Постанова

від 24.10.2013 по справі 920/1230/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" жовтня 2013 р.                                                           Справа № 920/1230/13             Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя  Гончар Т. В. при секретарі – Сіренко К.О. за участю представників сторін: позивача –  не з'явився    відповідач – не з'явився   розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (вх. №2866С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 у справі №920/1230/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Суми до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції  Сумської області Державної податкової служби, м. Глухів Сумської області про стягнення 3  542,34 грн., - ВСТАНОВИЛА: Позивач, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору про надання телекомунікаційних послуг №136/25 від 01.08.2012 та по договору про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL №136 від 01.08.2012, а саме: 509,75 грн. основного боргу, 45,87 грн. пені, 56,56 грн. – 3% річних та 04,88 грн. інфляційних витрат (з урахуванням уточнення позовних вимог). Рішенням господарського суду Сумської області від 22.08.2013 у справі №920/1230/13 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто Глухівської ОДПІ Сумської області ДПС на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії 509,75 грн. основного боргу, 45,87 грн. пені, 56,56 грн. – 3% річних. 04,88 грн. інфляційних витрат, 1  720,50 грн. судового збору. Відповідач, Глухівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області (постановою Кабінету міністрів України №229 від 20.03.2013 про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби), не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 у справі №920/1230/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку, рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Позивач, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – без задоволення. Відповідач, Глухівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, також надала клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2012 між ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії (Укртелеком – позивач по справі) та Глухівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області (абонент – відповідач по справі) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №136/25, відповідно до умов якого Укртелеком зобов'язався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених абонентом, а відповідач зобов'язаний був своєчасно оплачувати вартість послуг. В 4-му розділі договору сторони визначили порядок розрахунків за надані послуги. Так, надання послуг за договором є платним, системою розрахунків є надсилання рахунків. Порядок оплати наданих послуг – в кредит. Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати ( п.п. 4.1, 4.3, 4.5, 4.15 договору). Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє протягом одного року, як це визначено в п. 7.1 договору. Цього ж дня, 01.08.2012, між тими ж сторонами було укладено  договір про надання послуг доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL №136, відповідно до умов якого позивач надавав відповідачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР-адреси, а також, за домовленістю, інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування, а відповідач зобов'язаний був своєчасно оплачувати отримані послуги згідно обраного тарифного плану.      Відповідно до п. 5.4 договору абонент проводить оплату за надані послуги щомісячно до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків позивача, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним. Позивач взяті на себе за договорами зобов'язання виконав, надав відповідачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР-адреси, а також, за домовленістю, інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування. Факт отримання відповідачем від позивача послуг за договорами про надання телекомунікаційних послуг на суму 3  430,28 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема самими договорами, укладеними між сторонами, розрахунком суми боргу, рахунками, що виставлялися відповідачу. В свою чергу відповідач за отримані послуги за період грудень 2012 – червень 2013 розраховувався лише частково, у зв‘язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 3  430,28 грн. Враховуючи той факт, що відповідачем було сплачено 2  920,53 грн. в рахунок сплати заборгованості за надані телекомунікаційні послуги та 05,69 грн. пені, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість в сумі 617,06 грн., з яких: 509,75 грн. основного боргу, 45,87 грн. пені, 56,56 грн. – 3% річних та 04,88 грн. інфляційних витрат. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваному рішенні, зазначив, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними наданими по справі доказами. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке. За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як це передбачено ст. 627 ЦК України. Спірний договір про надання послуг підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств, що є сторонами по даній справі. Отже, підписуючи даний договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов даного договору. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, як це передбачено в статті 527 ЦК України. Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Таким чином, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з підприємства відповідача основного боргу. Позивач надав належні докази на підтвердження виконання умов спірного договору зі свого боку та докази існування заборгованості відповідача перед позивачем. Слід відзначити, що сам відповідач в апеляційній скарзі не заперечує проти наявності боргу перед позивачем за вказаним договором, проте зазначає, що несвоєчасна сплата послуг зв'язку сталося не з його вини, а в наслідок неперерахування сум заборгованості Глухівським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області згідно реєстрів бюджетних фінансових зобов'язань. Тобто, посилання заявника апеляційної скарги щодо відсутності на даний час коштів на погашення заборгованості, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки це не звільняє відповідача від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань за договором надання послуг.     Стосовно стягнення з підприємства відповідача сум пені та 3% річних та інфляційних, колегія суддів апеляційної інстанції також вважає такий висновок суду першої інстанції правомірним та обґрунтованим. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В спірному договорі сторони також дійшли згоди щодо відповідальності сторін в разу порушення його умов, зокрема, в пункті п.п. 5.1, 5.2 у разі несвоєчасної оплати наданих послуг споживач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Таким чином, оскільки факт надання послуг відповідачу за вищевказаними договорами є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг. Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку. Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 у справі №920/1230/13 відсутні. На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110  Господарсько процесуального кодексу  України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року у справі № 920/1230/13 залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2013 року. Головуючий суддя                                                                    Істоміна О.А. Суддя                                                                                           Барбашова С.В.   Суддя                                                                                           Гончар Т. В.