Рішення

від 22.10.2013 по справі 914/3628/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 р. Справа № 914/3628/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Марітчак С.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ ОІЛ», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Дрогобицький завод автомобільних кранів", м.Дрогобич

про стягнення 31932,96 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

Від позивача: не з»явився

Від відповідача: Костишак Василь Михайлович -представник

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору : Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ ОІЛ» до Публічного акціонерного товариства „Дрогобицький завод автомобільних кранів" про стягнення суми 31932,96 грн. заборгованості, в тому числі 25997,33 грн. основного боргу, 5486 грн. - пені, 449,63 грн. - три відсотка річних, та 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ ОІЛ» та Публічним акціонерним товариством „Дрогобицький завод автомобільних кранів" було укладено договір поставки №ЗМК-006/13. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по видатковій накладній №А-0129-001 від 29.01.2013 року на суму 25997,33 грн., який останній зобов»язувався оплатити відповідно до умов договору. Як зазначено у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав, отриманий товар не оплатив. Заборгованість відповідача становить 25997,33 грн. основного боргу, пеня у розмірі 5486,00 грн. та 3% річних в розмірі 449,63 грн., а всього на загальну суму 31932,96 грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.10.2013 року. Ухвалою суду від 08.10.13р. у зв»язку із неявкою представника відповідача за клопотанням відповідача №41506/13 від 08.10.13р. та з метою повного та всебічного дослідження усіх обставин , розгляд справи відкладався.

В судове засідання 08.10.2013року представник позивача з»явився, позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, надав суду витребувані документи та подав клопотання вх. № 41559/13 від 08.10.13р., в якому просить судове засідання призначене на 22.10.13р. провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання 22.10.13р. забезпечив, подав відзив вх.№ 44002/13 від 22.10.13р. , в якому основний борг не заперечує, та просить відмовити частково позивачу за позовною вимогою щодо стягнення пені, а також щодо витрат на юридичну допомогу. Обгрунтовує свої заперечення наступним. Відповідач зазначає, що позивач помилково нарахував пеню в розмірі , що перевищує подвійну облікову ставку НБУ та шестимісячний строк встановлений п.6 ст.232 ГК України. Стверджує, що позивачем до копії позовної заяви надісланої на адресу відповідача не було долучено доказів в підтвердження адвокатських послуг.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

22.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ ОІЛ» та Публічним акціонерним товариством „Дрогобицький завод автомобільних кранів" було укладено договір поставки №ЗМК-006/13. Відповідно до п.1.1 договору поставки №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року постачальник зобов»язується передати у власність Покупця продукцію промислово-технічного призначення, згідно Специфікацій до Даного Договору, а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору.

Згідно із п.4.4 Договору поставки №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року, право власності на Товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженим представником товаросупровідних документів на Товар.

В силу п. 4.3. Договору поставки №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року, поставка Товару здійснюється протягом 7-ми календарних днів з моменту підписання двома Сторонами Специфікації на кожну партію ТМЦ.

Згідно Специфікації №1, що є додатком до договору №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року, що підписана належними представниками обох сторін, партія ТМЦ оформлена на суму 25997,40 грн.

Відповідно до п.5.1.1. вказаного договору поставки, оплата 100% вартості партії товару здійснюється через 14 календарних днів після поставки товару.

Згідно із п.9.1 вищевказаного договору поставки, даний Договір укладений на строк до 31.12.2013 року.

На виконання умов договору позивач на підставі виданої відповідачем довіреності №46 від 25.01.2013 року по видатковій накладній №А-0129-001 від 29.01.2013 року поставив відповідачу товар на суму 25997,33 грн. Видаткова накладна та довіреність на отримання товару додані до матеріалів справи.

Оскільки відповідач не здійснив оплати за поставлений товар, то станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача становила 25997,33 грн.

В підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього, позивачем надана суду Претензія №1 вих. № 283 від 18.04.2013 р. з вимогою про погашення 25977,33 грн. заборгованості за договором підряду №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року та копія фіскального чеку і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 03.05.2013 року, а також Претензія №2 від 23.08.2013 р. з вимогою про погашення 25977,33 грн. заборгованості за договором підряду №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року та копія фіскального чеку і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 27.08.2013 року.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

В силу ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Станом на день прийняття рішення, доказів сплати вказаної суми боргу 25997,33 грн. суду не подано.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Відповідно до п.6.4. Договору поставки №ЗМК-006/13 від 22.01.2013 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Згідно розрахунку позивача, сума пені за період з 18.02.2013 року по 16.09.2013 року складає 5486,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ррозмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. ( Постанова, Верховний Суд, від 07.11.2011, № 3-121гс11, Верховний Суд України).

Згідно із Законом України від 10 січня 2002 року N 2921-III «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1); розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3). Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону слід розуміти так, що дія Закону поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).( Рішення, Конституційного Суду, від 11.07.2013, № 7-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ) . Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені ( постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі N 25/187). (Лист, Вищий господарський суд, від 29.04.2013, № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Окрім цього , у відповідності до п. 6 ст. 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач провів нарахування пені як ним зазначено за період з 18.02.2013 р. по 16.09.2013 року (211 днів), що значно перевищує 6-ти місячний період.

Відтак, із врахуванням вищенаведених положень підлягає задоволенню нарахована пеня, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України та у строк , що не перевищує шість місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконане та в перерахунку складає 1890,33грн. В решті позовних вимого щодо нарахування пені належить відмовити у зв»язку із необґрунтованістю нарахування.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано за період з 18.02.2013 року по 16.09.2013 року 3% річних, що складає 449,63 грн. Розрахунок долучено до матеріалів справи.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказів в спростування наведених обставин не представлено, доказів оплати заборгованості не подано.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25997,33 грн. основного боргу, 1890,33грн. - пені, 449,63 грн. - три відсотка річних обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 28 Кодексу справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права. Згідно із ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді.

Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. (частина перша статті 44 Кодексу). (Рішення Конституційного Суду від 11.07.2013, № 6-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві).

Як вбачається із матеріалів справи позивач подав належні та допустимі докази в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката в сумі 500 грн., які підтверджуються договором №2 про надання правової допомоги від 21.08.2013 року, згідно до умов якого за цим договором адвокат Желудков Владислав Володимирович зобов»язується надати ТзОВ»»Арістей Оіл» правову допомогу, щодо стягнення боргу за відвантажений товар з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» в розмірі 25997,33грн. , а саме представляти інтереси клієнта на стадії досудового врегулювання сплати боргу та в судах всіх інстанцій і рівнів із вказаного питання., а клієнт- ТзОВ»Арістей Оіл» зобов»язується прийняти й оплатити надану допомогу відповідно до умов цього договору. За умовами п.3.1 договору гонорар адвоката за надання правової допомоги відповідно до умов даного договору встановлюється у розмірі 500грн. авансом і п»ятсот гривень у разі сплати боргу відповідачем. Довіреністю №2802-1 від 28.02.2013 року виданою адвокату Желудкову Владиславу Володимировичу, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3431, платіжним дорученням №517 від 21.08.2013 року на суму 500,00 грн. із призначенням платежу поповнення карткового рахунку Желудков Владислав Володимирович №26259001317641 зг. дог. надання правової допомоги № 2 від 12.08.13р., копією посвідчення адвоката Желудкова Владислава Володимировича, довідкою ТзОВ»Орістей Ойл» вих. №2110-1 від 21.10.13р. , згідно до змісту якої позивач -ТзОВ»Арістей Оіл» визначає призначенням платежу, здійсненого 21.08.13р. з поточного рахунка товариства платіжним дорученням №517 від 21.08.13р. у сумі 500грн на рахунок Желудкова Владислава Володимировича оплатою за адвокатські послуги згідно договору надання правової допомоги №2 від 12.08.13р. Таким чином із представлених документів, вбачається, що витрати у розмірі 500грн. понесені позивачем за надані послуги з юридичної допомоги наданої саме адвокатом Желудковим Владиславом Володимировичем, тому в порядку ст. 44 ГПК України є адвокатськими витратами та підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 ГПК України з відповідача.

Судові витрати необхідно покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дрогобицький завод автомобільних кранів" (код ЄДРПОУ 00240158, адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 37099684, адреса: 03148, м.Київ, вул. Святошинська, 34) - 25997,33 грн. основного боргу, 1890,33грн. - пені, 449,63 грн. - три відсотка річних, 500,00 грн. - адвокатських послуг та 1720,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

повний текст рішення оформлено 25.10.2013р.