Постанова

від 22.10.2013 по справі 922/2647/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 922/2647/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кокорев Е.О.

відповідача - не з'явився.

3-ї особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2837Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.13 року у справі № 922/2647/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранькор", м. Харків

до Гвардійського факультету військової підготовки ім. Верховної ради України

Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут",

м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Харкова, м. Харків

про стягнення 21 460,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Гранькор", звернувся до господарського суду Харківської області і після зменшення розміру позовних вимог та часткової відмови від позову, просить суд стягнути з відповідача - Гвардійського факультету військової підготовки ім. Верховної ради України Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" суму основного боргу в розмірі 21140,00грн. та 3% річних в розмірі 298,86 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №144 від 17.12.12 року, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2013 року по справі №922/2647/13 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Гвардійського факультету військової підготовки імені Верховної ради України Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранькор" - 21140,00 грн. основного боргу, 298,86 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач, Гвардійський факультет військової підготовки імені Верховної ради України Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом при його винесенні не в повному обсязі враховані обставини справи, надані відповідачем докази та пояснення третьої особи.

Вважає, що вина факультету військової підготовки НТУ "ХПІ" у невиконанні договірних зобов'язань відсутня, оскільки платіж за невідомих обставин не було здійснено Державною казначейською службою України в Ленінському районі. В січні 2013 року вказані грошові кошти з рахунку факультету були повернуті до Державного бюджету. Кредиторська заборгованість повинна бути погашена при надходженні відповідних бюджетних коштів, оскільки фінансування зазначених витрат здійснюється виключно за рахунок бюджетного фінансування за загальним фондом. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2013 року по справі №922/2647/13 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Харкова, в засіданні суду першої інстанції у письмових поясненнях зазначила, що дійсно отримала від відповідача та взяла на облік бюджетне зобов'язання та бюджетне фінансове зобов'язання за договором №144 від 17.12.12 року. Однак платежі за цим договором не проводились, оскільки відповідачем платіжних доручень, на підставі яких здійснюються платежі до УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова не надавалось.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити свого представника (юрисконсульта) в засідання судової колегії.

Розглянувши клопотання відповідача судова колегія вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідач, як юридична особа мав змогу і повинен був направити іншого представника для надання відповідних пояснень згідно поданої апеляційної скарги. Крім того, до апеляційної скарги не надано будь-яких обґрунтованих пояснень (доказів), котрі не були розглянуті судом першої інстанції.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 17.12.2012 року між ТОВ "Гранькор" (позивач) та Гвардійським факультетом військової підготовки імені ВРУ НТУ "Харківський політехнічний інститут" (відповідач) було укладено договір №144 (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати товар у власність відповідача в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість.

Суд першої інстанції правомірно зазначив в своєму рішенні, що в силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 21140,00 грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № РН-21/12-2 від 21.12.12 р., оформленою належним чином та наявною у справі.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1 договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом п'яти робочих днів після приймання-передачі товару.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар, що був переданий, здійснюється протягом семи банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Отримання товару відповідачем підтверджується актом прийому №142 та видатковою накладною №РН-21/12-2 від 21.12.12 р., підписаними представниками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, наявність бюджетного призначення на фінансування закупівлі за договором на реєстраційному рахунку відповідача на час укладання та настання строку оплати за отриманий за договором товар підтверджується витягами з рахунків Гвардійського факультету військової підготовки імені ВРУ НТУ "Харківський політехнічний інститут" (а.с. 67-69) та визнається самим відповідачем.

Позивач 26.02.13 р. на адресу відповідача направив претензію №26/02-1 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 21140,00 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі, та не спростовується відповідачем.

Згідно зі ст. ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні договірних зобов'язань виходячи з наступного.

Відсутність своєї вини відповідач обґрунтовує тим, що він у встановленому порядку подав до Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Харкова Харківської області відповідні документи для забезпечення здійснення платежів, які держказначейством здійснено не було з невідомих відповідачу обставин та на даний час кошти, що перебували на реєстраційному рахунку відповідача та були призначені для здійснення платежів за отриманий за договором товар, відсутні, оскільки на кінець бюджетного року ці кошти не було витрачено за їх призначенням.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 року.

Що стосується невиконання держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, то судом першої інстанції, також правомірно встановлено, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, саме на відповідача покладено обов'язок надати докази по сплаті за отриманий товар та невиконання фінансовою установою своїх зобов'язань по проведенню за платіжним дорученням платника операції із здійснення платежу. Це є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником. Однак, це не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами, кому цей платіж був призначений.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 21140,00грн., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в розмірі 298,86 грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2013 року у справі №922/2647/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625, 629, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 33; 49; 99; 101; п. 1 ст.103; ст.105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2013 року у справі №922/2647/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 23.10.2013 року.

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пушай В.І.