Рішення

від 22.10.2013 по справі 910/14116/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14116/13 22.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

До Приватного підприємства "Олєвєр"

про стягнення 38 354, 28 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Дрогомирецька О. Р. (дов. б/н від 09.11.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Олєвєр" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 38 354, 28 грн. заборгованості за договором поставки № ТДГ - 53 від 19.03.2012 року, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/14116/13, розгляд справи призначено на 07.08.2013 року.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку з тривалим лікарняним судді Чебикіної С. О., справу №910/14116/13 призначено для розгляду судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 року суддею Бондаренко Г.П. справу №910/14116/13 прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено на 03.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.10.2013 року, в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, не явкою відповідача в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.10.2013 року, в зв'язку з необхідністю надання сторонам додаткового часу для укладання мирової угоди.

В судове засідання 22.10.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № ТДГ - 53 від 19.03.2012 року в частині оплати поставленого товару.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № ТДГ - 53 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк вироблену їм сокову продукцію під торговою маркою «Galicia» надалі зветься продукція, у власність покупця для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму за цінами, визначеними згідно з додатком № 1 та умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна продукції встановлюється постачальником у гривнях на момент поставки, з урахуванням порядку формування відпускних цін, вказаному у додатку № 1 до цього договору та виконання умов договору, відображається у накладних та вважається погодженою між постачальником та покупцем за наявності на них печаток та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом терміну дії цього договору.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту отримання продукції.

Факт приймання продукції покупцем підтверджується підписом особи, уповноваженої довіреністю на приймання продукції, завіреною печаткою (штампом) покупця, у видатковій накладній та товарнотранспортній накладній.

Приймання продукції покупцем може здійснюватись без довіреності у відповідності з вимогами ч. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року. Зразки печаток (штампів), та підписів уповноважених покупцем осіб, що приймають продукцію, наведені в додатку № 5 до цього договору (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору в разі порушення покупцем погодженого сторонами строку оплати продукції, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором на загальну суму 52 896, 24 грн., по видаткових накладних №№ 2280 від 18.12.2012 року на суму 6 336, 00 грн., 83 від 23.01.2013 року на суму 12 878, 64 грн., 157 від 05.02.2013 року на суму 6 986, 88 грн., 192 від 12.02.2013 року на суму 6 349, 68 грн., 227 від 21.02.2013 року на суму 7 578, 72 грн., 311 від 06.03.2013 року на суму 5 570, 64 грн., 372 від 19.03.2013 року на суму 7 195, 68 грн.

Відповідно до тверджень позивача, викладених в позовній заяві на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням здійснених повернень товару, складає 36 000, 00 грн. При цьому, сума повернутого товару складає 9 108, 60 грн., а сума часткової оплати поставленого товару складає 7 787, 64 грн.

В розрахунку пені за прострочення оплати та 3 % річних доданого до позовної заяви позивачем зазначено дати фактичної оплати та дати повернення товару. При цьому матеріали справи документів, які б підтверджували зазначені в розрахунку пені за прострочення оплати та 3 % річних дати фактичної оплати товару та дати повернення товару не містять, в той же час, відповідач заперечень щодо дат фактичної оплати та дат повернення товару вказаних позивачем в розрахунку пені за прострочення оплати та 3 % річних в ході розгляду справи не заявляв (доказів іншого матеріали справи не містять).

Відповідачем після подачі позову до суду та порушення провадження у справі було проведено часткову оплату заборгованості за поставлений товар на загальну суму 8 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 287 від 17.07.2013 року на суму 2 000, 00 грн., 643306 від 13.09.2013 року на суму 1 000, 00 грн., 642228 від 17.09.2013 року на суму 2 000, 00 грн., 643348 від 18.09.2013 року на суму 1 000, 00 грн., 643408 від 25.09.2013 року на суму 1 000, 00 грн. та 643492 від 03.10.2013 року на суму 1 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження щодо стягнення з відповідача частини основної заборгованості за договором в розмірі 8 000, 00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 36 000, 00 грн. основного боргу за договором, 1 961, 91 грн. пені, 392, 37 грн. 3 % відсотків річних підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № ТДГ-53 від 19.03.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем впродовж грудня 2012 року - березня 2013 року у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 52 896, 24 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплена печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 15 787, 64 грн. та повернуто товар на загальну суму 9 108, 60 грн., що стверджується позивачем та не заперечується відповідачем. При цьому, 8 000, 00 грн. оплачено відповідачем після порушення провадження по справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину основного боргу за договором за поставлений товар в розмірі 8 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення зазначеної частини основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 28 000, 00 грн. (52 896, 24 грн. вартість поставленого товару - 15 787, 64 грн. часткова оплата - 9 108, 60 грн. сума повернутого товару = 28 000, 00 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 28 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 28 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 28 000, 00 грн., а не 36 000, 00 грн. як просить позивач відповідно до позовної заяви Вих. № 551 від 16.07.13 року.

Крім того, як вже зазначалося позивач таж просить стягнути з відповідача 1 961, 91 грн. пені, відповідно до п. 9.2. договору та 392, 37 грн. 3 відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за загальний період з 02.02.2013 року по 16.07.2013 року розрахованих по кожній окремій накладній відповідно до розрахунку доданого до позовної заяви.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Пунктом 9.2. договору передбачено нарахування пені у разі порушення термінів оплати товару покупцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за порушення зобов'язань по оплаті поставленого товару за загальний період з 02.02.2013 року по 16.07.2013 року розрахованих по кожній окремій накладній підлягають задоволенню із розрахунку зробленого позивачем. Відповідач свого розрахунку пені суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Відповідач свого розрахунку 3 % річних суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. На момент розгляду справи діє Закон України "Про судовий збір", статтею 7 якого не передбачено повернення сплачених сум судового збору в разі припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості за договором в розмірі 8000, 00 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Олєвєр» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14; код ЄДРПОУ 30302704; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Львівська, буд. 274А; код ЄДРПОУ 32475074) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. основної заборгованості, 1 961 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят одну) грн. 91 коп. пені, 392 (триста дев'яносто дві) грн. 37 коп. 3 % річних, та 1424 (одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. 40 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко