Рішення

від 15.10.2013 по справі 925/1215/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 925/1215/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Комзюк О.Л. за участю представників сторін: позивача - Худолій В.М. за довіреністю, відповідача - Гвоздь А.В. директор, Овчаренко О.Ф. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом підприємства об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м.Черкаси до приватного підприємства "Спецзахист-АСПС", м.Черкаси про розірвання договору та стягнення 311252,67 грн., -

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Черкаської області підприємство об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (позивач) звернулося з позовною заявою , у якій просить стягнути з приватного підприємства "Спецзахист-АСПС" (відповідач) 311252,67 грн., у тому числі: 191286 грн. збитків, завданих невиконанням Договору №13-04-10М від 26.04.2010 року на проведення робіт по монтажу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення (далі вживається - Договір) та 119966,67 грн. договірної пені за прострочення виконання зобов'язань з виконання робіт.

Позовні вимоги мотивовані наступним: на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу 191286 грн.; відповідач не здійснив жодних дій, направлених на виконання зобов'язань по Договору, хоча строк їх виконання закінчився 20.11.2010 року; відповідач ігнорує вимоги позивача виконати договірні зобов'язання, при цьому вимагає попередньої оплати, яка не передбачена договором; відповідач надав на підписання акт виконаних робіт за липень 2010 року, який підписаний позивачем без перевірки фактичного виконання, зазначених у ньому робіт; вимога позивача надати докази закупівлі відповідачем вказаних у акті матеріалів та обладнання, залишені ним без відповіді; виконання робіт, передбачених Договором, втратило для позивача інтерес, що відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України дає позивачу право відмовитись від виконання боржником зобов'язань та вимагати відшкодування збитків. Згідно умов Договору відповідач повинен сплатити пеню від суми невиконаного зобов'язання, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання робіт з 21 липня 2012 року по 21 липня 2013 року; період прострочення, за який нарахована пеня, взятий з врахуванням, встановленої п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України (скорочено - ЦК України) спеціальної позовної давності один рік.

14 жовтня 2013 року представником позивача подані додаткові позовні вимоги, у яких позивач просить розірвати договір № 13-04-10М від 26.04.2010 , мотивуючи тим, що в ході розгляду справи виникла потреба доповнити позовні вимоги, суть яких полягає в наступному: оскільки відповідачем допущене істотне порушення умов договору, що виразилося у порушенні строків виконання підрядних робіт, відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України такі обставини є підставою для розірвання Договору. У відповідності до п.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона має право вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зазначена заява представника позивача відповідає його процесуальному праву, передбаченому ст.22 ГПК України, прийнята господарським судом до розгляду, як збільшення позовних вимог.

У письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього відповідач позовні вимоги не визнав, просить відмовити у позові повністю, мотивуючи наступним: згідно умов Договору позивач повинен був сплачувати щомісячно суму, передбачену графіком виконання монтажних робіт, який є невід'ємною частиною Договору, всього вартість робіт становить 765141,60 грн.; позивач оплатив по графіку 191286,00 грн. за два місяці, на цю суму відповідач виконав роботи, які прийняті позивачем, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами; оскільки позивач припинив платежі згідно графіку, відповідач не мав можливості виконувати підрядні роботи, а тому з його боку відсутні порушення умов Договору; договір не припинений, відповідач має відповідні ліцензії, спроможний завершити роботи за умови їх фінансування; позивач не надав обґрунтувань нанесення йому збитків з вини відповідача; нарахування пені вважає безпідставним, в силу того, що відповідач правомірно зупинив виконання робіт; окрім цього, нарахування пені здійснено з пропущенням, встановленої ст.258 ЦК України, спеціальної позовної давності в один рік, наслідки спливу якої просить застосувати; додаткові позовні вимоги вважає заявою про зміну предмета позову, тому така заява позивачем могла бути подана лише до початку розгляду справи по суті, а не під час її розгляду.

Згідно зі ст.77 ГПК України за клопотанням представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку із необхідністю подання сторонами нових доказів та проведення переговорів щодо виниклого спору.

Ухвалою господарського суду від 19 вересня 2013 року, згідно ст.ст.22, 69 ГПК України за клопотанням відповідача, строк вирішення спору продовжений на 15 днів, до 15 жовтня 2013 року.

Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14 до 15 жовтня 2013 року.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги , просив позов задовольнити повністю, розірвати договір та стягнути збитки в сумі 191286,00 грн., які становлять витрати позивача на виконання робіт, що не виконані, а також пеню за прострочення виконання робіт, спростовуючи доводи відповідача, доказував, що по відповідач неправильно розуміє зміст Договору, яким передбачено, що відповідач повинен був виконати роботи повністю і тільки після передачі предмету Договору вправі вимагати їх оплати, у встановлений договором строк відповідач роботи не виконав, порушення умов Договору є істотним, тому позивач вправі розірвати Договір і вимагати відшкодування збитків, при цьому послався на постанову Вищого господарського суду України від 22 червня 2010 року у справі № 06/37-80, як практику вирішення господарськими судами аналогічних спорів;

- представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили у позові відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього, спростовуючи доводи позивача, доказували, що відповідач приступив до виконання робіт, на суму, яку сплатив позивач, відповідач закупив необхідні матеріали, та частково виконав монтаж "системи", роботи передав і позивач їх прийняв, відповідач не завершив роботи на об'єкті з вини позивача, оскільки останній, в порушення умов Договору, припинив фінансування робіт; відповідач готовий завершити роботу, що пропонував позивачу до подання позову і в процесі вирішення спору, але позивач відмовився від завершення роботи і її оплати, отже відсутня вина відповідача у тому, що монтаж "системи" не завершений, вважають, що позивач не має права на односторонню відмову від зобов'язань по договору, оскільки прострочення виконання з боку відповідача відсутнє, в силу відмови позивача від проведення оплати згідно графіку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Підприємство об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (позивач) є правонаступником усіх прав і обов'язків Виробничо комерційного підприємства "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", його Статут затверджений Радою Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (протокол №2 від 07 травня 2013 року).

Приватне підприємство "Спецзахист-АСПС" (відповідач) являється корпоративним підприємством, до нього перейшли усі майнові права і обов'язки приватного підприємства "РОМІАН". Статут приватного підприємства "Спецзахист-АСПС" затверджений загальними зборами засновників 11.10.2007 року (протокол №2). Підприємство має ліцензію №365542, серії АВ зі стром дії з 20.12.2007 по 20.12.2012 року на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, протипожежного стану об'єктів, видана Державним департаментом пожежної безпеки МНС України на підставі рішення від 20.12.2007 року №1292/3092/2007; нова ліцензія - серії АД №036813 на надання послуг протипожежного призначення, строк необмежений.

26 квітня 2010 року між приватним підприємством "Спецзахист-АСПС" (виконавець за договором, відповідач у справі) та Виробничо-комерційним підприємством "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (замовник за договором, правонаступником якого став позивач) укладений договір № 13-04-10 М на проведення робіт по монтажу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення (далі вживається - Договір).

Договір підписаний: від виконавця - його директором Гвоздь А.В., від замовника - його директором - Каленчук А.П.

Предметом Договору, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, зазначено: замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання обов'язків по монтажу комплексу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення (в подальшому вживається -"системи") на об'єкті за адресою: вул. Смілянська, 159/3 в м. Черкаси. Виконавець виконує згідно з цим договором наступні роботи: постачання обладнання та матеріалів "системи"; електромонтаж "системи" (розділ 1 Договору).

Договір містить наступні основні умови:

- загальна вартість обладнання та матеріалів, електромонтажних робіт визначається договором та договірною ціною (кошторисом) "системи", які є невід'ємною частиною договору та складає: 765141,60 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 127523,60 грн. (п. 3.1. Договору);

- оплата робіт відповідно до пункту 1.2 дійсного договору проводиться замовником поетапно, згідно графіку виконання монтажних робіт та договірної ціни (кошторису) до договору на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.3 Договору);

- виконавець зобов'язується виконати всі роботи, передбачені пунктом 1.2 договору, в строк до 20 листопада 2010 року, при виконанні замовником п. 3.3 договору (п. 4.1. Договору);

- після підписання замовником акту прийому в експлуатацію, виконавець здає "системи" представнику ГУ МНС України в Черкаській області (п.4.6 Договору);

- після виконання замовником пункту 3.1 Договору виконавець надає замовнику акт прийняття "системи" в експлуатацію за підписом представника ГУ МНС України в Черкаській області (п.4.7 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Договору виконавець та замовник несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством (п.5.1 Договору);

- у випадку порушення виконавцем строку виконання робіт, він сплачує пеню за кожний день прострочення виконання зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми, вказаної у п.3.1 Договору (п.5.2 Договору);

- у випадку одностороннього розірвання Договору, сторона, яка розірвала Договір, сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від договірної вартості робіт (п.5.4 Договору);

- дійсний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 8.1 Договору).

На виконання монтажних робіт і здачі в експлуатацію "системи" на об'єкті за адресою: вул. Смілянська, 159/3 в м. Черкаси виконавцем (відповідач) складений графік, який 26.04.2010 затверджений керівником Виробничо-комерційним підприємством "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (правопопередник позивача), що підписав договір, і в цей же день графік погоджений заступником начальника ГУ МНС - керівник територіального органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в Черкаській області. Зазначений графік містить найменування матеріалів та робіт з терміном їх виконання у травні - грудні 2010 року, вартість матеріалів і робіт по 95643,00 грн. (травень - листопад 2010) і 95640,60 грн. (грудень 2010), а всього: 765141,60 грн., тобто загальна вартість робіт по Договору.

Сторонами також підписана Договірна ціна на будівництво комплексу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення на суму 765141,60 грн., в поточних цінах станом на 22 липня 2009 року, згідно ДБН Д.1.1-1-2000 та локальний кошторис №2-1-1.

Платіжними дорученнями № 6564 від 25.05.2010 та № 6641 від 01.07.2010 позивач сплатив на рахунок відповідача кошти в сумі по 95643,00 грн. кожний платіж, а всього: 191286,00 грн., з призначенням платежу: "За проведення робіт по монтажу системи виявлення надзвичайних ситуацій згідно рахунку №…"

Сторонами підписані та скріплені печатками підприємств, акти приймання виконаних підрядних робіт, а саме: № 1 за травень 2010 року на суму 95647,20 грн. та № 2 за липень 2010 року на суму 95642,40 грн., всього на суму 191289,60 грн.

На підтвердження фактичного виконання робіт по графіку відповідач надав податкові накладні на закупівлю матеріалів та фотоматеріали щодо використання їх на об'єкті позивача.

17 березня 2011 року відповідач звернувся до позивача з листом про вирішення питання подальшого фінансування робіт по Договору. При цьому відповідач повідомляв, що на підставі графіку виконання робіт були перераховані кошти в сумі 191286,00 грн. на придбання матеріалів та обладнання, частина монтажних робіт на об'єкті виконана, але у зв'язку припиненням фінансування, роботи зупинені. На зазначене звернення відповідача позивач не відповів.

Вимога про надання банківських документів від 09 січня 2013 року, на яку посилається позивач у позовній заяві, за змістом є листом керуючому філії Полтавського РУ АТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якому позивач просить банк надати банківські виписки про проведення платежів 25.05.2010 на суму 95643,00 грн. та від 01.07.2010 на суму 95643,00 грн.

Інших документів, які б підтверджували вимоги позивача виконати зобов'язання, гарантії їх оплати чи відмову позивача від договору, останній не надав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги про розірвання договору підлягаючими задоволенню, вимоги про стягнення збитків на пені не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є розірвання договору на вимогу однієї сторони (замовника у договорі підряду); відшкодування збитків, завданих розірванням договору; стягнення договірної пені за прострочення виконання зобов'язань.

Сторони спірних правовідносин являються юридичними особами, суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст.2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, являється господарським договором підряду. Договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності, спір щодо дійсності Договору відсутній, судом не виявлені обставини, які б давали підстави для визнання Договору недійсним, отже він є правомірним (ст.204 ЦК України).

Господарським кодексом України не встановлено особливостей регулювання договорів підряду (окрім підряду у капітальному будівництві, до якого зазначений Договір не відноситься), тому до спірних правовідносин судом застосовані норми ЦК України, зокрема, про підряд, встановлені главою 61 цього Кодексу, а також положення ГК та ЦК України щодо розірвання договору та особливостей розірвання договору підряду.

Так, згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. ст.839 ЦК України).

Зі змісту Договору вбачається, що його предметом є монтаж на об'єкті позивача комплексу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення (далі - "система"). Відповідач зобов'язався поставити обладнання для "системи", провести електромонтаж "системи", передати "систему" позивачу після прийняття її в експлуатацію за участю представника ГУ МНС України в Черкаській області.

Монтаж передбаченої Договором "системи" пов'язано з цивільним захистом населення. На дату укладання Договору правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження відповідних органів визначав спеціальний Закон України "Про правові засади цивільного захисту". Закон втратив чинність згідно з Кодексом цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року № 5403-VI, введений в дію з 1 липня 2013 року. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу цивільного захисту України визнані такими, що втратили чинність, ряд Законів України у сфері цивільного захисту населення.

Відповідно до наведеного законодавства у сфері цивільного захисту населення позивач, як суб'єкт господарювання, зобов'язаний забезпечувати виконання заходів у сфері цивільного захисту на своїх об'єктах господарювання. З набранням чинності Кодексом цивільного захисту населення України обов'язки позивача у сфері цивільного захисту змінились.

Отже, монтаж "системи", яку згідно умов Договору відповідач зобов'язався обладнати до 10 листопада 2010 року, являється необхідною складовою забезпечення виконання позивачем законодавчих заходів у сфері цивільного захисту населення.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Причиною спору між сторонами стало те, що кожна із сторін по різному тлумачить умови договору щодо порядку оплати робіт: замовник вважає, що виконавець повинен виконати повністю роботу і його обов'язок оплатити роботу наступає після її завершення; виконавець вважає, що замовник повинен фінансувати роботи поетапно, кожного місяця згідно графіку, припинення фінансування дало йому підстави зупинити виконання робіт, які він не завершив у встановлений строк внаслідок прострочення позивачем оплати.

З огляду на вищенаведені умови Договору, зокрема, п.п.3.1, 3.3, графік виконання робіт і здачі в експлуатацію "системи", фактичних обставин виконання робіт, прийняття двох етапів робіт, проведених позивачем платежів, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо того, що прострочення виконання роботи не настало, внаслідок прострочення позивачем оплати, з огляду на наступне.

Відповідачем закуплені для "системи" матеріали, частково проведений монтаж "системи", роботи передані на суму, яку сплатив позивач, тобто на 191289,60 грн. Доводи позивача про те, що відповідач не здійснив жодних дій, направлених на виконання договору не відповідають фактичним обставинам і спростовуються наявними у справі доказами.

Доводи позивача про те, що керівником були підписані акти прийняття робіт без фактичної їх перевірки, суд вважає безпідставними, оскільки згідно ст.853 ЦК України позивач, як замовник, зобов'язаний прийняти роботу, оглянути її, а у разі виявлення відступів від договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Позивач не навів доказів про те, що він звертався до відповідача із такими заявами. Отже згідно з приписами ст.853 ЦК України позивач втратив право посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доводи позивача щодо відсутності його обов'язку оплатити окремі етапи роботи, суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, змісту Договору та графіку виконання робіт і вважає, що позивач зобов'язаний був оплачувати відповідачу етапи робіт, які були визначені у графіку помісячно в сумі 95643,00 грн. у період травня - листопада 2010 року і 95640,60 грн. у грудні 2010 року. Відповідач не знав і не повинен був знати про те, що позивач інакше розуміє порядок оплати, оскільки позивач почав оплачувати роботи згідно узгодженого сторонами графіку, про що свідчать його платежі по Договору від 25.05.2010, від 01.07.2010. Наступні платежі згідно графіку позивач не провів, на вимогу відповідача щодо фінансування робіт не відповів.

В процесі вирішення спору позивач не підтвердив належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається, не довів, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язань по Договору, зокрема, не навів і не надав жодних доказів, які свідчили про те, що до подання цього позову, він повідомив відповідача про розгляд його звернення щодо фінансування робіт та про відмову від договору чи його припинення шляхом розірвання. Позивач не вимагав виконання зобов'язань по договору без оплати по графіку на відповідних інших умовах. Лист - вимога від 09 січня 2013 року, на який посилання у позовній заяві і копія якого додана до позовної заяви, адресована не відповідачу і не містить будь-яких вимог до нього.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що згідно ст.ст. 629,851,854,856 ЦК України відповідач правомірно вимагав сплати авансу згідно графіку; у зв'язку з відсутністю оплати відповідач правомірно зупинив розпочату роботу і не зміг виконати монтаж "системи" у встановлений договором строк.

Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, прострочення виконання з боку відповідача не настало, оскільки зобов'язання не виконано внаслідок прострочення позивачем оплати по Договору згідно графіку.

Отже за встановлених фактичних обставин справи, у позивача відсутнє, передбачене ч.2 ст.220 ГК України та ч.1 ст.615 ЦК України право на відмову від зобов'язання внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною, у даному випадку виконавцем за договором, відповідачем у справі.

Проте, з огляду на правову природу договору, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, суд вважає, що згідно з ч.4 ст.849 ЦК України позивач має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з правовими позиціями Верховного суду України, зокрема, викладеними у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-74гс11, які відповідно до ст.111-28 ГПК України є обов'язковими, передбачене ст. 188 ГК України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору.

В процесі вирішення спору відповідач пропонував позивачу переглянути кошторис та завершити роботу у погодженій частині, але позивач не прийняв пропозицію та подав додаткову вимогу про розірвання договору.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми права, суд вважає, що позивач вправі вимагати розірвання договору, але з інших підстав, а саме з підстав наявності у нього, встановленого ч.4 ст.849 ЦК України права, як замовника, у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду. Така відмова відбулась у процесі вирішення спору.

Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, позовна вимога про розірвання договору відповідає, встановленому законом праву позивача, отже підлягає задоволенню.

Частиною 5 ст.188 ГК України встановлено, що якщо рішенням суду договір розірвано, він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються ( ч.2 ст.653 ЦК України).

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що договір слід вважати розірваним з дня набрання рішенням господарського суду законної сили.

Стосовно позовних вимог про стягнення збитків на пені, суд виходить з наступного.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договором встановлена відповідальність виконавця (відповідач) за порушення строку виконання робіт у виді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми, вказаної у п.3.1 Договору (п.5.2 Договору).

Позивач нарахував пеню від загальної суми невиконаного зобов'язання (765141,60 грн.), у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання робіт за період з 21 липня 2012 року по 21 липня 2013 року, мотивуючи тим, що період прострочення ним визначений з врахуванням, встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спеціальної позовної давності - один рік.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вказано у мотивувальній частині рішення суду вище, згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення виконання з боку відповідача не настало, оскільки зобов'язання не виконано внаслідок прострочення позивачем оплати по Договору згідно графіку. Відповідач вжив залежних від нього заходів для забезпечення виконання своїх договірних зобов'язань, в той час як позивач, в односторонньому порядку, без будь-яких повідомлень припинив оплату наступних етапів роботи.

Таким чином, відсутні підстави для відповідальності відповідача, на яку вказує позивач.

Суд відхиляє заяву відповідача про застосування, встановленої законом спеціальної позовної давності та наслідків її спливу, оскільки за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Судом встановлено, що права позивача, відповідачем не порушені, тому з вимог про стягнення пені суд відмовляє у позові за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитки в сумі 191286,00 грн. позивач визначив у розмірі, сплачених ним на виконання договору грошових коштів.

Згідно ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст.849 ЦК України встановлено, що при відмові від договору, замовник виплачує підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодовує йому збитки, завдані розірванням договору.

Перераховані позивачем відповідачу кошти в сумі 191286,00 грн. є платою за виконану частину роботи. Отже заявлена позивачем до стягнення сума 191286,00 грн. збитків, не є збитками в розумінні ст.224 ГК України, ст.22 ЦК України та ч.5 ст.653 ЦК України, оскільки договір розірваний за рішенням суду у зв'язку з правом позивача, як підрядника, на відмову від договору у будь-який час, а не у зв'язку із порушенням договору.

Таким чином, суд відмовляє у позові про стягнення збитків за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в сумі 1147,00 грн., які позивач не сплатив до бюджету при поданні заяви про розірвання договору, яка задоволена судом. Судові витрати понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню, оскільки з інших вимог у позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір №13-04-10 М на проведення робіт по монтажу системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, укладений 26 квітня 2010 року у м.Черкаси між виробничо - комерційним підприємством "Фаворит - 2014 Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (замовник), правонаступником якого стало підприємство об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", та приватним підприємством "Спецзахист-АСПС" (виконавець), з дня набрання рішенням господарського суду законної сили.

Відмовити у позові про стягнення збитків та пені.

Стягнути з приватного підприємства "Спецзахист-АСПС (18021, м. Черкаси, вул. Г.Дніпра, 53, кв. 30, ідентифікаційний код 34077034) в доход державного бюджету через Державну податкову інспекцію у місті Черкаси (м. Черкаси. вул. Хрещатик, 235) із зарахуванням на рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ м. Черкаси, Черкаської області код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 - 1147,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 23 жовтня 2013 року

СУДДЯ Н.М. Курченко