Рішення

від 15.10.2013 по справі 917/1630/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 917/1630/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест - Полтава", 36000, м. Полтава, вул. Половка, 72

до Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський", 36039, м. Полтава, вул. Остапа Вишні, 5

про стягнення 94878,18 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Петрук С.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 15.10.2013 року після виходу з нарадчої кімнати згідно ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 94878,18 грн. боргу за договором про поставку продукції № 3/08-1 від 03.08.2012 року, в т.ч. 94482,13 грн. основної заборгованості та 396,05 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 01.10.2013 року (т. 1, а.с. 86) повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Разом із тим, відповідно до наданого позивачем до суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 2, а.с. 2-3) станом на 02.10.2013 року місцезнаходженням відповідача по справі є: 36039, м. Полтава, вул. Остапа Вишні, 5, що співпадає із вказаною у позові адресою. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

03.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест - Полтава" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Торговий дім "Моринський" (відповідач, покупець) буд укладений договір про поставку продукції № 3/08-1 (т. 1, а.с. 7-8), у відповідності до якого постачальник зобов'язався відпустити, а покупець - прийняти і вчасно оплатити партії товару в асортименті, кількості та по цінам, узгодженим сторонами по кожній партії окремими рахунками-фактурами, товарними та податковими накладними, котрі є підставою для проведення взаєморозрахунку (п. 1.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору про поставку продукції № 3/08-1 від 03.08.2012 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до кінця поточного року.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 4.1. договору доставку товару (крім тортів фабрики ім. Карла Маркса) здійснює постачальник. Інші варіанти доставки товару можливі за домовленістю сторін. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент приймання-передачі товару шляхом підписання накладної.

У відповідності до п. 3.1. спірного договору оплата за товар здійснюється за згодою сторін по кожному факту продажу окремо готівкою або по розрахунковому рахунку в терміни: до поставки (передплата), по факту поставки, з відстрочкою платежу. Порядок та терміни оплати визначаються рахунком-фактурою для кожної партії поставленої продукції. Відстрочка платежу надається на термін не більш ніж 14 календарних днів.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивачем протягом вересня 2012 року - січня 2013 року здійснювалось постійне постачання товару відповідачеві, про що свідчать надані до справи копії видаткових накладних (т. 1, а.с. 55-74; т. 2, а.с. 10-170).

Разом із тим, в порушення своїх зобов'язань за договором відповідач за поставлений товар розрахувався з позивачем лише частково, станом на 12.02.2013 року розмір заборгованості склав 96482,13 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2012 року по 12.02.2013 року (т. 1, а.с. 13-17).

В подальшому відповідачем було здійснено додаткове погашення існуючої заборгованості на суму 1000,00 грн., внаслідок чого загальна сума боргу за поставлений на виконання умов договору товар станом на 31.03.2013 року склала 95482,13 грн.

31.03.2013 року відповідачем було надано позивачу гарантійний лист (т. 1, а.с. 18), відповідно до якого відповідач зобов'язався виплатити суму заборгованості в розмірі 95482,13 грн. шляхом розстрочення виконання грошового зобов'язання згідно запропонованого ним графіку, однак дані зобов'язання відповідач не виконав.

15.05.2013 року про що свідчать наявні у справі копії фіскального чеку і опису вкладення (т. 2, а.с. 7), позивач звернувся до відповідача з вимогою № 35 (т. 2, а.с. 6) про погашення заборгованості в сумі 95482,13 грн.

Як зазначається у позовній заяві та підтверджується наданою до справи довідкою № 22 від 04.07.2013 року (т. 1, а.с. 21), у період з 21.05.2013 року по 27.05.2013 року відповідач в рахунок погашення заборгованості перерахував позивачеві грошові кошти в розмірі 1000,00 грн., внаслідок чого станом на 01.07.2013 року залишок заборгованості за поставлений у відповідності до договору товар склав 94482,13 грн.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 94482,13 грн., а також нараховані на нього за період з 22.05.2013 року по 11.07.2013 року (51 день) 3% річних в розмірі 396,05 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зауважити, що з урахуванням характеру відносин між сторонами пред'явлення вимоги про сплату заборгованості в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України в даному випадку не вимагається, оскільки обов'язок відповідача здійснити оплату поставленого товару та момент виникнення цього обов'язку випливають безпосередньо з норми ст. 692 ЦК України. При цьому, оскільки положеннями п. 3.1. договору встановлено граничний строк оплати поставленого товару на умовах відстрочення платежу до 14 календарних днів з моменту поставки партії товару, кінцевий строк виконання відповідачем грошових зобов'язань в даному разі є чітко визначеним умовами спірного договору.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги та вартість поставленого згідно договору товару, факт наявності заборгованості в розмірі 94482,13 грн. поставлений за договором товар, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем. Крім того, факт наявності заборгованості, в т.ч. у заявленому до стягнення розмірі, не заперечується й відповідачем у підписаному сторонами акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2012 року по 12.02.2013 року та гарантійному листі б/н від 31.03.2013 року.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 94482,13 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

В позовній заяві позивач також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в сумі 1800,00 грн.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Отже, в контексті вищезгаданих норм судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені особі, яка у відповідності до чинного законодавства України є адвокатом, стороною, якій ці послуги надавались, при цьому оплата таких послуг має бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (№ 5076-VI від 05.07.2012 року), адвокатом є фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше 2 років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості доказів надання послуг адвокатом та оплати відповідних витрат позивачем надано до суду копію договору про надання послуг правової допомоги б/н від 10.07.2013 року, витяг з угоди на представництво інтересів у господарському суді б/н від 10.07.2013 року, ордер ПТ № 011466 від 17.07.2013 року, рахунок-фактуру № 28 від 12.08.2013 року на оплату послуг адвоката за вказаним вище договором на суму 1800,00 грн., платіжне доручення № 2059 від 21.08.2013 року на суму 1800,00 грн., а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 495 від 16.11.2006 року на ім'я Петрук Світлани Олександрівни (т. 1, а.с. 42-44, 75-76; т. 2, а.с. 172).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів доведено факт понесення витрат на послуги адвоката в сумі 1800,00 грн.

З урахуванням наведеного судові витрати (в т.ч. витрати на послуги адвоката) у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський" (36039, м. Полтава, вул. Остапа Вишні, код за ЄДРПОУ 35221033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест - Полтава" (36000, м. Полтава, вул. Половка, 72, код за ЄДРПОУ 25169349) - 94482,13 грн. основної заборгованості, 396,05 грн. 3% річних, 1897,56 грн. судового збору та 1800,00 грн. витрат на послуги адвоката .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.