Постанова

від 27.09.2013 по справі 826/8287/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2013 року 14:05 № 826/8287/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Павленко В.В.,

представника відповідача - Козак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фінайті» (далі - позивач, ТОВ «Фінайті») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013 року № 0003962230 та № 0003952230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про нарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки на підставі яких приймались податкові повідомлення рішення є формальними, надуманими, такими, що не відповідають положенням Податкового кодексу України.

На думку позивача, відповідач необґрунтовано робить висновок про безпідставність віднесення позивачем до об'єкта оподаткування витрати, понесені у вигляді сплати відсотків за користування кредитом отриманим на підставі договору фінансового кредиту та вказаний висновок ґрунтується лише на тому, що позивач не має за період, що перевірявся кредиторської заборгованості за отримані товари.

Також є протиправним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю у позивача відповідної правосуб'єктності, а саме права надавати телекомунікаційні послуги.

У судовому засіданні представник позивача позові вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивачем неправомірно завищено фінансові витрати та податковий кредит, оскільки як встановлено відповідачем під час проведення перевірки, ТОВ «Фінайті» не надано підтверджуючих документів використання фінансового кредиту у господарській діяльності, на балансі, у період, що перевірявся, не встановлено кредиторської заборгованості за отримані товари та послуги. Також, оскільки ТОВ «Фінайті», отримавши від постачальника товар (послуг) здійснює його реалізацію за допомогою платіжних терміналів фізичних осіб-підприємців, а тому має забезпечувати додержання вимог норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», крім цього у разі продажу послуг телекомунікації має забезпечуватись додержання вимог Закону України «Про телекомунікації».

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Фінайті» зареєстроване Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 29.08.2008 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстрації за номером №1069 102 0000 023857 та з 29.08.2008 року взято на податковий облік в ДПІ в Оболонському районі за № 12303.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 08.04.2013 року № 735, направлення від 09.04.2013 року №669/22, згідно з п.п 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.05.2013 року № 510/23-3/36081550, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 778 460,00 грн., в тому числі, за 4 квартал 2011 року - в сумі 132 976 грн., за 1 квартал 2012 року - в сумі 161 371 грн., за 2 квартал 2012 року - в сумі 161 371 грн., за 3 квартал 2012 року - в сумі 161 371 грн., за 4 квартал 2012 року - в сумі 161 371 грн.;

п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 32005666 грн. в тому числі, за липень 2011 року в сумі 5600280 грн., за серпень 2011 року в сумі 6850363 грн., за вересень 2011 року в сумі 6178404 грн., за жовтень 2011 року в сумі 6443234 грн., за листопад 2011 року в сумі 2396021 грн., за грудень 2011 року в сумі 4537374 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 08.05.2013 року № 510/23-3/36081550, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 29.05.2013 року № 0003962230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 167 690,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 778 460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 389 230 грн.

від 29.05.2013 року № 0003952230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48 008 499,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 32 005 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 160 02833 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідач вказує на те, що позивачем не використовується фінансовий кредит у господарській діяльності, у період, що перевірявся у товариства не встановлено кредиторської заборгованості з отримані товари та послуги, у зв'язку з чим позивачем не правомірно завищено задекларовані показники у рядку 06.4 «фінансові кредити» Декларації з податку на прибуток.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені ст. 141 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем (Позичальник) та ТОВ «АЙ ТІ Фінанс» (Кредитодавець) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 001 від 03.08.2011 року, відповідно до якого Кредитодавець згідно положень цього Договору надає Позичальнику фінансовий кредит (далі - кредит) на наступних умовах: сума кредиту - 6700000,00 грн.; строк кредиту - 12 місяців (з 03.08.2011 р. по 03.08.2012 р.); вид кредиту - кредитна лінія; цільове призначення - поповнення обігових коштів та оплата комісійної винагороди за надання кредиту, що передбачена п.1.2 цього Договору.

Плата за користування кредитом Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю всю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше зазначеного в цьому Договорі строку, Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі 12 %.

Відповідно до п.2.1. цього Договору кредит, згідно з п.1.1 надається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Кредитодавця на поточний рахунок Позичальника, зазначений в розділі 9 цього Договору відповідними траншами.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходилась у користуванні Позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/365» з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується.

ТОВ «Фінайті» здійснювало операції з купівлі-продажу електронних одиниць операторів мобільного зв'язку.

Як встановлено судом та вбачається з акту перевірки, позивачем укладено з операторами мобільного зв'язку - ПрАТ «Київстар» (договір №393/2010 від 15.07.2010 року), ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» (договір № М00014-02 від 01.02.2009 року), ТОВ «Астеліт» (договір № AS11UAG340 від 18.02.2011 року), ПрАТ «Українські радіосистеми» (договір №15236/10/А/019 від 29.10.2010 року), договори, відповідно до яких оператори надають послуги оператора на умовах та за цінами, визначеними договорами, а ТОВ «Фінайті» має отримати та оплатити послуги з подальшим перепродажем третім особам.

Позивач стверджує, що кредитні кошти, отримані за договором про надання фінансового кредиту № 001 від 03.08.2011 року були направлені позивачем для розрахунку з постачальниками та використовувались позивачем у господарській діяльності, зокрема, для придбання та подальшого перепродажу споживачам електронних одиниць операторів мобільного зв'язку, від продажу яких позивач отримував доходи у періоді, що перевірявся.

На підтвердження використання коштів позивачем та оплати за послуги в матеріалах справи містяться копії банківських виписок.

Відповідно до КВЕД видами діяльності ТОВ «Фінайті» є, зокрема, комп'ютерне програмування (основний); оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового вчення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; надання інших інформаційних послуг; інші види грошового посередництва; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наведених правових норм та встановлених обставин, вбачається, що зазначені господарські операції мають систематичний характер, та є очевидною мета даних операцій в отриманні прибутку від перепродажу електронних одиниць для мобільного зв'язку.

Таким чином, використання позивачем кредитних коштів у власній господарській діяльності фактично підтверджується наявними матеріалами справи, а тому оплату відсотків за користування кредитом, отриманих на підставі договору № 001 від 03.08.2011 року позивачем правомірно включено до складу валових витрат в перевіряємому періоді на загальну суму 3 651 896 грн.

Також, відповідач стверджує, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період, що виник внаслідок придбання із метою перепродажу електронних ваучерів для поповнення мобільного зв'язку у операторів мобільного зв'язку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В матеріалах справи наявні договори, укладені ТОВ «Фінайті» з операторами мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», ТОВ «Нейшл Пеймент Енд Колекшин Процесінг», ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Українські радіосистеми», за умовами яких оператори мобільного зв'язку передають ТОВ «Фінайті» для організації розповсюдження свої товари, послуги (припейд-продукцію), а саме:

договір купівлі-продажу №393/2010 від 15.07.2010 року, укладений з ПрАТ «Київстар», за умовами якого ПрАТ «Київстар» зобов'язується передати товар-масив електронних одиниць поповнення особового рахунку Абонента, що надають можливість отримувати телекомунікаційні послуги, які надаються ПрАТ «Київстар», у власність ТОВ «Фінайті», а ТОВ «Фінайті» зобов'язується прийняти та оплатити товар;

договір про надання послуг №394/2010 від 15.07.2010 року, укладений з ПрАТ «Київстар», за умовами якого ТОВ «Фінайті» зобов'язується надавати послуги з популяризації торговельних марок та просування товару;

договір №AS11UAG340 від 18.02.2011 року, укладений з ТОВ «Астеліт» (Довіритель), за умовами якого ТОВ «Фінайті» (Повірений) зобов'язується за винагороду здійснювати від імені та за рахунок довірителя дії з реалізації продукції електронного ваучеру нефіксованого номіналу Довірителя через торгівельну мережу Повіреного;

договір доручення №М00014-2 від 01.02.2009 року, укладений з ТОВ «Нейшл Пеймент Енд Колекшин Процесінг» (Довіритель), за умовами якого ТОВ «Фінайті» (Повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Довірителя дії, спрямовані на забезпечення реалізації продукції - масиву електронних одиниць, у точках продажу та на забезпечення інформаційної та технологічної взаємодії між клієнтами та системою при реалізації продукції на території Повіреного;

договір №15236/10/А/019 продаж послуг Оператора та системи реєстрації платежів, укладений з ЗАТ «Українські радіосистеми» (Оператор), за умовами якого Оператор доручає, а Агент ТОВ «Фінайті» зобов'язується організувати та проводити продаж послуг оператора - послуги доступу до мережі Інтернет, та здійснювати реєстрацію платежів в мережі інформаційної системи реєстрації платежів.

Відповідач стверджує, що ТОВ «Фінайті» у разі продажу послуг телекомунікації має забезпечувати додержання вимог норм Закону України «Про телекомунікації».

У зв'язку з відсутністю позивача у реєстрі операторів, провайдерів телекомунікацій, ТОВ «Фінайті» може бути тільки споживачем телекомунікаційних послуг для власних потреб. Відповідно до наданих документів, ТОВ «Фінайті» не використовує придбану у оператора послугу зв'язку для власних потреб і до моменту споживання, споживачем послуг зв'язку, такі послуги залишаються власністю оператора. Вартість цієї послуги не має права приймати участь у формуванні активів для власних потреб та відповідно відображатись на балансових рахунках та відображатися як товар (послуга).

Фактично ТОВ «Фінайті» здійснює операції з купівлі-продажу масиву електронних одиниць операторів мобільного зв'язку та переказу коштів за телекомунікаційні та інші послуги через мережу платіжних терміналів субагентів, тобто, здійснює операції з передачі (купівлі-продажу) права грошової вимоги (боргових зобов'язань) до учасника ринку зв'язку-оператора безпосередньому споживачу таких послуг».

Пунктом 1 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 року № 1280-1V визначено, що діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках, також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Закон України «Про телекомунікації» дає визначення понять телекомунікаційної послуги та послуги рухомого (мобільного) зв'язку.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 01.11.2012 року №560, затверджено Порядок ведення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2012 року за №1958/22270, Додатком 5 до якого є орієнтовний перелік видів діяльності, що здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій.

Купівля карток, масивів електронних одиниць, електронні ваучери нефіксованого номіналу, послуги з популяризації торговельних марок та просування товару, послуги доступу до мережі Інтернет та електронних ваучерів для поповнення рахунків операторів телекомунікацій не є телекомунікаційними послугами та не входять до вищевказаного орієнтовного переліку видів діяльності, що здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій.

Підпунктом п.п.196.1.5 п.196.1 ст. 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з: надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривати вами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;

торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

При цьому, наявні в матеріалах справи договори, укладені ТОВ «Фінайті» з операторами мобільного зв'язку: ПрАТ «Київстар», ТОВ «Нейшл Пеймент Енд Колекшин Процесінг», ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Українські радіосистеми», не є договорами з передачі купівлі-продажу права грошової вимоги (боргових зобов'язань), а за умовами зазначених договорів оператори мобільного зв'язку передають ТОВ «Фінайті» для організації розповсюдження свої товари та послуги, а саме: масив електронних одиниць, електронні ваучери нефіксованого номіналу, послуги з популяризації торговельних марок та просуванню товару, послуги доступу до мережі Інтернет.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з, крім інших, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, утому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, вбачається, що оператори мобільного зв'язку: ПрАТ «Київстар», ТОВ «Нейшл Пеймент Енд Колекшин Процесінг», ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Українські радіосистеми» передають ТОВ «Фінайті» для організації розповсюдження свої товари та послуги, а саме: масив електронних одиниць, електронні ваучери нефіксованого номіналу, послуги з популяризації торговельних марок та просуванню товару, послуги доступу до мережі Інтернет, які не є телекомунікаційними послугами, та які надають право ТОВ «Фінайті» для формування податкового кредиту з ПДВ.

Окрім того, з метою повного, всебічного вирішення справи по суті, судом направлений судовий запит № 826/8287/13-а/12421/13 до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві про надання інформації щодо проведення судово-економічної експертизи з питань правомірності діяльності ТОВ «Фінайті».

Листом від 16.09.213 року № 1665/9/26-15-09-0209 слідчим з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Фєдосовим М.В. надано відповідь на судовий запит разом з копією висновку експерта від 15.07.2013 року.

Вбачається, що за результатами проведення судово-економічної експертизи судовим експертом відділу економічних досліджень КНДІСЕ зроблено висновок, що висновки, викладені в акті №510/23-3/36081550 від 08.05.2013 року про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фінайті» (код ЄДРПОУ 36081550) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 778 460 грн. та завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПрАТ «Київстар», ТОВ «Нейшл Пеймент Енд Колекшин Процесінг», ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Українські радіосистеми» на загальну суму 32 379 131 грн., документально не підтверджуються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати неправомірність формування позивачем валових витрат, понесених у зв'язку зі сплатою відсотків за фінансовим кредитом та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з купівлі-продажу ваучерів для поповнення мобільного зв'язку, а тому відповідачем неправомірно та необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 167 690,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 778 460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 389 230 грн. і податку на додану вартість на загальну суму - 48 008 499,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 32 005 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 160 02833 грн.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 року № 0003962230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 167 690,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 року № 0003952230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 008499,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 4588,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» (код ЄДРПОУ 36081550) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.10.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко