Постанова

від 19.06.2013 по справі 2а-12593/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 р. (11:58) Справа №2а-12593/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірма «Автодель» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Приватне підприємство фірма "Автодель" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року №0007562204 та №0007552204.

Позов мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача, та відповідно, зменшення валових витрат за перевіряємий період по взаємовідносинам з сумнівними контрагентами. Позивач зазначає, що всі укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а вказаний висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача Журавльова Т.В. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Автодель» (код ЄДРПОУ 30266766) зареєстроване у якості юридичної особи державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 25.01.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.12) та перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим ДПС.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобілями, оптова торгівля автомобілями, посередництво в торгівлі автомобілями та ін., про що вказано у Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №012175 (т.1, а.с.13) та в Статуті Приватного підприємства фірма «Автодель» (нова редакція) (т.1, а.с.23-24).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100326890 серії НБ385630 (т.1, а.с.35)

З 24.09.2012 року по 28.09.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП фірма «Автодель» (код ЄДРПОУ 30266766) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено Акт № 7023/22-8/30266766 від 05.10.2012 року (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.175-200).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення позивачем:

-пп.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 від 28.12.1994 року(зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 133 291,00 грн., в т.ч. по періодах: 2 квартал 2010 року - 21 853,00 грн.; 3 квартал 2010 року - 32 850,00 грн.; 4 квартал 2010 року - 19 788,00 грн.; 1 квартал 2011 року - 58 681,00 грн.; 3 квартал 2011 року - 119,00 грн.;

- пп.3.1.1, п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, а також порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 106 640,00 грн.. в т.ч.: червень 2010 року - 17 482,00 грн.; липень 2010 року - 8 280,00 грн.; серпень 2010 року - 7 800,00 грн.; вересень 2010 року - 10 200,00 грн., жовтень 2010 року - 4 793,00 грн.; листопад 2010 року - 4 764,00 грн.; грудень 2010 року - 6 273,00 грн.; січень 2011 року - 13 603,00 грн.; лютий 2011 року 12 664,00 грн.; березень 2011 року - 20 678,00 грн.; вересень 2011 року - 103,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0007552204 від 25.10.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 151 914,75 грн., з них за основним платежем - 133 291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 623,75 грн. (т.1. а.с.11); вказане податкове повідомлення-рішення прийнято в результаті порушення позивачем п.138.1 ст.138 ПК України;

№0007562204 від 25.10.2012 року щодо збільшення ПП фірма «Автодель» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 121 589,50 грн., з них за основним платежем - 106 640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 950,50 грн. (т.1, а.с.11), вказане податкове повідомлення-рішення прийнято в результаті порушення позивачем ст.198 ПК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним правомірно визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених первинних документів в результаті здійснення господарських операцій з ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базис Торг», що відповідає вимогам податкового законодавства України. З цих підстав позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення №0007552204, №0007562204 від 25.10.2012 року такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що згідно до актів від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ «ВТК «Окнополь» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, ст.ст. 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України. Крім того, не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, позивач обмінювався документами на товари з контрагентами, які мають ознаки фіктивних підприємств.

При проведенні перевірки, відповідачем встановлювалися правовідносини Приватного підприємства фірма «Автодель» з ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), в результаті чого відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 від 28.12.1994 року(зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та пп.3.11, п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, а також порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що під час розгляду справи судом була призначена судово-економічна експертиза.

Згідно до висновку судово-економічної експертизи №2/13 від 31.05.2013 року (т.2, а.с.70-79) встановлено, що 01.04.2010 року між позивачем та ПП«Базис Торг» укладено договір №48 про надання рекламних послуг. Рекламні послуги надавалися за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року у вигляді оренди рекламних площин, друку та проклейки рекламних площин, розміщення рекламних аудіороликів у ефірах різних радіостанцій, організації презентації авто.

Підтвердженням виконання сторонами вказаного договору є акти виконаних робіт від 30.04.2010 року на суму 25 787,00 грн. (ПДВ - 4 280,00 грн.), від 30.06.2010 року на суму 31 390,25 грн. (ПДВ - 5 210,00 грн.), від 31.05.2010 року - 24 292,80 грн. (ПДВ -4 032,00 грн.), від 30.06.2010 року - 23 859, 00 грн. (ПДВ - 3 960,00 грн.), від 31.07.2010 року - 49 887,00 грн. (ПДВ - 8 280,00 грн.), від 31.08.2010 року - 46 995,00 грн., ПДВ - 7 800,00 грн.

Надані послуги сплачені позивачем згідно випискам банку та платіжним дорученням на підставі рахунків-фактур ПП «Базис Торг» (т.2, зв. а.с.72), в результаті чого ПП «Базис Торг» виписало ПП фірма «Автодель» податкові накладні на загальну суму 202 211,05 грн., з них ПДВ - 33 562,00 грн., що підтверджується реєстром отриманих та виданих накладних (т.1, а.с.89, 91, 92).

Понесені позивачем витрати включені в декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 81 389,80 грн., за 3 квартал 2010 року - в сумі 80 802,00 грн.

Суми, визначені в податкових накладних виписаних ПП «Базис Торг», відображені позивачем в декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму 104 892,00 грн., в декларації за липень 2010 року на суму 49 680,00 грн., за серпень 2010 року на суму 46 800,00 грн. в декларації за вересень 2010 року.

За червень 2010 року сума податкового зобов'язання позивача склала 1 325076,00 грн., сума податкового кредиту - 85 707,00 грн. згідно із податковою декларацією з ПДВ від 19.07.2010 року за №9002682321 (т.1, а.с.104-107).

Сума податкового зобов'язання за липень 2010 року склала 872 511,00 грн., податкового кредиту - 788 731,00 грн., про що зазначено в декларації з ПДВ від 18.08.2010 року за №9003402107 (т.1, а.с.113-117); за вересень 2010 року - 936 624,00 грн., податкового кредиту - 878 823,00 грн. - відображено в декларації з ПДВ від 19.10.2010 року за №9003073005 (т.1, а.с.122-125).

Валові витрати задекларовані позивачем у деклараціях з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року та за 3 квартал 2010 року всього на суму 162 191,80 грн.

Вищевказані декларації прийняті податковим органом згідно квитанцій про прийняття, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивач мав правовідносини з ТОВ ВТК «Окнополь» згідно до договорів №03 від 01.09.2010 року та №36 від 01.01.2011 року на надання рекламних послуг - оренда рекламних площин, друк та проклейка рекламних площин, розміщення рекламних аудіо роликів на різних радіостанціях, організації презентацій авто (т.2, а.с.73).

Згідно до висновку експерта, підтвердженням виконання сторонами вказаних договорів є

- акти виконаних робіт від 30.09.2010 року на суму 61 455,00 грн., з них ПДВ - 10 200,00 грн.; від 31.10.2010 року -28 876,62 грн., ПДВ - 4 792,00 грн.; від 30.11.2010 року - 28 703,10 грн., ПДВ - 4 764,00 грн.; від31.12.2010 року - 28 876,62 грн., ПДВ - 4 792,80 грн.; від 31.12.2010 року - 8 917,00 грн., ПДВ - 1 480,00 грн.; від 31.01.2011 року - 81 618,00 грн., ПДВ - 13 603,00 грн.; від 28.02.2011 року - 75 984,00 грн., ПДВ - 12 664,00 грн.; від 31.03.2011 року - 103 008,00 грн., ПДВ - 17 168,00 грн.; від 31.03.2011 року - 21 060,00 грн., ПДВ - 3 510,00 грн.;

- платіжні доручення на суму 438 498,34 грн., у т.ч. ПДВ - 72 974,60 грн.;

- рахунки-фактури ТОВ ВТК «Окнополь» на суму 438 498,3 грн., з них ПДВ - 72 974,6 грн.;

- податкові накладні, виписані ТОВ ВТК «Окнополь» на загальну суму 438 498,34 грн., у т.ч. ПДВ - 72 974,6 грн. (т.1, зв. бік а.с.73), (т.1, а.с.93, 94, 96, 99).

Витрати, здійснені позивачем по правочинам з ТОВ ВТК «Окнополь» відображені ним у декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 51 255,00 грн., декларації за 4 квартал 2010 року - 72 106,74 грн., за 1 квартал 2-11 року - 234 725,00 грн.

Суми ПДВ, визначені у податкових накладених по взаємовідносинах з ТОВ ВТК «Окнополь», податкових зобов'язань та податкового кредиту задекларовані ПП фірма «Автодель» у декларації за вересень 2010 року: податкове зобов'язання - 936 624,00 грн., податковий кредит - 878 823,00 грн. (т.1. а.с.122-125), за листопад 2010 року: податкове зобов'язання - 1 695 731,00 грн., податковий кредит - 1 611 126,00 грн. (т.1, а.с.131-134), за грудень 2010 року: податкове зобов'язання - 1 150 489,00 грн., податковий кредит - 1 072 085,00 грн. (т.1. а.с.140-142), за січень 2011 року: податкове зобов'язання - 545 939,00 грн., податковий кредит - 496 609,00 грн. (т.1. а.с.147-150), за березень 2011 року: податкове зобов'язання - 1 635 506,00 грн., податковий кредит - 556 991,00 грн. (т.1, а.с.156-158).

Валові витрати відображені позивачем в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року - 51 255,00 грн. (т.1, а.с.45), за 4 квартал 2010 року - 72 106,74 грн., за 1 квартал 2011 року - 234 725,00 грн.

Вищевказані документи податкової звітності прийняті податковим органом, про що свідчать квитанцій про прийняття, що містяться в матеріалах справи.

У 2011 році контрагентом позивача - ПП «Укрторгпартнер» були надані ПП фірма «Автодель» послуги кур'єрської доставки пошти, про що свідчать акт виконаних робіт від 06.09.2011 року на суму 620,00грн., ПДВ - 103,33 грн., платіжне доручення на суму 620,00 грн., рахунок-фактура (т.1, зв. бік а.с.73), податкова накладна на суму 620,00 грн. (т.1. а.с.103).

Таким чином, згідно до висновку експерта, вищезазначеними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено отримання позивачем послуг від контрагентів.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правочинів позивача з контрагентами, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Аналогічні норми, що визначають правові підстави для нарахування податкового кредиту містяться в Податковому кодексі України (далі ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг), або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності з п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п.201.6. ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності з п. 201.8. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до 201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вищевказані норми Податкового кодексу України обумовлюють право платника податку на податковий кредит тільки двома законодавчими вимогами: придбання або виготовлення товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність належно оформлених податкових накладних постачальника.

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що згідно до висновку експерта, податкові накладні ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базис Торг» складені у повній відповідності до вимог ст. 201 ПК України та підтверджені факти придбання позивачем послугу контрагентів.

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ.

Стосовно висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 133 291,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно до п 44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. (п.138.2 ст.138 ПКУ).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. (п.138.6 ст.138 ПКУ).

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включається до складу валових витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В матеріалах справи містяться податкові декларація з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся із даними собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), адміністративних витрат, загальновиробничих витрат.

Первинними документами, наданими позивачем підтверджується, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток фактично здійснені і такі документи відображають реальність господарської операції позивача із контрагентами.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач невірно встановив порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138,пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Згідно до висновку судово-економічної експертизи №2/13 від 31.05.2013 року:

висновки відповідача, викладені в акті №7023/22-8/30266766 від 05.11.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП фірма «Автодель» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість, по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базис Торг», за період з 01.01.09 року по 30.06.12 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 121 589,50 грн. (за основним платежем - 106 640,00 грн., за штрафними санкціями - 14 950,00 грн.) первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача не підтверджені;

висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання х податку на прибуток у розмірі 151 914,75 грн. (за основним платежем - 133 291,00 грн., за штрафними санкціями - 18 623,75 грн.) - не підтверджені.

Факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Висновок судово-економічної експертизи суд вважає повним, обґрунтованим та приймає у якості доказу по справі.

Відповідачем, в порядку ч.2 ст.71 КАС України, не надано належних доказів, які б спростували висновки експертизи.

Крім того, суд не приймає до уваги оцінку відповідача про нікчемність правочинів ПП фірма «Автодель» з ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базис Торг» згідно до актів про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Укрторгпартнер» №19/22/36693415 від 06.04.2012 року (т.2. а.с.30-33), з ТОВ ВТК «Окнополь» №20/22/36070617 від 06.04.2012 року (т.2. а.с.34-34) та з ПП «Базис-Торг» №10/22/36165986 від 06.04.2013 року (т.2. а.с.38-42).

У вступній частині актів про неможливість проведення зустрічних перевірок від 06.04.2012 року контрагентів позивача зазначено, що зустрічна перевірка призначена Постановою слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної а рамках кримінальної справи № 69-0146.

Висновки актів зустрічної перевірки вказують на порушення ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базис Торг» ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами у цей період з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі актів зустрічної перевірки, в акті перевірки ПП фірма «Автодель»№ 7023/22-8/30266766 від 05.10.2012 року, відповідач дійшов до висновку, що фінансова-господарська діяльність між вказаними особами спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди. Фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом здійснені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (т.1, а.с.183).

З такими висновками суд не погоджується, оскільки перевірка проведена поверхово, що є порушенням ст. 83 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.83.1. п.п. 83.1.1. для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, зокрема ст. 44 ПК України.

Наведене означає, що за результатами перевірки, призначеної слідчими органами в кримінальній справі, матеріали перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобов'язання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності об'єктивної сторони злочину. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.

За приписами ст. 86 п.86.9 ПК України, статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність

За таких обставин, відповідачем протиправно використані акти зустрічної перевірки контрагентів ПП фірма «Автодель», що привело до невірного висновку про нікчемність договорів, укладених позивачем з контрагентом, помилкового висновку про порушення ним вимог закону України "Про податок на додану вартість", «Про оподаткування прибутку підприємств», положень Податкового кодексу України, та як наслідок, протиправного прийняття податкових повідомлень -рішень.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в актах перевірки від 06.04.2012 р., що призначені на виконання постанови старшого слідчого від 02.04.2012 р. відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для встановлення порушень законодавства позивачем, прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування податкових зобов'язань за податковими повідомленнями - рішеннями №0007552204, №0007562204 від 25.10.2012 року, які прийняті відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

З урахуванням того, що позивачем у пункті другому прохальної частини позову зазначено лише про скасування податкових повідомлень-рішень, суд, на підставі частини 2 статті 11 КАС України може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, оскільки таке формулювання відповідає повноваженням адміністративного суду, що визначені у п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 19.06.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови складено 24.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0007552204 від 25.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0007562204 від 25.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірма «Автодель» суму сплаченого судового збору в розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп., судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 23584 (двадять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Т.В.Пакет