Постанова

від 30.09.2013 по справі 2а-10178/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

30 вересня 2013 р. (12:15) Справа №2а-10178/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Санаторій "Алуштинський"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Понарін Р.В.

відповідача - не з'явився

Обставини справи: Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0009202301 від 18.05.2012р. №0009222301 від 18.05.2012р., №0009192301 від 18.05.2012р., №0009212301 від 18.05.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків результатів перевірки, внаслідок чого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на відсутність з боку позивача порушень Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні ним податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при здійсненні господарських відносин з контрагентами.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, заперечення на позов суду не надав.

По справі була призначена судова економічна експертиза, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Алушта АР Крим проведена планова виїзна перевірка ДП «Санаторій «Алуштинський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений акт №108/23/32322874 від 07.05.2012р. (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 281296грн., завищено від'ємне значення з податку на прибуток за півріччя 2010р. на 831588грн., за 1 квартал 2011р. на 219214грн., за 2 кв. 2011р. на 116296грн., 2-3 кв. 2011р. в сумі 1350767грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 1780458грн.

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1, п. 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 80479грн., та завищення від'ємного значення з ПДВ (ряд 19 Декларації) всього у розмірі 35200грн.

За висновками акту винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0009202301 від 18.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 351620,00грн., у т.ч. 281296,00грн. за основним платежем та 70 324,00грн. штрафні санкції;

- №0009222301 від 18.05.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 831588,00грн. за півріччя 2010 року, 219214,00грн. за 1 квартал 2011 року, 116296,00грн. за 2 квартал 2011 року, 1350767,00грн. за 2-3 квартали 2011 року, 1780458,00грн. за 2-4 квартали 2011 року.

- №0009192301 від 18.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102823,75грн., у т.ч. 80479,00грн. за основним платежем та 22344,75грн. штрафні санкції.

- №0009212301 від 18.05.2012р. про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 10399,00 грн. за липень 2011 року, 24801,00 грн. за жовтень 2011 року.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно акту перевірки, висновків про вказані порушення відповідач дійшов в результаті встановлення

З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що заниження податку на прибуток у сумі 281296,00 грн., завищення суми від'ємного значення податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року у сумі 831 588,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 219 214,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 116 296,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 1 350 767,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1780458,00грн. виникло у результаті порушення ДП «Санаторій «Алуштинський» п.п 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме за рахунок завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 3124857 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідач встановив необґрунтоване формування позивачем витрат суми у розмірі 2924322грн. з яких:

- 477 862 грн. вартість поліпшення основних фондів, віднесена до складу витрат.

- 1 013 422 грн. амортизація основних засобів.

- 67 579 грн. витрати пов'язані із придбанням робіт у ПП "Сіті Буд".

- 1 365 459 грн. витрати пов'язані із придбанням витрат у МПП "Ерфольг"

Відповідно акту перевірки відповідач встановив завищення позивачем валових витрат в результаті непроведення позивачем коригування показників у деклараціях з податку на прибуток у 2010 році. Так, витрати у сумі 1517191грн. за півріччя 2010 року, 222435,00грн. за 3 квартали 2010 року та 200535 грн. за 2010 рік виникли за рахунок зменшення розміру від'ємного значення, що відображається по рядку 04.9 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду", яке було зменшено актом перевірки ДПІ у м. Алушті № 1015/23/32322874 від 05.07.2010р. та визнано правомірним відповідно до рішення Окружного адміністративного суду.

Нарахування відповідачем податку на прибуток за 2010 рік у сумі 50134 грн. виникли за рахунок того, що ДП «Санаторій «Алуштинський» завищено від'ємне значення у розмірі 1517191 грн. за півріччя 2010 року, 222435,00 грн. за 3 квартали 2010 року та 200535 грн. за 2010 рік, що виникли за рахунок зменшення розміру від'ємного значення, що відображається по рядку 04.9 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду", яке було зменшено актом перевірки ДПІ у м. Алушті №1015/23/32322874 від 05.07.2010р.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що не заперечує стосовно нарахування відповідачем податку на прибуток за 2010 рік у сумі 50134 грн. В матеріалах справи відсутні належні докази, що свідчили б про неправомірність збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у цій сумі.

За таких обставин, суд оцінює правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0009202301 від 18.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, виходячи з доводів та висновків акту перевірки в частині встановлення необґрунтованості формування позивачем валових витрат на суму 2924322грн.

Відповідачем у результаті встановлення порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було зменшено показник рядку декларації ДП «Санаторій «Алуштинський» 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин».

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону Украйни «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З матеріалів справи, у тому числі з висновку судової економічної експертизи від 08.07.2013р. №343/12, вбачається, що ДПІ у м. Алушта показник ліміту на звітний 2010 рік, що можна віднести до складу витрат розраховано наступним чином.

Сукупна балансова вартість на початок звітного року 1182525 грн. помножено на 10% = 118 253 грн. Оскільки ДП «Санаторій «Алуштинський» було відображено у Декларації по показнику 04.10 суму 596114,57 грн. різниця склала 447 862 грн.

Відповідно до додатку К1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року, сукупна балансова вартість на початок звітного року складає 19624867 грн. (податковий облік).

Залишкова вартість основних засобів на початок 2010 року відповідно до бухгалтерського обліку, відповідно до Балансу на 30.09.2010р., складає 26351 тисяч гривень.

Розрахований ліміт витрат на поліпшення основних фондів, що включається до складу валових витрат по рядку 04.10 складає 1962488грн.

У ході проведення судової економічної експертизи. експертом були досліджені первинні документи, на підставі яких сформована вартість поліпшення, що відображена у податковій декларації.

Так, матеріали справи та висновок судової бухгалтерської експертизи свідчать, що поліпшення за 2010 рік підтверджено наступними первинними документами: акт виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2010 на суму 28294,00грн. (Перевірка контрольно-вимірювальних пристроїв); акт виконаних будівельних робіт б/н за березень на суму 78 355,00 (Поточний ремонт номерів); акт виконаних будівельних робіт №1 за травень 2010 на суму 81 726,00грн. (Капітальний ремонт номерів); акт виконаних будівельних робіт б/н за червень 2010 на суму 47477,00грн. (Ремонт паротраси); акт виконаних будівельних робіт №2 за червень 2010 на суму 89797,00грн. (Капітальний ремонт номерів); акт виконаних будівельних робіт б/н за липень 2010 на суму 41945,00грн. (Капітальний ремонт номерів); акт виконаних будівельних робіт б/н за червень 2010 на суму 32 047,00грн. (Капітальний ремонт номерів); акт виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2010 на суму 17088,00грн. (Встановлювання душових кабін корпусу № 1); акт виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2010 на суму 124 063,00 (Ремонт паротраси); Ремонт гуртожитку: акт списання №СпТ-000251 від 30.11.2010 на суму 33 034,30грн.; Ремонт обладнання: акт списання №СпТ-000004 від 27.01.2010 на суму 1 953,84грн.; акт списання № СпТ-000003 від 27.01.2010 на суму 1 934,62грн.; акт списання №СпТ-000016 від 31.03.2010 на суму 9 067,08грн.; акт списання №СпТ-000020 від 31.03.2010 на суму 11 323,93грн.; акт №12 від 18.06.2010 на суму 450,00грн. (Ремонт кліматичної техніки (виконавець ПП"Атмосфера-Юг"); Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-0002535 від 31.08.2010 на суму 9024,20грн. (Ремонт обладнання (холодильних агрегатів, тощо) виконавець ПП "Юг-Холод"); Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.08.2010р. на суму 1 430,90грн. (Ремонт ліфтів, виконавець ПП "Ліфтремкомплект"); акт виконаних робіт №42 вересень 2010 на суму 1396,00грн. (Ремонт холодильного обладнання, ФОП ОСОБА_2); Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 від 12.08.2010р. на суму 2090,83грн. (Ремонт ліфтів, виконавець ПП "Ліфтремкомплект"); акт приймання виконаних робіт від 10.09.2010 на суму 120,00грн. (Ремонт принтера); прийомо-здаточний акт №15-АП від 02.08.2010 на суму 1 290,00грн. (Поточний ремонт технологічного обладнання); Прийомо-здаточний акт №16-АП від 02.08.2010 на суму 1 573,64грн. (Поточний ремонт холодильного обладнання); Прийомо-здаточний акт №17-АП від 02.08.2010 на суму 1 596,60грн. (Поточний ремонт та технічне обслуговування холодильного обладнання); Прийомо-здаточний акт №18-АП від 26.08.2010 на суму 1 235,20 (Технічне обслуговування технологічного обладнання).

Отже, вартість поліпшення, що відображена у Податковій декларації підтверджено первинними документами, відповідно до додатку К1 до Декларації ліміт на звітний 2010 рік, що можна віднести до складу витрат складає 19 624 88 грн., таким чином висновки ДПІ у м. Алушта, щодо завищення зазначеного показника є необґрунтованими.

ДПІ у м. Алушті було зменшено показники амортизаційних відрахування ДП «Санаторій «Алуштинський» у розмірі 1013422 грн. а саме по наступним періодам: 9 місяців 2010 року у сумі 224 799,00 грн., 2010 рік у сумі 221 989,00 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 219 214,00 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 107 963,00 грн., 2-3 квартал 2011 року у сумі 107 963,00 грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 131 494,00 грн.

Підпунктом 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі

Відповідно до п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Підпунктом 8.1.4 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Відповідно до п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Податковим Кодексом України (п. 144.1 ст. 144) встановлено, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Підпунктом 145.1.5. п. 145.1 ст. 145 ПК України встановлено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Зменшення розміру амортизаційних відрахувань ДПІ у м. Алушта проведено на підставі того, що ДП «Санаторій «Алуштинський» не надано первинні документи на модернізацію чи придбання основних фондів за півріччя 2010 року у сумі 1844235 грн.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить посилання, на підставі якого пункту закону зменшено амортизаційні відрахування.

Відповідно до Додатку К1 до Декларації з податку на прибуток сукупна балансова вартість основних засобів на початок 2010 року складає 19 624 876 грн., станом на початок 3 кварталу балансова вартість основних фондів, що амортизується складає 19 120 458 грн. (що навидь із урахуванням амортизації за 3 квартали 2010 року 448 446 + 19 120 458 = 19 568 904 грн.) не перевищує балансову вартість основних засобів на початок 2010 року, що складає 19 624 876 грн. Отже основні засоби ДП «Санаторій «Алуштинський» були придбані раніше ніж півріччя 2010 року, оскільки відображені у Додатку К1 до декларації за 1 квартал 2010 року, але не амортизувались, а отже висновки ДПІ у м. Алушті стосовно не правомірного збільшення вартості Основних засобів не правомірно, оскільки вартість основних засобів у сумі 19 624 876 грн., сформована на початок 2010 року, який є перевіреним періодом.

Таким чином, висновки акту перевірки стосовно завищення амортизаційних відрахувань у розмірі 1013422 грн. є необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про завищення валових витрат, висновків про заниження податкового зобов'язання з ПДВ та завишення податкового кредиту з ПДВ суд зазначає наступне.

Висновків про завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідач дійшов в результаті встановлення відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Так, згідно до акту перевірки в результаті відносин з ПП "Сіті Буд" завищені на суму 67579грн. валові витрати та 42200,72грн. податковий кредит з ПДВ, в результаті відносин з МПП «Ерфольг» завищені на суму 1365459грн. валові витрати та 46380грн. податковий кредит з ПДВ, з ПП «Скипер» завищений податковий кредит на суму 13515,86грн.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що між ДП «Санаторій «Алуштинський» та ПП "Сіті Буд" було укладено наступні договори:

Договір підряду № 168 від 12.06.2011, відповідно якого Замовник (ДП «Санаторій «Алуштинський») доручає, а Підрядник (ПП "Сіті Буд") приймає на себе обов'язок власними силами, засобами та матеріалами виконати роботи на об'єкту ДП «Санаторій «Алуштинський» розташованого за адресою м. Алушта, вул. Октябрська 16а, а саме: Капітальний ремонт спального корпусу № 1.

Договір підряду № 6/131 від 30.05.2011, відповідно якого Замовник (ДП «Санаторій «Алуштинський») доручає, а Підрядник (ПП "Сіті Буд") приймає на себе обов'язок власними силами, засобами та матеріалами виконати роботи на об'єкту ДП «Санаторій «Алуштинський» розташованого за адресою м. Алушта, вул. Октябрська 16а, а саме: Поточний ремонт спального корпусу № 1.

На виконання умов зазначених договорів ПП «Сіті Буд» надало роботи, а ДП «Санаторій «Алуштинський» прийняло їх на загальну суму 253 204,35 грн., вартість без ПДВ 211 003,63 грн. та ПДВ 42 200,72 грн., що підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт. Розрахунок за отримані роботи проведено у безготівковій формі на загальну суму 189 367,16 грн.

Зазначені операції знайшли своє відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Фактичне отримання робіт із ремонту спального корпусу підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт. Акти приймання виконаних будівельних робіт по об'єкту будівництва - складені за формою КБ-2в, затвердженою Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554.

Проведеною по справі судовою економічною експертизою встановлено, що послуги, які придбані у ПП «Сіті Буд» використані ДП «Санаторій «Алуштинський» у власній господарський діяльності, а саме збільшено балансову вартість експлуатуємих основних фондів.

Між ДП «Санаторій «Алуштинський» та МПП «Ерфольг» було укладено наступний договір:

Договір Я№ 337 від 16.06.2011, предмет договору з реконструкції модернізації внутрішніх мереж гарячого водопостачання (реконструкція гарячого водопостачання з обладнанням гелідпанелей).

На виконання умов зазначених договорів МПП «Ерфольг» надало роботи, а ДП «Санаторій «Алуштинський» прийняло їх на загальну суму 1 638 550,,53 грн., вартість без ПДВ 1 365 458,78 грн. та ПДВ 273 091,75 грн., що підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт. Розрахунок за отримані роботи проведено у безготівковій формі на загальну суму 1 410 269,97 грн. Зазначені операції знайшли своє відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Фактичне отримання робіт із реконструкції модернізації внутрішніх мереж гарячого водопостачання підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.

Акти приймання виконаних будівельних робіт по об'єкту будівництва - складені за формою КБ-2в, затвердженою Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554.

Проведеною по справі судовою економічною експертизою встановлено, що послуги, які придбані у МПП «Ерфольг» використані ДП «Санаторій «Алуштинський» у власній господарський діяльності, а саме збільшено балансову вартість експлуатуємих основних фондів.

Між ДП «Санаторій «Алуштинський» та ПП "Скипер" був укладений договір №58 від 27.06.2011, відповідно якого Замовник (ДП «Санаторій «Алуштинський») доручає, а Виконавець (ПП "Скипер") бере на себе зобов'язання з постачання постільної білизни, рушників, тканини портьєрної, простирадла, матраців.

На виконання умов зазначеного договору ПП "Скипер" передало, а ДП «Санаторій «Алуштинський» товари на загальну суму 78 486,84 грн., у тому числі вартість без ПДВ 65 405,70 грн. та ПДВ 13 081,14 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. Сплата за отриманий товар була проведена у безготівковій формі у розмірі 77 195,16 грн. Зазначені операції знайшли своє відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Операції із формування податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Скипер» сформовано на підставі отриманих податкових накладних.

За наслідками взаємовідносин ДП «Санаторій «Алуштинський» із ПП "Сіті Буд", ПП "Скипер", МПП "Ерфольг" виписані податкові накладні у сумі ПДВ 102 096,58 грн., які відповідають вимогам діючого законодавства. Податковий кредит по вказаним операціям сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, в результаті проведення по справі судової економічної експертизи були зроблені висновки, що первинними та другими документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджуються використання позивачем товарів та послуг у власній господарській діяльності, отриманих від постачальників.

Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість або неповноту висновків судової економічної експертизи.

Висновок експерта суд вважає повним та обґрунтованим і приймає у якості доказу по справі.

Створені у результаті господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами первинні документи, у тому числі акти - приймання виконаних робіт, податкові накладні, залучені до матеріалів справи, з аналізу яких вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних (валових) витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки в свою чергу не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів, або відсутності їх оформлення.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Слід вказати, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача. Цей факт підтверджений висновком судової економічної експертизи.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.

Неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами позивача.

Слід зазначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства, на які посилається в акті відповідач, судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Господарські відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу робіт (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладалися та виконувалися за вільним волевиявленням його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про заниження валових витрат та податкового кредиту з ПДВ в результаті відносин позивача з вказаними контрагентами.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у м. Алушта вважає, що у порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП «Санаторій «Алуштинський» відобразило взаємовідносини із ПП «Электрокомплект-Ю» по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та не відобразило податкове зобов'язання, що призвело до висновків про заниження податкового зобов'язання на суму 34995грн.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику додатку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Так на виконання умов Закону України «Про податок на додану вартість», ДП «Санаторій «Алуштинський» було надано ПП «Электрокомплект-Ю» послуги, що підтверджується актом на підставі цього акту була виписана податкова накладна №377 від 31.08.10р., акт здачі - приймання № ОУ-0000201 від 31.08.10р. на загальну суму 209971,00грн., у т.ч. ПДВ 34 995,17грн.

Зазначена податкова накладна занесена до реєстру виданих податкових накладних та віднесена до складу зобов'язань серпня 2010 року.

Таким чином, висновки ДПІ у м. Алушта стосовно заниження ДП «Санаторій «Алуштинський» зобов'язання по взаємовідносинам із ПП «Электрокомплект-Ю» є необґрунтованими.

Вказані обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.

Суд також вказує про факти встановлені судовою економічною експертизою, а саме експертом встановлено, що розбіжність дослідження з позивачем у розмірі 11 359 грн. від'ємного значення за грудень 2011 року виникла за рахунок арифметичної помилки, а саме відповідно до форми декларацій до рядку 21 Декларації «Залишок від'ємного значення попереднього періоду», яка сумарно включається до рядку 24. Тобто за результатами листопада 2011 року від'ємне значення складало 56 612 грн., а перенесено 68 007 грн., що є технічною помилкою.

Розбіжність дослідження з актом у формування сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Бюджету у сумі 80 479 грн. виникла за рахунок не визнання ДПІ у м. Сімферополі податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП "Сіті Буд", ПП "Скипер", МПП "Ерфольг", який як зазначено вище правомірно сформований та зайвого донарахування зобов'язання по взаємовідносинам із ПП «Электрокомплект-Ю».

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що висновки відповідача в частині збільшення податку на прибуток у сумі 231 163 грн. та зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року у сумі 831 588,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 219 214,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 116 296,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 1 350 767,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1 780 458,00 грн. є необґрунтованими.

Висновки викладені в акті перевірки щодо заниження податку на додану вартість у сумі 80 479,00 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року у сумі 10 399,00 грн. та за жовтень 2011 року у сумі 24 801,00 грн. є необґрунтованими.

На підставі викладеного є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення - рішення:

- №0009202301 від 18.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 231162грн. за основним платежем та 57790,5грн. за штрафними санкціями.

- №0009222301 від 18.05.2012р. повністю.

- №0009192301 від 18.05.2012р. повністю.

- №0009212301 від 18.05.2012р. повністю.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 07.10.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0009202301 від 18.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 231162грн. за основним платежем та 57790,5грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0009222301 від 18.05.2012р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0009192301 від 18.05.2012р.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0009212301 від 18.05.2012р.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Октябрьська, 16, ЄДРПОУ 32322874) судові витрати у розмірі 2146грн. шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.