Рішення

від 24.10.2013 по справі 906/1369/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" жовтня 2013 р. Справа № 906/1369/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Коцюбинська Н.М. - довіреність б/н від 20.09.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 18259,36 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 18259,36грн., з яких: 17583,02грн. основного боргу та 676,34грн. штрафних санкцій.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості відповідача (а.с. 38-39).

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Під час судового засідання судом здійснено електронний запит на сайт Укрпошти та отримано витяг (а.с. 40), з якого вбачається, що поштове відправлення, яке направлялось відповідачу, передано 12.10.2013 в об'єкт поштового зв'язку, за вказаною у позовній заяві адресою відповідача, та на даний час не вручено.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наявні у справі документи, суд вважає, що відсутність відповідача та його представника не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2008 року між позивачем - ТОВ "Плюс-Сервіс" (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №811 від 03.08.2013 (далі - Договір (а.с. 7-9)), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору.

Асортимент, кількість, ціна товару та його загальна вартість визначається у відповідній накладній (п. 1.2. Договору).

Позивач вказує, що згідно умов Договору, за видатковою накладною №12582830 від 05.08.2013 (ас. 11) поставив відповідачу товар на загальну суму 17583,02грн., однак, станом на 20.09.2013 відповідач розрахунки не провів.

У зв'язку з непроведенням розрахунків, керуючись ст. 625 ЦК України та п. 6.6. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 676,34грн. 36% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами Договорі поставки №811 від 03.08.2013 (а.с. 7-9).

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, наданою до справи товарно-транспортною накладною №12582830 від 05.08.2013 (а.с. 11) підтверджено факт поставки позивачем товару на загальну суму 17583,02грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 5.3. Договору, відповідач зобов'язався оплатити товар не пізніше 7 (семи) календарних днів після його прийняття.

В ході судового розгляду справи, відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 1300,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 29).

Враховуючи, що заборгованість в сумі 1300,00грн. була сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в цій частині слід припинити за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Таким чином, на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 16283,02грн., що вбачається з довідки позивача (а.с. 51) та підтверджено підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.28).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 16283,02грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 676,34грн. 36% річних, то приписами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 6.6. Договору сторони встановили річні у розмірі 36%.

З розрахунку позивача (а.с. 10) вбачається, що 36% річних останнім нараховано за період з 13.08.2013 по 20.09.2013 у розмірі 676,34грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 36% річних, суд вважає, що їх нарахування здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідач на спростування вищенаведених обставин доказів не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають частковому задоволенню на суму 16959,36грн. з яких: 16283,02грн. основного боргу та 676,34грн. 36% річних. В частині стягнення 1300,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Кооперативна, 18, код 32076086):

- 16283,02грн. - основного боргу;

- 676,34грн. - 36% річних;

- 1720,50грн. - судового збору.

3. В частині стягнення 1300,00грн. основного боргу провадження у справі припинити за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.10.2013.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).