Договором № 773, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення N 168/704, є первинними документами.

Доказів того, що вказані видаткові накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідач в Акті перевірки не навів та в ході судового розгляду справи не надав.

Крім того, подані позивачем видаткові та податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти ( які наявні в матеріалах справи) є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законодавством обов'язкові реквізити, що не спростовується висновками Акту перевірки .

У відповідності до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8. статі 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ПП «ЛАБ» було видано позивачу, у зв'язку з постачанням товарів останньому за Договором №773, податкові накладні: № 10 від 02.02.2011 року; № 31 від 07.02.2011 року; № 37 від 08.02.2011 року; № 41 від 09.02.2011 року; № 72 від 14.02.2011 року; №77 від 15.02.2011 року; № 80 від 16.02.2011 року; № 90 від 21.02.2011 року; № 96 від 22.02.2011 року; № 98 від 23.02.2011 року;110 від 28.02.2011 року.

При цьому, ПП «ЛАБ» мало право на складання наведених вище податкових накладних, оскільки було зареєстроване як платник податку.

На підставі вище вказаних накладних у позивача виникло право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту в лютому - березні 2011 року суму ПДВ, вказану в податкових накладних № 10 від 02.02.2011 року, № 31 від 07.02.2011 року, № 37 від 08.02.2011 року, № 41 від 09.02.2011 року, № 72 від 14.02.2011 року , № 77 від 15.02.2011 року, № 80 від 16.02.2011 року, № 90 від 21.02.2011 року, № 96 від 22.02.2011 року, №98 від 23.02.2011 року, №110 від 28.02.2011 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ВАЛПЕКС» суд зазначає наступне.

ТОВ «ВАЛПЕКС» зареєстровано як юридичну особу 23.10.1998 року, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АГ №440555.

01.02.2011року між ТОВ «Бейдевинд» та ТОВ «ВАЛПЕКС» було укладено Договір №82. У відповідності до п. 1.1. Договору ТОВ «ВАЛПЕКС» зобов'язується поставити товар, а позивач прийняти його у відповідності з накладними, що є невід'ємними частинами договору.

Доказом підтвердження поставки товару по Договору № 82 є накладні, а саме: транспортна накладна № 1222 від 08.02.2011 року; транспортна накладна № 1556 від 16.02.2011 року; транспортна накладна № 1813 від 23.02.2011 року; транспортна накладна №1990 від 01.03.2011 року; транспортна накладна № 2521 від 01.03.2011 року; транспортна накладна № 2723 від 01.03.2011 року.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.99 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вказані вище видаткові накладні по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ВАЛПЕКС» за Договором № 82, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення N 168/704, є первинними документами. Доказів того, що вказані видаткові накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними Відповідач в Акті перевірки не навів.

У відповідності до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8. статі 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ТОВ «ВАЛПЕКС» було видано позивачу, у зв'язку з постачанням товарів останньому за Договором № 82, податкові накладні: № 0001051 від 08.02.2011 року; № 0001313 від 16.02.2011 року; № 0001593 від 23.02.2011 року; №0001705 від 01.03.2011 року; № 0002257 від 01.03.2011 року; №0002418 від 01.03.2011 року.

При цьому, ТОВ «ВАЛПЕКС» мало право на складання наведених вище податкових накладних, оскільки було зареєстроване як платник податку, що підтверджується Свідоцтвом № 14269657 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На підставі вище вказаних накладних у позивача виникло право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 00000375 від 01.03.2011 року, № 00000376 від 01.03.2011 року, № 00000463 від 02.03.2011року, № 00000464 від 02.03.2011 року, № 00000465 від 02.03.2011 року, № 00000466 від 02.03.2011 року позивачем частково було повернуто TOB «BAЛTEKC» товар, отриманий на підставі Договору № 82, на загальну суму 41623,23 грн. (в тому числі ПДВ) та відповідно зменшено податковий кредит.

Таким чином. позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту в лютому - березні 2011 року суму ПДВ, а саме 10081,23 грн., вказану в податкових накладних № 0001051 від 08.02.2011 року, № 0001313 від 16.02.2011 року, № 0001593 від 23.02.2011 року, № 0001705 від 01.03.2011 року, № 0002257 від 01.03.2011 року, № 0002418 від 01.03.2011 року (за мінусом коригувань кількісних та якісних показників до таких податкових накладних).

Також, абзацом 2 пункту 2 Листа ВАСУ № 742/11/13-11 передбачено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Таким чином, позивач при отриманні товарів від ПП «ЛАБ» за Договором № 773 та ТОВ «ВАЛПЕКС» за Договором № 82 мав право на формування податкового кредиту, оскільки жодного дефекту у правовому статусі ПП «ЛАБ» та ТОВ «ВАЛПЕКС» не було; наявна була реєстрація ПП «ЛАБ» та ТОВ «ВАЛПЕКС» як платників податку на додану вартість; була відсутня будь-яка оприлюднена інформація щодо анульованого свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «ЛАБ» та ТОВ «ВАЛПЕКС», при чому, у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основних видом діяльності ТОВ «ВАЛПЕКС» була не спеціалізова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та (Довідка № 4037/2005 з ЄДРПОУ), а одним з видів діяльності ПП «ЛАБ» є оптова торгівля іншими продуктами харчування.

За таких умов, позивач, з'ясував всю можливу доступну та необхідну інформацію про своїх контрагентів, яка не мала ніяких дефектів у їх правовому стані, що дало можливість укладення з ПП «ЛАБ» Договору № 773 та ТОВ «ВАЛПЕКС» Договору № 82 з метою постачання товару.

При цьому, в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Листом ВАСУ № 742/11/13-11 передбачено, що перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Наявність господарської мети при укладенні Позивачем з ПП «ЛАБ» Договору № 773 та з ТОВ «ВАЛПЕКС» Договору № 82 є Довідка АА № 362621 з ЄДРПОУ, у відповідності до якої видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема:

52.11.0. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

52.12.0. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Таким чином, з огляду на види господарської діяльності, якими займається позивач, останнім було замовлено у ПП «ЛАБ» та ТОВ «ВАЛПЕКС» товар з метою використання його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

З огляду на вище викладене, у позивача була мета використання товару, отриманого за Договором № 773 та Договором № 82, у його господарській діяльності.

Щодо правовідносини з ТОВ «КОРВЕТ-ТМ» суд зазначає наступне.

На сторінках 12, 13, 90 та 91 Акту перевірки відповідач також стверджує, що позивачем не проведено корегування в податковому обліку по послугах оренди приміщень за лютий 2011 року на 62 793,57 грн., що призвело до заниження податкового кредиту податковий на загальну суму 62 794,00 грн.

Суд не погоджується з такими твердження відповідача, виходячи з наступного.

28.12.2010 року між ТОВ «КОРВЕТ-ТМ» (Орендодавець) та ТОВ «Бейдевинд» (Орендар) було укладено Договір оренди № 28/12/2010-КБ (далі - Договір № 28/12/2010-КБ).

Пунктом 1.1. Договору № 28/12/2010-КБ встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нежилу площу (далі орендовану) площу, яка знаходиться на 1 (першому) та 2 (другому) поверхах нежитлового будинку Торгівельно-офісного центру за адресою: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, літ. А.

Загальна площа орендованого приміщення складає 3480,00 грн. кв.м., з яких 2590 кв.м. - для здійснення торгівельної діяльності та 890,00 кв.м. - під складські приміщення.

Розмір орендної плати становить 42,00 грн., в тому числі ПДВ за 1 кв.м.

Строк дії Договору № 28/12/2010-КБ: до 27.11.2013 року.

Згідно Угоди про зміни та доповнення № 1 від 28.01.2011 року сторонами змінено загальну площу орендованого приміщення на 9220,70 кв.м, з яких 8330,70 кв.м. - для здійснення торгівельної діяльності та 890,00 кв.м. - під складські приміщення.

Згідно Угоди про зміни та доповнення від 01.03.2011 року сторонами змінено загальну площу орендованого приміщення на 100,00 кв.м.

Відповідно до Угоди про розірвання від 30.04.2011 року Договір оренди № 28/12/2010-КБ з 30.04.2011 року.

Доказом підтвердження оренди приміщень за Договором оренди № 28/12/2010-КБ в лютому 2011року є Акт № ОУ-0000134 здачі-приймання робіт (надання послуг), який підтверджує той факт, що позивач в лютому 2011 року орендував приміщення.

Загальна вартість оренди приміщення за Договором оренди № 28/12/2010-КБ в лютому 2011 року становить 312 224,50 грн. без ПДВ.

ТОВ «КОРВЕТ-ТМ» було видано позивачу, у зв'язку з орендою приміщень останнім за Договором оренди № 28/12/2010-КБ в лютому 2011 року, податкові накладні № 21 від 11.02.2011 року та № 76 від 28.02.2011 року.

На підставі податкових накладних № 21 від 11.02.2011 року та № 76 від 28.02.2011 року у позивача виникло право на формування податкового кредиту у зв'язку з орендою приміщень за Договором оренди № 28/12/2010-КБ у лютому 2011 року.

Отже, податкове повідомлення - рішення №0000232203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1661970грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно висновку відповідача про заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 280860,00 грн. за І квартал 2011 року, який став підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №0000222203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280861 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Витрати позивача по взаємовідносинах з ПП «ЛАБ» по Договору № 773 підтверджуються наступними документи: видаткова накладна № 10 від 02.02.2011 року; видаткова накладна № 31 від 07.02.2011 року; видаткова накладна № 37 від 08.02.2011 року; видаткова накладна № 41 від 09.02.2011 року; видаткова накладна № 72 від 14.02.2011 року; видаткова накладна № 77 від 15.02.2011 року; видаткова накладна № 80 від 16.02.2011 року; видаткова накладна № 90 від 21.02.2011 року; видаткова накладна № 96 від 22.02.2011 року; видаткова накладна № 98 від 23.02.2011 року; видаткова накладна № 110 від 28.02.2011 року.

Витрати позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ВАЛПЕКС» по Договору № 82 підтверджуються наступними документами: транспортна накладна № 1222 від 08.02.2011 року; транспортна накладна № 1556 від 16.02.2011 року; транспортна накладна № 1813 від 23.02.2011 року; транспортна накладна № 1990 від 01.03.2011 року; транспортна накладна № 2521 від 01.03.2011 року; транспортна накладна № 2723 від 01.03.2011 року.

Витрати позивача по взаємовідносинах з TOB «КОРВЕТ-ТМ» за Договором оренди № 28/12/2010-КБ в лютому 2011 року підтверджуються Актом № ОУ-0000134 здачі-приймання робіт (надання послуг).

Враховуючи той факт, що позивач в періоді, який перевірявся займався, зокрема, такими видами діяльності як роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, то придбання товарів за Договорами № 773 та № 82 здійснювалося з метою використання його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Стосовно віднесення до валових витрат вартості послуг за Договором оренди № 28/12/2010-КБ за лютий 2011 року, суд зазначає, що у відповідності до умов такого договору, позивачем було взято у користування орендовану площу для здійснення торгівельної діяльності та під складські приміщення. Таким чином, беручи до уваги те, що Позивач, зокрема, в лютому 2011 року займався торгівельною діяльністю, то Позивач правомірно відніс до валових витрат вартість оренди приміщень за Договором оренди № 28/12/2010-КБ в лютому 2011 року.

З огляду на зазначене, а також, з врахуванням того факту, що вище вказані витрати здійснювались позивачем як компенсація вартості товарів та послуг, які придбавались Позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, то висновок контролюючого органу про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат за І квартал 2011 року 280860,00 грн. не відповідає фактичним обставинам та спростовується зазначеним вище.

Таким чином, податкове повідомлення рішення №0000232203 від 29.07.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000242203 від 29.07.2013 року став висновок відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на загальну суму 589,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 589,00 грн.

Вказаний висновок відповідача є протиправним у зв'язку з наступним.

Пунктом 200.3. статті 200 ПК України (в редакції від 23.02.2011 року) встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З зазначеного вище вбачається про відсутність допущених порушень податкового законодавства, що відображені в п.3.2.2. розділу 3 Акту, а тому позивач правомірно вказав залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на загальну суму 589,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 589,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, господарська діяльність здійснювалась позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства , зокрема, з питань оподаткування.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятий ним спірних податкових повідомлень - рішень, як і письмових заперечень на позов відповідач суду не надав.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв, від відшкодування судових витрат представник позивача відмовилась. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевинд" до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.07.2013року №0000222203, №0000232203, №0000242203.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 жовтня 2013 р.