Рішення

від 21.10.2013 по справі 914/3578/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2013 р. Справа № 914/3578/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув матеріали справи за позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна", с. Дроговиж, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства "БУДВЕСТ", м. Львів

про стягнення заборгованості на суму 38 123,70 грн.

за участю представників:

від позивача: Тимчишин Р.М. - представник

від відповідача: Німець І.М. - представник

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" до Приватного підприємства "БУДВЕСТ" про стягнення заборгованості на суму 38 123,70 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.10.2013 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 07.10.2013 р. Розгляд справи призначений на 21.10.2013 р.

21.10.2013 р. представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалах суду від 19.09.2013 р. та 07.10.2013 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 35 000,00 грн. - основного боргу, 1 798,77 грн. - 3% річних та 1 324,93 грн. - пені.

21.10.2013 р. представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалах суду від 19.09.2013 р. та 07.10.2013 р. виконав повністю, подав на адресу суду відзив на позовну заяву, проти позову не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача та відповідача, суд встановив:

28.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «БУДВЕСТ» (надалі - відповідач) укладено договір № 2811-01, відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався виконати роботи на об'єкті позивача до 31 грудня 2011 р., а позивач зобов'язувався оплатити виконані відповідачем роботи згідно з п. 3.2.3 договору.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 6218 від 15 грудня 2011 р. на суму 20 000,00 грн., № 6228 від 16 грудня 2011 р. на суму 15 000,00 грн., № 6253 від 22 грудня 2011 р. на суму 25 000,00 грн., № 6266 від 23 грудня 2011 р. на суму 25 000,00 грн., № 6276 від 26 грудня 2011 р. на суму 25 000,00 грн., № 6283 від 27 грудня 2011 р. на суму 21 195,13 грн. Відтак, позивач сплатив відповідачу 131 195,13 грн. за виконання робіт відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № 28-11-01 від 28.11.2011 р. виконав не в повному обсязі та неналежним чином.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р., який підписаний сторонами 23.12.2011 р., підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб, відповідач виконав будівельні робити на суму 96 195,13 грн.

31.05.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 534 від 31.05.2013 р. з вимогою сплатити суму боргу. Відповідач вказану претензію визнав повністю, у своїй відповіді за вих. № 11/06 від 11.06.2013 р. просив відтермінувати строк сплати боргу до 25.06.2013 р. Проте, до 25.06.2013 р. відповідач не сплатив суму боргу. 15.07.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 534 від 31.05.2013 р. з вимогою сплатити суму боргу. Вказана претензія залишилась не виконаною відповідачем.

У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 35 000,00 грн., також позивач просить стягнути з відповідача 1 324,93 грн. - 3% річних, 1 798,77 грн. - пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 825 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи, на загальну суму 131 195,13 грн. Відповідач виконав будівельні робити на суму 96 195,13 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р.

Таким чином, основна заборгованість відповідача, яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується становить 35 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 1 798,77 грн. - 3 % річних.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.1 договору за порушення термінів виконання робіт за даним договором виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості невчасно виконаних робіт за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2012 р. в розмірі 1 324,93 грн. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який передбачений договором № 2811-01 від 28 листопада 2011 р. відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2012 р. на суму 1 324,93 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 000,00 грн. - основного боргу, 1 324,93 грн. - пені, 1798,77 грн. - 3 % річних є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що спір виник через неправомірні дії відповідача, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 1 720,50 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 4 3 , 12, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «БУДВЕСТ» (79066, м. Львів, вул. Полуботка, 17/12; код ЄДРПОУ № 19175653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» (81632, Львівська область, Миколаївський район, с. Дроговиж, вул. Озерна, 1; код ЄДРПОУ № 34768216) 35 000,00 грн. - основного боргу, 1 324,93 грн. - пені, 1 798,77 грн. - 3 % річних, 1 720,50 грн. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.