Рішення

від 14.10.2013 по справі 910/16302/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16302/13 14.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОФІ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна фірма «Джой» простягнення 88 890,50 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сторонська Ю.О. - дов. № б/н від 02.01.2013 року;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СОФІ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна фірма «Джой» про стягнення 71 168,07 грн. - основної заборгованості, 5 439,97 грн. - пені, 6 353,23 грн. - інфляційних втрат та 5 929,23 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 26 від 20 липня 2009 року в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 71 168,07 грн.

Ухвалою від 27.08.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.09.2013 року.

18.09.2013 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на вимогу ухвали суду, розрахунок ціни позову та письмові пояснення до нього.

В судовому засіданні 23.09.2013 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 23.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 23.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.10.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання 14.10.2013 року представник відповідача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія СОФІ», іменоване надалі «Постачальник» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЕМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна фірма «Джой», іменоване надалі «Покупець» (відповідач) був укладений договір поставки № 26 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах, у строки та в порядку передбаченому даним договором поліграфічні матеріали (надалі - товар).

Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що датою поставки/отримання партії товару, вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Згідно з п. 4.1 договору ціна кожної окремої партії товару, а також сума до оплати формується на дату відвантаження товару в національній валюті України - гривні та вказується у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочення платежу. При цьому покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару не пізніше 30-го календарного дня, з дати отримання товару.

Датою оплати продукції, вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок постачальника. (п. 4.5 договору)

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 89 177,60 грн., що засвідчується видатковими накладними № РН-0001269від 20.07.2010 року на суму 6 250,76 грн., № РН-0001760 від 20.09.2010 року на суму 24 955,44 грн., № РН-0002029 від 14.10.2010 року на суму 57 971,40 грн. та довіреностями на отримання товаро - матеріальних цінностей №00754 від 20.07.2010 року, № 000092 від 20.09.2010 року, № 57 від 14.11.2010 року.

В свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 71 168,07 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 71 168,07 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.3 договору за прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ(що діяла у період за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку, але не більше 5% від загальної вартості прийнятих ним товарів.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 6.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 439,97 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 6.3 договору, суми заборгованості за поставлений товар та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 929,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 353,23 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, періодів нарахування визначених позивачем та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 5 620,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 401,63 грн.

Слід зазначити, що при зверненні з даним позовом позивач недоплатив 0,12 коп. судового збору, а тому вказана сума підлягає до стягнення з позивача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна фірма «Джой» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський р -н, вул. Фрунзе, буд. 82, код ЄДРПОУ 32958880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОФІ» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, Деснянський р -н, вул. Червоноткацька, буд. 44, код ЄДРПОУ 36346548) 71 168 (сімдесят одну тисячу сто шістдесят вісім) грн. 07 коп. - основної заборгованості, 5 439 (п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 97 коп. - пені, 5 401 (п'ять тисяч чотириста одну) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 5 620 (п'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 01 коп. - 3% річних, 1 752 (одну тисячу сімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОФІ» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, Деснянський р -н, вул. Червоноткацька, буд. 44, код ЄДРПОУ 36346548) на користь Державного бюджету України 0,12 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

21.10.2013 року