Постанова

від 23.10.2013 по справі 2а-618/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 9104/40938/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

за участі секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-618/10/0970 за позовом Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСУ- Карпати» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід - Навігатор» про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою в сумі 2189024,52 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

23.02.2010 року Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області звернувся до суду з адміністративним позовом до ТзОВ «МСУ- Карпати» та ТзОВ «Захід - Навігатор», в якому просить стягнути в дохід держави кошти, отримані за нікчемною угодою, застосувавши до відповідачів наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнути з ТзОВ «Захід - Навігатор» на користь ТзОВ «МСУ- Карпати» 2 189 024,52 грн.; стягнути з ТзОВ «МСУ- Карпати» в дохід держави 2 189 024,52 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між відповідачами договір, не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним, що тягне застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України. Такий висновок обґрунтовується обставинами викладеним в акті про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «МСУ- Карпати» від 14.01.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2008 року по 30.09.2008 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року в задоволенні позову - відмовлено.

Позивач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що між відповідачами 10.10.2008 року було укладено договір купівлі-продажу. На виконання умов договору ТзОВ «Захід - Навігатор» було виписано накладні від 16.10.2008 року. Однак, директором ТзОВ «Захід - Навігатор» ОСОБА_2 ніяких фінансово-господарських документів не підписувались. Згідно висновку спеціаліста Служби Безпеки України від 26.08.2009 року №16-ДПА підписи від імені директора ОСОБА_2 на податкових і видаткових накладних, виписаних від імені ТзОВ «Захід - Навігатор» виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Оскільки посадовими особами контрагентів позивача не підписувалися податкові та видаткові накладні, що підтверджуються як поясненнями посадових осіб контрагентів, так і висновками спеціаліста СБУ, то вказані документи не є належним чином оформлені, а відповідно не можуть підтверджувати понесення витрат в процесі здійснення господарської діяльності. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Судовими органами в рішеннях підтверджено факт нікчемності та встановлено протиправний умисел у сторін правочину. При цьому судом не враховано те, що відповідні наслідки в податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а здійснювані таким платником господарські операції та відповідне їх відображення в складі валових витрат та податкового кредиту за наслідками декларування у відповідних податкових періодах. Крім того, судом не взято до уваги норми ст.. 258 Цивільного кодексу України, а саме: - п.1 ст. 258, згідно якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; - п.4 ст. 258 (в редакції чинній як на момент укладення договору між сторонами та на момент звернення ОДПІ до суду), згідно якої позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

В судовому засіданні прокурор надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2010 року працівниками Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «МСУ- Карпати» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2008 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт від 14.01.2010 року за №19/231/36092398.

Встановлено, що 10.10.2008 року між ТзОВ «МСУ- Карпати» та ТзОВ «Захід - Навігатор» був укладений договір купівлі-продажу. За умовами даного договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити комплект моста САРМ, елементи мосту МІК-П, згідно видаткової накладеної на загальну суму 2 189 024,52 грн., в тому числі ПДВ 364837,42 грн..

За результатами здійснених господарських операцій ТзОВ «Захід - Навігатор» видано відповідні податкові та видаткові накладні.

В ході проведення згаданої перевірки ТзОВ «МСУ- Карпати» встановлено порушення, а саме:

1) п.5.1. пп.5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.3. та пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, платником занижено податок на прибуток всього в сумі 544554 грн. в т.ч. за IV квартал 2008 року - 544 554 грн.;

2) пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2. пп.7.4.1 пп. 7.4.5. п. 7.4 пп. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року з послідуючими змінами та доповненнями, в результаті чого завищено значення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 139 882 грн. та заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість на загальну суму 387 903 грн.;

3) ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснення ТзОВ «МСУ- Карпати», які мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону.

Враховуючи дані порушення, Долинською ОДПІ зроблено висновок, що оскільки не можливо встановити реальність господарських операцій (не підтверджується час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів) договір купівлі-продажу від 10.10.2008 року укладений між ТзОВ «МСУ- Карпати» та ТзОВ «Захід - Навігатор» є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначений договір відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемним і в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вказаний висновок Долинської ОДПІ є обґрунтованим і правомірним з наступних підстав.

Контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», покладено на податкову інспекцію.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своєї компетенції та у встановленому законами порядку мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Так, частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні санкції встановлені й статтею 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Проте, слід зазначити, що на відміну від положень статті 208 Господарського кодексу України, у відповідності до змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, обов'язковою умовою застосування наслідків укладення правочину вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є визнання його недійсним судом.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них. Такий умисел виникає при укладенні договору або в момент виконання такого договору, а не в момент здійснення розрахунку.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, недійсність укладеної угоди, встановлена судовими рішеннями, а саме постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі №2а-407/10/0970 за позовом ТзОВ «МСУ-Карпати» до Долинської ОДПІ про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень - в позові відмовлено.

Крім того, ч.4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Зокрема, постанова Долинського районного суду від 03 жовтня 2011 року у справі №1-24/2011 за обвинуваченням ОСОБА_3 директора ТзОВ «МСУ-Карпати» визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Таким чином, судовими органами в рішеннях підтверджено факт нікчемності та встановлено протиправний умисел у сторін правочину.

Згідно з вимогами вищенаведених норм Цивільного та Господарського кодексів України передбачені ними санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Суд приходить до висновку, що вищезазначений договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Враховуючи вищенаведене, укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача і застосування до відповідачів наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнення з ТзОВ «Захід - Навігатор» на користь ТзОВ «МСУ- Карпати» суми в розмірі 2 189 024,52 грн. та стягнення з ТзОВ «МСУ- Карпати» в дохід держави суми 2 189 024,52 грн..

Крім того, слід зазначити, що у судовому засіданні надійшло клопотання від позивача Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про заміну сторони її правонаступником Долинською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів Івано-Франківській області. Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою позов задоволити.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Івано-Франківській області, заступника прокурора Івано-Франківської області - задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-618/10/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Івано-Франківській області про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою в сумі 2 189 024,52 грн., - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід - Навігатор» (ЄДРПОУ 36069439, р\р 26006682031 в ФКД ВАТ «Інпромбанк», МФО 322863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСУ - Карпати» (ЄДРПОУ 36092398, р\р 26003048702980 в КБ «Фінанси та кредит», МФО 336235) 2 189 024,52 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСУ - Карпати» в дохід держави 2 189 024,52 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук