Постанова

від 16.10.2013 по справі 804/11866/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 804/11866/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Кустова С.В.

представника відповідача Семєйко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000232207, 0000242207 від 19.06.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.06.2013 року №0000232207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 522,50 гривень та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 261,25 гривень за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах,послугах), 14010100, загальна сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій складає 783,75 гривень та № 0000242207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 548,62 гривні та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 274,31 гривні за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, загальна сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій складає 822,93 гривні.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Дніпро-Спец-ЗІЗ» за липень 2012 року, за результатами якої, складено акт від 03.06.2013 року №1967/227-00168076. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0000232207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 522,50 гривень та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 261,25 гривень за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах,послугах), та № 0000242207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 548,62 гривні та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 274,31 гривні за платежем - податок на прибуток приватних підприємств. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року №0000232207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 522,50 гривень та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 261,25 гривень за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах,послугах), та № 0000242207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 548,62 гривні та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 274,31 гривні за платежем - податок на прибуток приватних підприємств діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Під час розгляду справи було здійснено заміну первинного відповідача на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Дніпро-Спец-ЗІЗ» за липень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами і доповненнями) за перевірений період, у результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2012 року у сумі 522,50 грн.

- п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2. ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) за перевірений період, у результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 548,62 грн. в т.ч. за 9 місяців 2012 року у сумі 548,62 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 03.06.2013 року № 1967/227-00168076 на підставі якого, винесені податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000232207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 522,50 гривень та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 261,25 гривень за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах,послугах), та № 0000242207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 548,62 гривні та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 274,31 гривні за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.

Згідно матеріалів справи, відповідно до наданих для перевірки документів ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» (покупець) укладено договір з ПП «Дніпро-Спец-ЗІЗ» (постачальник) від 27.05.11р. № 137/61 на постачання продукції згідно специфікації.

ПП «Дніпро-Спец-ЗІЗ» зазначену продукцію реалізовано ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» та виписано податкові накладні №42 від 16.07.2012 року, № 46 від 17.07.2012 року; видаткові накладні №Д-00000558 від 16.07.2012 року, №Д-00000571 від 20.07.2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі згідно платіжного доручення №9078 від 16.07.2012 року та № 9158 від 17.07.2012 року.

Згідно наданих до перевірки документів, постачання товарної продукції від ПП «Дніпро-Спец-ЗІЗ» здійснювалось відповідно до подорожніх листів вантажного автомобіля від 17.07.2012 року №229055 та від 25.07.2012 року №229282.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме: Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська складено акт від 08.04.2013 року за №1046/22-6/36494745 щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Дніпро-Спец-313» (код ЄДРПОУ 36494745) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами, згідно якого, порушення ПП «ДНІПРО-СПЕЦ-ЗІЗ»:

1. п. 187.1 cт. 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Кодексу, в результаті чого, підприємством завищено податкові зобов 'язання та податковий кредит.

2. ч.1 cт. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 cт. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки „нікчемності" з ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ , та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Отже, позивачем у повній мірі доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а також, реальна зміна його господарського стану в результаті проведення таких операцій.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також, наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Також, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" судовий збір в розмірі 114,75 грн.

Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обов'язків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000232207, 0000242207 від 19.06.2013 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.06.2013 року № 0000232207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 522,50 гривень та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 261,25 грн. за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), 14010100 загальна сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій складає 783,75 грн. та № 0000242207 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 548,62 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 274,31 грн. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, загальна сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, складає 822,93 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" судовий збір в розмірі 114,75 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2013року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 21.10.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька