Постанова

від 21.10.2013 по справі 904/3555/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Справа № 904/3555/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В. за участю представників: від позивача:Непорада А.Г., дов. №1 від 15.04.2013р.; від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у справі господарського суду№904/3555/13 Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сільгосптехімпорт" до Дніпропетровської міської ради пророзірвання договору В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 11.06.2013р. (складене 17.06.2013р.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у справі №904/3555/13, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 20.04.2001р., між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Сільгосптехімпорт", посвідчений 20.04.2001р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. за реєстром №253, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.04.2001р. за №910. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Дніпропетровська міська рада, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.10.2013р. задоволено клопотання Дніпропетровської міської ради про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено пропущений строк, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.10.2013р. №02-05/830 у зв'язку з виходом з відпустки судді Прокопанич Г.К. та перебуванням у відрядженням судді Євсікова О.О. для розгляду справи №904/3555/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 21.10.2013р. з'явився представник позивача. Відповідач уповноваженого представника - не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Дніпропетровської міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №142 від 21.01.1999р. між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Сільгосптехімпорт" 20.04.2001р. укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0524 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Комсомольська, 56, для фактичного розміщення адміністративного приміщення, яка зареєстрована в державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 75037028 згідно з планом земельної ділянки, що додається, строком до 21.01.2014р.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

10.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт", (продавець) за договором купівлі-продажу продало Товариству з обмеженою відповідальністю "ССЛ Консалтінг" (покупець) нерухоме майно, а саме в будівлі літ. А-6 на шостому поверсі нежитлове приміщення № 8 поз. 1-20, 22, 23, 25-27 загальною площею 378,6 кв.м.; в цокольному поверсі нежитлове приміщення № 1 поз. 1-21, IX, загальною площею 332,3 кв.м. в тому числі прибудова літ. а-1, ганки літ. а, літ. а", приямок літ.а 5 . В загальному користуванні в літ. А-6 приміщення №ХІ поз. 1-6, XII, в приміщенні № 8 поз. 24, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, (Бабушкінський, Кіровський район), буд. 56.

Право власності ТОВ "ССЛ Консалтінг" на вищезазначене нерухоме майно підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів №12262734 від 10.12.2012р.

13.12.2012р. позивач звернувся з пропозицією до голови міської ради про припинення дії договорів оренди, зокрема і вищезазначеного, та їх розірвання, однак, Комунальне підприємство "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" Дніпропетровської міської ради листом №КП-9990 повідомило позивача про необхідність надання відповідних документів для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлений такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України також визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у справі №904/3555/13 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у справі №904/3555/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова