Постанова

від 24.10.2013 по справі 913/1809/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2013 р. справа №913/1809/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Загіряєвої І.Р. від позивача:Ткаченко О.О., представник за дов. від 14.06.13р. № 75-д від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м.Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 29.08.2013 року у справі№ 913/1809/13 (суддя Зюбанова Н.М.) за позовомЛуганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Луганськ до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м.Луганськ простягнення 68557,69 грн. ВСТАНОВИВ:

03.07.2013р. Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м. Луганськ про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором на постачання теплової енергії № 1054 від 11.10.2011р. у сумі 66757,13 грн., інфляційних у розмірі 61 грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 653,38 грн. та пені у сумі 3085,30 грн. (а.с.2-3).

29.08.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути суму боргу у розмірі 64757,13 грн. у зв»язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, інші позовні вимоги залишені без змін (а.с.82).

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. позов задоволено повністю (а.с.88-89).

Стягнуто з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Інтерлуг» на користь Луганського міського комунального підприємства «Телокомуненерго» 64757,13 грн. боргу, 61 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 653,38 грн. 3% річних, 3085,30 грн. пені та 1671,73 грн. судового збору (а.с.88-89).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем здійснено постачання теплової енергії за період з липня 2012 року по травень 2013р. на загальну суму 75636,11 грн., що доведено та документально підтверджено позивачем, проте відповідач за отриману послуг розрахувався частково внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для стягнення боргу та застосування відповідальності за порушення грошових зобов»язань у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних, а також стягнення пені за прострочку платежу.

Відповідач, Мале приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м.Луганськ звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Луганської області у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову (а.с.95-97) .

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні справи не були у повному обсязі з»ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосовні норми матеріального та процесуального права.

Так, зокрема, апелянт звернув увагу на те, що умовами договору передбачено, що при відсутності приладу комерційного обліку теплової енергії нарахування здійснюються за нормами споживання, згідно діючих тарифів (Додаток №3, п.6.8 договору). Проте, сторонами не було підписано Додаток № 3 до договору на поставку теплової енергії № 1054 від 11.10.2011р., який визначає методику розрахунку об»ємів споживання теплової енергії за відсутності приладу комерційного обліку, тобто сторонами не досягнуто згоди щодо кількості товару та методики розрахунку об»ємів споживання теплової енергії за відсутності приладу комерційного обліку.

На думку апелянта, позивач не надав розрахунки спожитої відповідачем теплової енергії за кожний місяць окремо. Дана обставина є істотною, оскільки тариф встановлений за одиницю теплової енергії 1 Гкал. В рахунках на оплату зазначений тільки об»єм спожитої теплової енергії та тариф. Скаржник зазначив, що у справі відсутності докази споживання відповідачем теплової енергії в об»ємах, зазначених в рахунках.

Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

21.10.13р. від апелянта надійшло клопотання від 11.10.13р. № 28, в якому останній просив відкласти розгляд справи на більш пізній строк.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 22.10.13п. б/н та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов»язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м.Луганськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 24047779), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію, Статутом та довідкою із ЄДРПОУ (а.с. 6-14)

Відповідно до п.2.1 Статуту підприємства основною метою діяльності підприємства є задоволення спільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності у сферах, визначених цим Статутом, спрямованої га досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) (п.2.2 Статуту).

Відповідач, Мале приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м.Луганськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 31995874).

11.10.2011р. між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» ( за договором - постачальник, далі - позивач) та Малим приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «Інтерлуг» ( за договором -споживач, далі - відповідач) було укладено договір на поставку теплової енергії № 1054 (а.с.15-20).

Згідно предмету договору, постачальник бере на себе зобов»язання надавати споживачу теплову енергію відповідної якості та в необхідних розрахункових договірних об»ємах до межі балансової та експлуатаційної відповідальності між постачальник та баласоутримувачем, а споживач зобов»язується оплачувати теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та в строки і на умовах, передбачених договором (п.2.1 договору). Там же зазначено максимальне приєднання теплового навантаження 0,045074 Гкал/час, в т.ч. опалення 0,045074 Гкал/час.

Тарифи на теплову енергію встановлюються згідно із Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Порядком формування тарифів на виробництво, транспортировку, поставку теплової енергії та послуги з централізованого опалення та поставки гарячої води, а також Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» (п.2.2 договору).

Умови та порядок поставки теплової енергії регулюються Розділом 3 договору.

Поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду визначається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов (п. 3.1 договору).

Подача теплової енергії здійснюється при наявності актів готовності системи опалення до роботи в осінньо-зимовий період, підписаних постачальником та споживачем або постачальником та балансоутримувачем ( п. 3.2 договору)..

Теплова енергія подається споживачу відповідної якості в об»ємах, згідно Додатку № 1 при умові технічної справності систем теплопостачання споживача і балансоутримувача будинку ( п. 3.4 договору).

Згідно п. 4.2.8 договору споживач зобов»язаний щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим отримати у постачальника рахунок на оплату теплової енергії.

До обов»язків споживача входить сплачувати вартість отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.2.10).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим шляхом (п.6.1 договору).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються в грошовій формі згідно з встановленими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачеві поштою або вручаються під розпис (п. 7.1 договору).Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за отриману теплову енергію ( п. 7.2 договору).

Споживач здійснює оплату вартості отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.7.3). В платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» споживач зобов»язаний вказати дату та номер договору (п.7.4 ).

У разі відсутності в платіжному дорученні споживача в реквізиті «призначення платежу» посилання на договір про погашення заборгованості або період, за який здійснюється оплата, а також перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, кошти, перераховані споживачем за теплову енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача згідно договору з найбільш раннім строком її виникнення (п.7.7 договору).

Пунктом 8.2.1 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за прострочку платежу за отриману теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, діючий в період, за який списується пеня.

Пунктом 11.1 передбачено, що договір укладається строком на три роки та діє з 01.10.2011р. по 01.10.2014р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до їх повного здійснення.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Додатком № 1 до договору передбачені об»єми поставки теплової енергії, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку (а.с.19).

Схема балансової та експлуатаційної відповідальності споживача передбачена Додатком № 2 до договору, де зазначено, що система опалення нежитлового приміщення підключена до загальної системи опалення будинку за адресою: вул. Оборонна, 79 (зворотній бік а.с.19).

Методика розрахунку отриманої теплової енергії за місяць визначена Додатком № 3 договору (а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином були виконані зобов»язання з поставки теплової енергії, проте відповідач у встановлені договором строки не сплатив за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, яка після уточнення позовних вимог становить 64757,13 грн.

Відповідачу були виставлені та направлені рахунки з теплопостачання за спірний період, що підтверджено реєстрами видачі рахунків споживачем, як містяться в матеріалах справи (а.с. 38-58, 59-69).

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми боргу 66757,13 грн., інфляційних збитків у розмірі 61,78 грн., 3% річних у сумі 653,38 грн. та пені у розмірі 3085,30 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на поставку теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV( далі - Закон № 1875- IV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Так, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді є за своєю правовою природою договором про надання послуг.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та вищенаведеного на виконання умов договору, за період з липня 2012 р. по травень 2013р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 75 636,11 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Відповідно до умов договору №1054 від11.10.2011р., розрахунки за теплову енергію здійснюються в грошовій формі згідно з встановленими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачеві поштою або вручаються під розпис (п. 7.1 договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за отриману теплову енергію ( п. 7.2 договору).

Зазначені рахунки були направлені відповідачу, що підтверджено реєстрами видачі рахунків споживачам за спірний період та не заперечується відповідачем (а.с.38-58).

Враховуючи часткову оплату відповідачем отриманих послуг, при зверненні до суду за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 66757,13 грн.

Відповідачем після подачі позову частково сплачений борг у сумі 2000 грн., що підтверджено банківськими виписками (а.с.83-85), внаслідок чого позивач зменшив позовні вимоги щодо стягнення боргу та просив суд стягнути з відповідача боргу у сумі 64757,13 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 64757,13 грн. правомірним та документально підтвердженим.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Враховуючи наведене та перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 61,78 грн. (період з вересня 2012р. по травень 2013р. та 653,38 грн. 3% річних за період з 21.08.2012р. по 14.06.2013р., колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.8.2.1 Договору за період з 12.08.2012р. по 14.06.2013р. у розмірі 3085,30 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги в цій частині повністю, проте колегія суддів не погоджується з цим з наступного

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2.1 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за прострочку платежу за отриману теплову енергію, у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, діючий в період, за який списується пеня.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема пункт 6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач здійснює розрахунок пені, враховуючи період прострочення оплати на кожну несплачену суму, що не передбачено умовами договору, а відтак слід керуватися відповідною нормою Закону.

Враховуючи наведене та положення п. 4.2.10 та 8.2.1 договору судова колегія вважає, що за період з 21.08.2012р. по 21.02.2013р. сума пені складає 2379,38 грн. та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме у цій сумі. В іншій частині вимоги поповича стосовно стягнення пені не ґрунтуються на законі, тому в позові повинно бути відмовлено.

Доводи апелянта щодо неузгодження об»ємів теплопостачання та методики розрахунку колегія суддів не приймає, оскільки в Додатку №1 до договору, який підписаний сторонами у встановленому порядку встановлено максимальне навантаження опалення 45074 Гкал/г, про що зазначено у щомісячних рахунках з посиланням на тариф та кількість днів.

В п.25 Правил № 1198 передбачено, що у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний та річний обсяг постачання теплової енергії.

В Додатку № 3 до договору передбачена методика розрахунку споживання теплової енергії на місяць, яка застосовується при відсутності прибору комерційного обліку теплової енергії, а п.6.1 договору передбачено, що облік теплової енергії здійснюється розрахунковим шляхом.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі № 913/1809/13 в частині стягнення з відповідача пені за період з 12.08.2012р. по 14.06.2013р. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог зі стягнення пені.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м. Луганськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. у справі № 913/1809/13 в частині стягнення пені за період з 12.08.2012р. по 14.06.2013р. у розмірі 3085,30 грн. - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м. Луганськ (код 31995874) на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» м.Луганськ (код 24047779) суму боргу у розмірі 64757,13 грн., 61,78 грн. інфляційних нарахувань, 653,38 -3% річних, пеню у розмірі 2379,38 грн., судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1702,78 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовити.

В решті рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. у справі № 913/1809/13 - залишити без змін.

Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» м.Луганськ (код ЄДРПОУ 24047779) на користь Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інтерлуг» м. Луганськ (код ЄДРПОУ 31995874) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою у розмірі 8,86 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.