Рішення

від 23.10.2013 по справі 905/6600/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 23.10.2013                                                                                                      Справа № 905/6600/13                                Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Михайловій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Малакіон», м. Київ до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес», м. Маріуполь Донецької області, про: стягнення суми основного боргу у розмірі 36556,00грн., 3 % річних – 1553,01грн., за участю уповноважених представників : від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. СУТЬ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Малакіон», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес», м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 36 556,00 та 3 % річних – 1553,01грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №  284 від 16.05.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних у сумі 1553,01грн. На підтвердження вказаних обставин Позивачем надано у копіях: рахунок-фактуру №  2404-5 від 24.04.2012р.; видаткову накладну №  284 від 16.05.2012р.; довіреність №  184 від 15.05.2012р.; податкову накладну №  125 від 16.05.2012р.; гарантійний лист №  136/омтс від 25.04.2012р.; виписки банку за 27.08.2012р., 08.10.2012р., 07.11.2012р., 01.02.2013р.; претензію №  394 від 31.07.2012р.; розрахунок суми боргу; правоустановчі документи. Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.09.2013р. та докази його надіслання; заява про уточнення розрахунку 3 % річних б/н б/д та докази її надіслання; письмові пояснення б/н б/д. Від відповідача до канцелярії суду надійшла заява № 56 від 0.10.2013р. про розгляд справи за його відсутністю у зв'язку із хворобою директора, також надано виписку з ЄДР серії АВ № 113561. Відповідач відзиву не надав, своєї позиції до відома суду не довів, хоча про розгляд справи  повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с. 34, 49). Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача  та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33  та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи. Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права. Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи за усною домовленістю сторін на підставі рахунку-фактури №  2404-5 від 24.04.2012р. позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: Дальтофоам ТЕ 44204 у кількості 630 кг по  ціні 26,00  грн., Воракор CD  345 у кількості 1  250 кг по ціні 22,60  грн. на загальну суму 53  556,00  грн., що підтверджується видатковою накладною №  284 від 16.05.2012р. Видаткова накладна № 284 від 16.05.2012р. була отримана Відповідачем 16.05.2012р. на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №  184 від 15.05.2012р. Гарантійним листом №  136/омтс від 25.04.2012р. відповідач гарантував сплатити суму у розмірі 53  556,00  грн. по рахунку №  2404-5 від 24.04.2012р. у строк до 31.05.2012р. включно. Даний лист підписано директором та в.о. головного бухгалтера відповідача. З огляду не виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач звертався до відповідача із претензією №  394 від 31.07.2012р. Відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 17000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 376 від 27.08.2012р., № 454 від 08.10.2012р., № 525 від 07.11.2012р., №  49 від 01.02.2013р., доданими до матеріалів справи. Внаслідок неповної оплати поставленого товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 36556,00грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду позовом. Заявою б/н б/д позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних. Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру 3% річних (а.с. 51-52), а саме: про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 36556,00грн., 3% річних – 1553,01грн. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає  вимоги позивача до відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне: Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Відповідача  заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 284 від 16.05.2012р. у розмірі 36 556,00 грн., а також 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару. Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України. Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про поставку. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ст. 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів. Відповідно до ч. 1 відповідної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України та положень ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник  зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткова накладна № 284 від 16.05.2012р. була отримана та підписана останнім. Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось. Поставка та приймання товару здійснюється відповідно до положень Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості» №  П-6 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості» №  П-7. Відповідно по п.п. 12, 14 Інструкцій П-6, П-7 приймання продукції по кількості та якості виробляється по транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача); приймання продукції по якості й комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчує якість і комплектність поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 36556,00грн. Стосовно нарахованих 3% річних то суд зазначає наступне. Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд враховує, що умовами гарантійного листа №  136/омтс від 25.04.2012р. Відповідач встановив кінцевий строк оплати товару – 31.05.2012р. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу 01.06.2012р. На підставі статей 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 1553,01 грн. Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі визначеному позивачем. Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 530, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малакіон», м. Київ (ЄДРПОУ 31064991) до Товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес», м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 04775407) про стягнення суми основного боргу у розмірі 36 556,00 грн., 3 % річних – 1 553,01грн. задовольнити у повному обсягу. 2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 26, корп. 2, ЄДРПОУ 04775407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малакіон» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 22, ЄДРПОУ 31064991) 36 556,00 грн. суми основного боргу, грн., 1  553,01 грн.  – 3 % річних та витрати на сплату судового збору у розмірі 1  720,50 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 23.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст  рішення складено та підписано 24.10.2013р.            Суддя                                                                                                               Я.О. Левшина                                                                                                                                                                                                                                                               Вх: 21501/13 387-59-08 надруковано   3 прим.: 1 -  ГСДО,           1 -  позивачу 1 – відповідачу