Рішення

від 22.10.2013 по справі 909/892/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р. Справа № 909/892/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,

при секретарі судового засідання Червак Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094,

до відповідача: приватного підприємства "ТРК "Владислав", вул. Грушевського, 1, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78000,

про стягнення коштів в сумі 27116 грн. 79 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гук А.С. - начальник юридичного департаменту, довіреність № 56 від 22.01.2010 року,

від відповідача: представники не з'явилися,

встановив:

публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся в господарський суд Івано-Франківської області із позовною заявою до приватного підприємства "ТРК "Владислав" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2045/09 від 14.06.2005 року в сумі 27116 грн. 79 коп., з яких: 15151 грн. 98 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 11964 грн. 81 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору № 2045/09 від 14.06.2005 року відповідачем не cплачено в повному обсязі прострочену заборгованість по процентах і пеню.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2013 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.08.2013 року.

Ухвалою суду від 28.08.2013 року відкладено розгляд справи відповідно на 11.09.2013 року.

Ухвалою суду від 11.09.2013 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 10.10.2013 року.

Ухвалою суду від 10.10.2013 року відкладено розгляд справи відповідно на 22.10.2013 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 22.10.2013 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 2045/09 від 14.06.2005 року, в частині сплати заборгованості по процентах та пені, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 15151 грн. 98 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, за період з 15.07.2009 року по 21.05.2013 року, 11964 грн. 81 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, за період з 26.01.2012 року по 21.05.2013 року, та покласти на останнього судові витрати в розмірі 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Представник відповідача, в судове засідання 22.10.2013 року, не з"явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

Відповідачем направлено суду клопотання б/н від 21.10.2013 року (вх. № 16304/13 від 21.10.2013 року) про відкладення розгляду справи в зв"язку з хворобою.

Зазначене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки жодних належних доказів причин неявки в судове засідання до вищевказаного клопотання не долучено. Так, ухвалами суду в судове засідання викликались представники сторін. За таких обставин суд вважає клопотання відповідача безпідставним та необгрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходячи із вимог ст. 33 ГПК України є необгрунтованим та документально не підтвердженим.

Окрім того, ст. 28 ГПК України, передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім цього, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідача не визначає, чому саме участь керівника підприємства Пращука Б.З. є обов"язковою.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

14.06.2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (Банк) (найменування змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк") та приватним підприємством "ТРК "Владислав" (Позичальник) укладено кредитний договір № 2045/09 (далі Договір), згідно умов якого Позичальник отримав кредитний ліміт в розмірі 15400 грн., з кінцевим терміном повернення 13.06.2007 року.

В порушення умов Договору відповідач зобов"язання за Договором належним чином не виконав, а саме не здійснив оплату заборгованості у встановлені Договором строки.

У зв"зку з порушенням зобов"язань за кредитним договором № 2045/09 від 14.06.2005 року позивачем нараховано відповідачу 15151 грн. 98 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, за період з 15.07.2009 року по 21.05.2013 року та 11964 грн. 81 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, за період з 26.01.2012 року по 21.05.2013 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов"язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов"язань за Договором через порушення умов останнього, є письмовими доказами невиконання Відповідачем зобов"язань, взятих ним, відповідно до Договору.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно умов кредитного договору № 2045/09 від 14.06.2005 року, в сумі 27116 грн. 79 коп., з яких: 15151 грн. 98 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, за період з 15.07.2009 року по 21.05.2013 року, 11964 грн. 81 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, за період з 26.01.2012 року по 21.05.2013 року, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1720 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до приватного підприємства "ТРК "Владислав" про стягнення коштів в сумі 27116 грн. 79 коп. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "ТРК "Владислав", вул. Грушевського, 1, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78000, (ідентифікаційний код 33208644), на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094, (ідентифікаційний код 14360570), 15151 (п"ятнадцять тисяч сто п"ятдесят одну) грн. 98 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, згідно умов кредитного договору № 2045/09 від 14.06.2005 року, за період з 15.07.2009 року по 21.05.2013 року, 11964 (одинадцять тисяч дев"ятсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, за період з 26.01.2012 року по 21.05.2013 року, 1720 (тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.13

Суддя Деделюк Б.В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"